Ухвала суду № 3136049, 17.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25565/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________________________________________________________________________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“17”липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєва Г.К.

Карася О.В.

Степашко О.І.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 17.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Соломянському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 24.03.2006 та

ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006

у справі № 11/24

за позовом ТОВ «Рітон»

до ДПІ у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Рітон» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 12.01.2006 № 0000012307/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 8.396,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7.731,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2.319,45 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.731,50 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 24.03.2006, по справі №11/24, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 12.01.2006р. №0000012307/0 в частині визначення ТОВ «Рітон» до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7731,00грн., за основним платежем та застосування штрафних санкцій в розмірі 2319,45грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДІЛ у Солом'янському районі м. Києва від 12.01.2006р. № 0000012307/0, яким позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 8396,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7731,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2319,45 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта від 30.12.2005 № 251/23-0311/32373177 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (код ЄДРПОУ 32373177) з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.09.2005 по 31.10.2005".

Відповідачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7731,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2319,45 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7731,50 грн.

В Акті перевірки від 30.12.2005р. 251/23-0311/32373177 встановлено, що позивачем у листопаді 2005 року заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року суму ПДВ в розмірі 8396,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах в порушення вимог пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). В зв'язку з тим, що позивачем в попередньому податковому періоді податок на додану вартість фактично не сплачувався постачальникам товарів (послуг), в акті перевірки зроблено висновок про безпідставність заявлення вказаної суми до бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року визначено у рядку 17 загальну суму податкового кредиту в розмірі 349.856,00 грн. із визначенням від'ємного значення ПДВ в сумі 8416,00 грн., який відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними Підпункт 7.5 ст. 7 вказаного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з акту перевірки, нарахована позивачем у вересні 2005 року сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту в розмірі 349856,00 грн., позивачем фактично не сплачувалась постачальникам товарів (послуг).

У декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року (з урахуванням розрахунку бюджетного відшкодування цієї декларації; копії - в матеріалах справи) позивач визначив у рядку 25.2 загальну суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 8396,00 грн. (з урахуванням 8416,00 грн. податкового кредиту за попередній звітний період та 20,00 грн. позитивного значення ПДВ за жовтень 2005 року).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

в) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

г) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, обов'язковою умовою включення сум податку до податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню є фактична сплата податку постачальнику товарів (послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем в порушення вимог пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року суму ПДВ в розмірі 8396,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, оскільки в попередньому податковому періоді (вересень 2005 року) податок на додану вартість позивачем фактично не сплачувався постачальникам товарів (послуг), що встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006 №0000012307/0 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 8.396,00грн. є правомірним, оскільки прийнято на підставі вірних та обґрунтованих висновків акта перевірки позивача.

Щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7731,50 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 2319,45 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування податкового зобов'язання було здійснено на підставі п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., яким передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Слід звернути увагу на те, що на час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні", який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XVКонституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 Ш505-1У «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.2005).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Враховуючи зазначене, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні" та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № ПО від 17.03.2001. При цьому ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять вказаної правової кваліфікації.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Соломянському районі м. Києвазадоволенню не підлягає, а постанова господарського суду м. Києва від 24.03.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі №11/24 залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 24.03.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі №11/24 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)М.О. ФедоровСудді(підпис)А.І. Брайко(підпис)Г.К. Голубєва(підпис)О.В. Карась(підпис)О.І.Степашко