Рішення № 31359110, 23.05.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
23.05.2013
Номер справи
333/1227/13-ц
Номер документу
31359110
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа №333/1227/13ц

провадження №2/333/1223/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Стоматова Е.Г.,

при секретарі: Бойко О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Комарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення 83171, 2 грн. середнього заробітку. В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяви зазначила, що вона працювала на Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер». Проте на день звільнення відповідач не повністю розрахувався із позивачкою, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі. Судовим наказом від 19 квітня 2010 року, виданим Заводським районним судом м. Запоріжжя, стягнуто заборгованість із заробітної плати, яка утворилася на момент звільнення. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 23 лютого 2010 року, тобто із дня звільнення, до 19 лютого 2013 року (по день подання позову).

Відповідач заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданим згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

На підставі ст.60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до ксерокопії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 вона була прийнята на ЗДП «Кремнійполімер», наказом від 23 лютого 2010 року №94 звільнена з підприємства на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із порушенням адміністрацією чинного законодавства про працю.

19 квітня 2010 року Заводським районним судом міста Запоріжжя винесено судовий наказ по справі № 2-н-625/10, яким стягнуто з ЗДП «Кремнійполімер» заборгованість із заробітної плати в сумі 23002,73 грн. Тобто як і зазначає сама позивачка, судовим рішенням стягнуто заробітну плату, яка підлягала виплаті в день звільнення.

Зазначений судовий наказ передано у Заводський відділ ДВС Запорізького МУЮ для примусового виконання.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою вважається винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці» та затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою.

Згідно із ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяті календарних днів.

Відповідно до ст..47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе своєї вини. При визначенні розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки в розрахунку відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України, необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.

З аналізу норм Кодексу Законів про працю України слідує, що за своєю правовою природою виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є санкцією за винні дії власника або уповноваженого ним органу в сфері оплати праці, а не заробленими працівниками коштами.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку середньомісячного заробітку, ним заявлено до стягнення суму 83171,2грн. яка розрахована за період 35 місяців 21 день, тобто за період з 23 лютого 2010 року по 19 лютого 2013 року.

На підтвердження суми середньоденної заробітної плати позивачем надано довідку №20 від 18.01.2013 року, видану головним бухгалтером ЗДП «Кремнійполімер» В.А. Васильєвою, згідно якої середньоденна заробітна плата становить 110 грн.60 коп.

Разом з тим 19 квітня 2010 року Заводським районним судом м. Запоріжжя ухвалено судовий наказ по справі № 2-н-625/10 про стягнення з відповідача заробітної плати, яка утворилася на день звільнення.

Позивач ставить питання щодо стягнення середнього заробітку як до винесення судового наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2010 року, так і під час виконання цього судового рішення.

Разом з тим, при визначенні періоду та розміру стягнення позивачем порушені норми матеріального права.

Після винесення судового наказу та звернення його до виконання, відносини між сторонами щодо виплати сум, пов'язаних з їх трудовими відносинами перейшли у сферу виконання судових рішень, які регулювалася та контролювалася в процесі здійснення виконавчих дій Заводським відділом ДВС Запорізького МУЮ у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» і ст.117 КЗпП України у такому разі застосовуватися не може.

Згідно з вимогами абз.3 п.2, п.5, п.8 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100, розмір середнього заробітку визначається шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів за весь час затримки розрахунку.

Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 23 лютого 2010 року по 19 лютого 2013 року при наявності судового наказу по справі № 2-н-625/10, виданого Заводським районним судом м. Запоріжжя 19.04.2010р., є необґрунтованими.

Аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги ст.11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку згідно ст.117 КЗпП України, а саме за період з 23 лютого 2010 року по 19 квітня 2010 року в кількості 38 робочих днів, тобто по день винесення судового рішення про стягнення заробітної плати в сумі 4202,80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 78, 88, 202, 207, 208, 212-215, 224-233 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м. Запоріжжя, вул.. Теплична, 7, ЄДРПОУ 00203625, ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854 р/р 26001393076298), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 4202,80 грн. (чотири тисячі двісті дві гривні 80 коп.).

В задоволенні іншої частини рішення відмовити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» судовий збір на користь держави в розмірі 229,40грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Е.Г. Стоматов

Часті запитання

Який тип судового документу № 31359110 ?

Документ № 31359110 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 31359110 ?

Дата ухвалення - 23.05.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 31359110 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 31359110 ?

В Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Попередній документ : 31359090
Наступний документ : 31361637