Ухвала суду № 3136050, 17.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25567/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________________________________________________________________________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“17”липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєва Г.К.

Карася О.В.

Степашко О.І.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 17.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Соломянському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 24.03.2006 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006

у справі № 11/23

за позовом ТОВ «Тонад»

до ДПІ у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Тонад» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 12.01.2006 № 0000012306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 6581,00грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 6581,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1974,30грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 6581,00грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 24.03.2006, по справі №11/23 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 12.01.2006р. №0000012306/0 в частині визначення ТОВ "Тонад" до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6581,00грн., за основним платежем та застосування штрафних санкцій в розмірі 1974,30грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006, постанову місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ТОВ «Тонад» задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду в повному обсязі та постанови господарського суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Тонад».

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 30.12.2005 № 203/23-0211/32373164 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонад" (код ЄДРПОУ 32373164) з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.09.2005 по 31.10.2005" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006 № 0000012306/0, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 6581,00грн., визначено суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 6581,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1.974,30 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 6 581, 00грн.

Так, позивач у декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року визначив у рядку 17 загальну суму податкового кредиту в розмірі 575.987,00 грн.

У декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року позивач визначив у рядку 25.2 загальну суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 6581,00грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними Підпункт 7.5 ст. 7 вказаного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують другу подію відповідно до підпункту 7,5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що дозволяло позивачу віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Слід звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6581,00грн. відповідач зазначає п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001, відповідно до якого у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні", який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XVКонституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 Ш505-1У «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.2005).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Враховуючи зазначене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні" та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № ПО від 17.03.2001. При цьому ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять вказаної правової кваліфікації.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що податковий орган неправомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення в звязку з чим касаційна скарга ДПІ у Соломянському районі м. Києвазадоволенню не підлягає, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі №11/23 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі №11/23 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)М.О. ФедоровСудді(підпис)А.І. Брайко(підпис)Г.К. Голубєва(підпис)О.В. Карась(підпис)О.І.Степашко