Рішення № 31361637, 22.05.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1652/13-ц

№2/333/1389/13

рішення

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О,

за участі представника позивача Бойка С.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 48 499, 71 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 18.01.2013 року складає 387 658,18 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ВАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року, остання отримала кредит у розмірі 39 080 доларів США, строком користування кредитними коштами до 11.09.2015 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом. Забезпеченням по кредиту є автомобіль «Toyota RAV-4 2,4 AT R1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору та не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, посилаючись на обставини, викладені у позові. Додатково пояснив, що відповідно до п. 12.4 укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням зазначеного кредитного договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки. Тому, на його думку саме такий строк позовної давності необхідно застосовувати і до пені, розмір якої вказаний у розрахунку, наданому суду.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про місце та час судового розгляду. Свої інтереси довірила представляти ОСОБА_2, яка у повному обсязі заперечувала проти задоволення позовних вимог та послалася, що сума заборгованості, зазначена у розрахунку дуже завищена. До пені не застосований спеціальний строк позовної давності терміном у 1 рік. Крім того, банк не має права вимагати дострокове повернення кредитних коштів на підставі розділу 6 кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року, тому що позивач повинен був за 30 днів надіслати відповідну вимогу відповідачу рекомендованим листом. Враховуючи, що банк порушив зазначену вимогу, тому у позивача відсутнє право вимагати дострокове повернення кредиту. Також, у розрахунку, наданому банку, застосована подвійне стягнення пені - за прострочені відсотки та за прострочену основну заборгованість по кредиту.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.09.2008 року ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/2180/5/22885 (а.с. 4-5).

Відповідно до змісту п. 1.1 та 2.1. зазначеного кредитного договору банк надає відповідачу кредит у сумі 39 080 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 11.09.2015 року зі сплатою 13% річних. Кредитні кошти призначені для придбання автомобіля «Toyota RAV-4».

Факт видачі 12.09.2008 року ОСОБА_3 кредитних коштів в розмірі 39 080 доларів США підтверджується меморіальним ордером № 2180/509243 від 12.09.2008 року (а.с. 10).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором у повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_3 зобов'язався відповідно до змісту п. 5.1 кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах, передбачених кредитним договором.

Пунктами п.5.2., 5.3. зазначеного кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалася здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банка щомісячно до 15 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком платежів, наведеним у Додатку №1 до кредитного договору та сплачувати неустойку, передбачену ст. 9 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредитом, комісій, порушення умов п.5.7 договору.

Згідно п. 5.6. вказаного кредитного договору позивач зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені у кредитному договору, у разі, невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору.

Відповідно до п.6.5. кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року позивач має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, комісії та штрафні санкції, у випадках порушення п. п.5.1. 5.2. кредитного договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна, майнових прав відповідача, включаючи забезпечення за кредитним договором попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги відповідачу рекомендованим листом.

На підставі п.9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту (у тому числі частково), сплати нарахованих відсотків, інших платежів, що передбачені кредитним договором, відповідач сплачує банку: пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф у розмір 0,1% від суми наданого кредиту за кожний факт порушення строків повернення кредиту (його частини), сплати нарахованих відсотків, інших платежів.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Ерсте Банк» є належним правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» та надав суду всі необхідні документи, що підтверджують перехід до нього права вимоги у спірному зобов'язанні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 При отриманні кредиту вона усвідомлювала та гарантувала, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам.

Позивач листами від 05.02.2009 року, 12.01.2010 року, 17.02.2010 року, 17.03.2010 року попереджував відповідача про необхідність виконання умов договору, погашення заборгованості та про наслідки невиконання умов кредитного договору. Вказані листи отримувалися позивачем, про що свідчать рекомендовані листи (а.с.14-19).

Посилання представника відповідача про невірно розраховану суму заборгованості, на думку суду, є такими, що не відповідають матеріалам справи. У відповідача та його представника була можливість надати суду свій розрахунок, але останні своїм правом не скористалися, тому розрахунок, наданий представником позивача у додатках до позовної заяви, суд вважає належним, допустимим та достовірним доказом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач, правомірно надав відповідачу ОСОБА_3 кредит. Однак, остання порушує вимоги кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому станом на 18.01.2013 року виникла заборгованість у сумі 48 499,71 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 387 658 грн. 18 коп., з яких:

- заборгованість по основній сумі кредиту - 17 562,74 долара США, що еквівалентно 140 378 грн. 98 коп.;

- заборгованість за відсотками - 766, 22 доларів США, що еквівалентно 6 124 грн. 40 коп.;

- пеня - 30 170,75 доларів США, що еквівалентно 241 154,80 грн.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

З урахуванням заперечень представника позивача, суд, на підставі вимоги ч.2 ст.258 ЦК України, застосовує позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки, тому заборгованість по пені за 1 рік, згідно розрахунку, наданому позивачем, складає 3 671,63 дол. США, з яких: пеня за прострочені відсотки - 581,72 дол. США (8,31+55,15+59,02+48,27+30,81+23,20+53,31+117,08+164,15+22,42), пеня за прострочену основну заборгованість за кредитом - 3 089,91 дол. США (33,03+24,41+3,34+114,42+4,46+178,83+125,05+142,27+182,10+93,89+242,02+131,85+138,42+396,65+558,32+640,89+80,26).

Заперечення представника позивача щодо відсутності підстав застосування строків позовної давності до пені на підставі п. 12.4 укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року, згідно якого до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням зазначеного кредитного договору застосовується загальний строк позовної давності, суд не приймає до уваги, враховуючи, що Цивільним кодексом України передбачений спеціальна позовна давність до стягнення неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 257, 258, 514, 516, 526, 533, 543, 544, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 617, 625, 626, 627, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст.ст.10, 11, 57, 58, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Ерсте Банк» 175 848 (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. заборгованості по кредитному договору № 014/2180/5/22885 від 12.09.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Ерсте Банк» судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод