Ухвала суду № 3135816, 26.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2322/08 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 2.11.1 інстанції головко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів - Баранник Н.П., Мирошниченко М.В.

при секретарі - Резніков Ю.М.

за участю представників:

позивача: - Кривошеїна І.О. дов від 08.01.09 № 250/3

Земляний О.Ю. дов від 08.01.09

відповідача-1: - Волошина В.В. дов від 20.01.09 № 1368/10/08-10/19

Варданян Г.С. дов від 26.12.08 № 44018/10/08-10/1-09

відповідача-2: - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Дніпропетровську

ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.08 року

у справі № 2-а-2322/08

за позовом ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»

до - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську

- Головного управління державного казначейства України у дніпропетровській області

про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ,-

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просило стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість по декларації з ПДВ за січень 2006 року в розмірі 13882358,00 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2006 року відповідач провів перевірку товариства, за результатами якої складено акт №141/1-08-02/3-05393056 від 17.04.06, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11396966,33 грн., в тому числі суми податку на додану вартість, заявлену до відшкодування позивачем по декларації за січень 2006 року. Винесені з цього приводу податкові повідомлення-рішення щодо виявлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оскаржені в судовому порядку та скасовані судом, у звязку з чим заявлені позивачем суми підлягають відшкодуванню з бюджету. Неповернення належної позивачеві суми відшкодування порушує законні права та інтереси позивача щодо вільного здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 14.11.08 провадження у справі №2-а-2322/08 закрито з тих підстав, що справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення, в яких посилається на те, що вимога щодо повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обовязкових платежів) має бути похідною від вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії або бездіяльності субєкта владних повноважень. Позивачем не заявлено жодних вимог до відповідачів щодо неправомірності рішень, дій або бездіяльності, що не дає можливості визначити спір як публічно-правовий.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Право субєкта підприємницької діяльності на отримання бюджетного відшкодування надано Законом України «Про податок на додану вартість», згідно п.1.8 ст.1 якого бюджетне відшкодування визначено як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Законуподатковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 цього ж Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Способом захисту порушеного права платника податку на додану вартість у випадку невідшкодування йому бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є саме стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Тобто за своєю правовою суттю бюджетне відшкодування не підпадає під визначення шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, у звязку з чим посилання суду першої інстанції на положення ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим.

Відповідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справав розумінні ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч.4 ст.105 КАС України предметом адміністративного позову можуть бути вимоги, крім визначених ч.3 ст.105 КАС України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, що, таким чином, не виключає можливості звернення до адміністративного суду з самостійними вимогами про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та надає суду повноваження за результатами розгляду адміністративного позову прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень(ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, приймаючи до уваги, що органи державної податкової служби та органи державного казначейства є субєктами владних повноважень, які у правовідносинах, повязаних з відшкодуванням з Державного бюджету податку на додану вартість, реалізують наданим їм владні управлінські функції, спір за участю цих органів є публічно-правовим, вимоги щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є вимогами про відшкодування шкоди в розумінні ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів і має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись п.3 ч.1 ст.199, ст.ст.202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.08 у справі № 2-а-2322/08 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено у повному обсязі 25.02.09

Головуючий: І. Ю. Добродняк

Судді:Н. П. Баранник М. В. Мірошниченко