Ухвала суду № 3136040, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10476/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“17”квітня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

Суддів                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Гончаренко Р.С.

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 17.04.2007 року (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року

у справі № 6/488

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сов", м. Миколаїв

до                               Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сов"(далі – позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської областіз позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві(далі – відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві № 0004332301/4 від 19.11.2004 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимогТовариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Сов".

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами  першої та апеляційної інстанції при вирішені спору по даній справі порушено норми матеріального права. Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач допустив порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", оскільки, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.12.2003р. визнано недійсними: статут ПП „Нельта", свідоцтво про держреєстрацію, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєвізадоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.03.2004р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, правонаступником якої є Центральна МДПІ у м. Миколаєві, здійснила позапланову документальну перевірку ПП „Агро-Сов" з питання визначення податкового кредиту при взаємовідносинах з ПП „Нельта" за період з 01.08.2003р. по 29.02.2004р. і за її результатами склала акт № 362/99/23-01/32612505.

В ході перевірки виявлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 16.10.2003р. з ПП „Нельта" придбав насіння соняшника в кількості 90 тон на загальну суму 92250грн., сплатив останньому його вартість, отримав податкову накладну № 51 від 16.10.2003р. на 92250грн. в т. ч. ПДВ на 15375грн. і відніс до податкового кредиту в жовтні 2003р. суму сплаченого ПДВ.

На підставі акту перевірки, 16.03.2004р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004332301/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ на 15375 грн. та штрафним санкціям по ПДВ на 7687грн. 50коп., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, ДПІ у м. Миколаєві, ДПА в Миколаївській області, ДПА України і рішенням від 10.05.2004р., 10.07.2004р., 10.08.2004р., 10.11.2004р. було залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 19.11.2004р. Центральна МДПІ у м. Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення № 004332301/4 про донарахування ПДВ на 15375грн. та штрафних санкцій в сумі 7687,50грн.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували тим, що позивачем не допущено порушень вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок обґрунтованим з огляду на таке.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку дозволяється при підтверджені цих витрат податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на складання податкові накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.9.6 ст.9 Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 затверджено „Положення про Реєстр платників податку на додану вартість" (далі-Положення).

Відповідно до п.25.2 Положення, у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення.

Рішення Центрального районного суду М.Миколаєва про визнання недійсною державної реєстрації ПП „Нельта" прийнято 02.12.2003р.

Таким чином, згідно з приписами як ЗУ „Про податок на додану вартість" так і Положення, ПП „Нельта", на час, проведення господарської операції 16.10.2003р., було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Отже ПП „Нельта" мало право на складання податкової накладної, а позивач на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Згідно Листа ДПА України від 07.05.2004 № 2774/с/15-2415-26 „Щодо можливості анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість" зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється за наслідками звітного періоду, в якому відбувається виключення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, з відповідним збільшенням валових витрат на суму такого податкового кредиту.

Якщо за наслідками діяльності як платника податку на додану вартість (до моменту анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ платником було задекларовано суму бюджетного (експортного) відшкодування або було задекларовано суму податку на додану вартість до сплати в бюджет, такий платник і після анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ має право на отримання такого відшкодування, рівно як і зобов'язаний сплатити належну бюджету суму податку, протягом строків, встановлених законодавством для відшкодування або сплати податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року у справі № 6/488  залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєвізалишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року у справі № 6/488 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя

Вищого адміністративного суду                                                                М.О.Федоров