Рішення № 31358043, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/2932-2012-5/568-2012 15.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Ніцос А.А. за довіреністю б/н від 28.12.2012 р.;

Рябко Є.О. за довіреністю б/н від 20.03.2012 р.;

від відповідача: Ларьков В.І. за довіреністю № 261 від 23.07.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Інвестбудсервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - відповідач) про розірвання укладеного між сторонами Договору інвестування будівництва об'єкту нерухомості від 25.01.2006 р. та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 2 744 016, 59 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором інвестування будівництва об'єкту нерухомості б/н від 25.01.2006 р., зокрема, не звільнив приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування, чим порушив умови договору та чинного законодавства України, а відтак, позивач вирішив звернутись до суду з вимогами розірвати договір в судовому порядку та стягнути з відповідача перераховані йому грошові кошти по Договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2012 р. (суддя: Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. (судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.), позовні вимоги були задоволені повністю, вирішено розірвати укладений між сторонами Договір інвестування будівництва об'єкту нерухомості від 25.01.2006 р. та стягнути з відповідача з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь позивача на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 2 744 016, 59 грн. та судові витрати - 55 953,33 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з обставин невиконання відповідачем п. 5.1.8. Договору щодо звільнення приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі, з урахуванням факту надсилання позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору з підстав порушення останнім умов договору, а також незадоволення відповідачем вимог позивача про повернення у повному обсязі всіх сплачених грошових коштів за договором для досягнення мети договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. (судді: Запорощенко М.Д., Акулова Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. у справі № 5011-10/2932-2012 скасовано, а справу № 5011-10/2932-2012 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, чи виконані позивачем умови визначені в п. 5.4.1. Договору щодо фінансування будівництва, зокрема надання фінансування щодо знесення існуючої будівлі, а також не досліджено Додаток № 1 до договору, який мав відповідно до п. 1.1.2. Договору містити проектно-кошторисну документацію та Зведений календарний план реалізації інвестиційного проекту "Будівництво офісного комплексу за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 17 в Подільському районі", та не встановлено, які умови визначені цим додатком. При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось те, що повідомлення позивача вих. № 152/11 від 13.12.2011 р. про розірвання договору інвестування будівництва об'єкту нерухомості від 25.01.2006 р. не містить відмову позивача від своїх обов'язків за договором і в зазначеному повідомленні міститься посилання на незадовільне виконання зобов'язання відповідачем. Крім того, згідно висновків суду касаційної інстанції судами не була дана оцінка п. 9.6. Договору, яким передбачено, що у разі прийняття рішення про розірвання договору, у зв'язку з незадовільним виконанням зобов'язань, зазначається строк (термін) для усунення допущених порушень.

Розпорядженням В.о. керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-1/1202 від 25.12.2012 р. справу № 5011-10/2932-2012 призначено на повторний автоматичний розподіл та передано судді Ломаці В.С. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-10/2932-2012 до свого провадження, присвоєно їй номер "5011-10/2932-2012-5/568-2012" та призначено її до розгляду на 22.01.2013 р. При цьому, зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з врахування висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. у даній справі.

22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він стверджує, що в тексті Договору строки фінансування будівництва не визначені, додатки до договору, що містять строки фінансування, у сторін відсутні і не були надані до матеріалів справи. Враховуючи зазначене, на думку позивача, він мав здійснювати фінансування будівництва лише за зверненням відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. При цьому, стверджує, що положеннями п. 5.1.8. Договору було визначено обов'язок відповідача звільнити приміщення в строк 90 днів від дати отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі і такий обов'язок від виконання позивачем обов'язку з фінансування, на його думку, не залежить. Також, позивач вказує на те, що Додаток № 1 до Договору у нього відсутній, у зв'язку з чим він припускає, що його не існує взагалі. Досліджувати зміст п. 5.5.4.1. Договору вважає за недоцільне, оскільки позовні вимоги були обґрунтовані приписами п. 5.5.4.3. Договору. При цьому, щодо пункту 9.6. Договору позивач зазначає, що необхідність зазначення строку для усунення допущених порушень стосується випадку, коли відповідач зобов'язання за Договором все ж виконав, але з порушенням умов Договору.

Також, 22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що умовами п. 5.4.1. Договору чітко передбачено, що позивач зобов'язався здійснювати фінансування будівництва Комплексу у розмірах згідно з умовами Додатку 2 до Договору, за змістом якого позивач мав профінансувати знос існуючої будівлі у сумі 5 000 000, 00 грн., чого однак не відбулось. При цьому, стверджує, що позивачем були перераховані відповідачу інвестиційні внески в сумі 2 744 016, 59 грн., які в подальшому відповідачем спрямовувались відповідним підрядним організаціям у якості оплати робіт, які мали виконуватись за Договором. Аналізуючи зміст Договору, відповідач приходить до висновку, що його умовами було передбачено авансування зносу приміщення, так як визначено зобов'язання використовувати перераховані інвестором кошти за цільовим призначенням. Також, відповідач вказує на відсутність у нього Додатку 1 до Договору та на те, що обставини невиконання позивачем зобов'язань з фінансування робіт зі знесення приміщення, свідчать про прострочення кредитора, а відповідно, на його думку, не проведення знесення такого приміщення не може бути розцінено, як невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

У судовому засіданні 22.01.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.02.2013 р.

05.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він додатково стверджує про те, що фінансування позивачем робіт зі знесення приміщення мало передувати виконанню відповідачем зобов'язань за Договором. При цьому, звертає увагу на те, що умовами Договору не було визначено необхідності звернення відповідача до позивача з вимогою про оплату, проте як визначено зобов'язання позивача здійснити відповідне фінансування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.02.2013 р.

У судовому засіданні 26.02.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.03.2013 р.

В судовому засіданні 05.03.2013 р. сторони надали пояснення по суті спору.

При цьому, за наслідками судового засідання, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р., в зв'язку зі складністю справи № 5011-10/2932-2012-5/568-2012, призначено колегіальний розгляд вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. за зазначеною ухвалою та заявою судді Ломаки В.С. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-10/2932-2012-5/568-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: А.Б. Пригунова, Є.Ю. Шаптала.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. зазначеною колегією суддів прийнято справу № 5011-10/2932-2012-5/568-2012 до свого провадження, її розгляд призначено на 26.03.2013 р.

В судовому засіданні 26.03.2013 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.04.2013 р.

При цьому, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р., в зв'язку з великою завантаженістю судді Пригунової А.Б., справу № 5011-10/2932-2012-5/568-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: Т.В. Васильченко, Є.Ю. Шаптала.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. зазначеною колегією суддів прийнято справу № 5011-10/2932-2012-5/568-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.05.2013 р.

В судовому засіданні 15.05.2013 р. представниками позивача позов підтримано в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2006 р. між ТОВ "Інвестбудсервіс", правонаступником якого є позивач, що підтверджується Статутом ПАТ "Інвестбудсервіс" та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є відповідач, що підтверджується Статутом ПАТ "Родовід Банк", було укладено Договір інвестування будівництва об'єкту нерухомості .

Відповідно до п.п 2.1., 2.2. Договору його предметом є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням кожною стороною у власність відповідних частин комплексу на умовах і в порядку, передбачених договором. Будівництво комплексу здійснюється згідно із зведеним календарним планом та в межах коштів, вказаних в зведеному кошторисі.

Відповідно до п. 5.1.8. п. 5.1. Договору передбачено, що забудовник зобов'язується у відповідності до строків (термінів) та умов договору і відповідних додатків до нього у відповідності до умов зведеного календарного плану звільнити приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі.

11.04.2008 р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Розпорядження № 519 "Про надання Відкритому акціонерному товариству "Родовід Банк" дозволу на виконання робіт з інженерної підготовки земельної ділянки на вул. Петра Сагайдачного, 17 у Подільському районі", згідно з яким ВАТ "Родовід Банк" дозволено, в тому числі, за власні кошти знести нежилі будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, що розміщені на земельній ділянці на вул. Петра Сагайдачного, 17 у Подільському районі.

Відповідно до п. 5.1.8. Договору звільнення забудовником приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі відбувається протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі.

Згідно з п. п. 5.5.4.1., 5.5.4., 5.5. Договору інвестор має право відмовитись від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором, розірвати договір у односторонньому порядку без письмової чи будь-якої іншої на це згоди з боку забудовника та без застосування будь-яких штрафних чи інших санкцій до інвестора за цим договором у разі настання одної або усіх подій (фактів), зокрема, відмови та/або ухилення забудовника від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.

Відповідно до п. 9.6. Договору сторона, яка приймає рішення про розірвання договору, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до моменту розірвання, з обґрунтуванням причин і, якщо таке рішення приймається у зв'язку з незадовільним виконанням зобов'язань, із зазначенням строку (терміну) для усунення допущених порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, керуючись положеннями п. п. 5.5.4.1., 5.5.4. та п. 9.6. Договору, з підстав невиконання відповідачем п. 5.1.8. Договору щодо звільнення приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі в строк 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі, 13.12.2011 р. надіслав на адресу останнього повідомлення вих. № 152/11 про розірвання Договору в односторонньому порядку з 16.01.2012 р.

При цьому, враховуючи те, що під час господарських взаємовідносин між сторонами позивач перерахував на користь відповідача 2 744 016,59 грн., як інвестиційний внесок по договору, він, керуючись положеннями п. п. 5.5.5.1, 5.5.5. Договору, які передбачають, що у разі розірвання договору згідно з п. 5.5.4. договору, інвестор має право вимагати від забудовника повернення у повному обсязі всіх грошових коштів, сплачених інвестором за договором для досягнення мети договору, - він також вимагав від відповідача в строк не пізніше 16.01.2012 р. повернути грошові кошти в розмірі 2 744 016,59 грн.

Невиконання вказаних вимог відповідачем в добровільному порядку стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором інвестиційним договором.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

За своєю суттю інвестиційний договір є угодою двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов'язки, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиціями можуть виступати більшість об'єктів цивільних прав, перелічених в ст. 177 ЦК, за винятком певних особистих немайнових благ.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, зокрема: такими цінностями є рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Юридична природа інвестиційного договору полягає в тому, що він являє собою договір простого товариства, оскільки всі істотні умови останнього знаходять своє відображення в ньому: 1) наявність об'єднання вкладів (грошові кошти першої сторони та послуги другої сторони); 2) наявність спільної мети у сторін, наприклад, мети, яка полягає у будівництві об'єкта нерухомості; 3) відповідно мають місце загальні спільні дії сторін.

За договором простого товариства сторони (учасники) зобов'язуються поєднати свої вклади та спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (ст. 1132 ЦК України). Істотними виступають наступні умови договору: про об'єднання вкладів, про спільні дії учасників, про спільну мету, заради якої здійснюються ці дії. Основні права учасників договору простого товариства полягають у правах на участь в управлінні спільними справами, на частку в праві на спільне майно та на отримання прибутку.

Як зазначалось вище, змістом укладеного між сторонами Договору було визначено зобов'язання звільнення забудовником приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі відбувається протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення вказаного зобов'язання, відповідач вказує на те, що умовами п. 5.4.1. Договору було передбачено зобов'язання позивача здійснювати фінансування будівництва Комплексу у розмірах згідно з умовами Додатку 2 до Договору, за змістом якого позивач мав профінансувати знос існуючої будівлі у сумі 5 000 000, 00 грн., чого однак не відбулось, що вказує, на його думку, на факт прострочення кредитора, а відповідно не дає підстав для висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань та відповідно й не породжує права позивача розірвати з цих підстав Договір в односторонньому порядку.

На виконання вимог, викладених Вищим господарським судом України в постанові від 18.12.2012 р. у даній справі, судом встановлено, що відповідно до п. 5.4.1. Договору позивач як інвестор зобов'язався у відповідності до строків (термінів) та умов цього Договору і відповідних додатків до нього здійснювати фінансування будівництва Комплексу у розмірах згідно з умовами Додатку 2 до цього договору.

У свою чергу, зі змісту Додатку 2 до Договору "Зведений кошторисний розрахунок інвестиційного проекту "Будівництво офісного комплексу за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 17 в Подільському районі м. Києва" вбачається, що до складу робіт, які мали бути профінансовані позивачем відповідно до умов п. 5.4.1. Договору його сторони включили знесення існуючої будівлі з сумою витрат в розмірі 5 000 000, 00 грн.

За змістом вказаного Додатку до складу таких витрат сторонами включено як безпосереднє знесення будівлі, так і переїзд співробітників, обладнання, меблів тощо.

Доказів перерахування відповідних грошових коштів позивачем на користь відповідача матеріали справи не містять.

Як наголосив Вищий господарський суд України в своїй постанові від 18.12.2012 р. дослідженню у даній справі підлягає Додаток № 1 до Договору, який мав відповідно до п. 1.1.2. Договору містити проектно-кошторисну документацію та Зведений календарний план реалізації інвестиційного проекту "Будівництво офісного комплексу за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 17 в Подільському районі".

Водночас, з метою встановлення порядку та строків виконання вказаного грошового зобов'язання, суд не зміг дослідити, які умови визначені вказаним Додатком, оскільки його жодною з сторін суду не представлено та надано пояснення про відсутність такого документу.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку при визначенні строку виконання позивачем зобов'язання з фінансування знесення спірної будівлі та переїзду співробітників, обладнання, меблів тощо, мають застосовуватись приписи ст. 530 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до приписів ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином, в даному випадку, суд не знаходить ґрунтовними посилання відповідача на те, що з боку позивача мало місце прострочення кредитора, оскільки він не профінансував відповідні роботи по знесенню спірної будівлі.

Так, зі змісту п. 5.1.8. Договору чітко вбачається, що сторони пов'язали строк виконання зобов'язання зі звільнення забудовником приміщення для забезпечення зносу (демонтажу) будівлі виключно з обставиною отримання дозволу органу місцевого самоврядування на знос будівлі.

Положень про те, що приміщення має бути звільнено виключно після фінансування таких робіт позивачем - Договір не містить.

При цьому, відповідач також не звертався до позивача з вимогою про здійснення фінансування таких робіт, що свідчить про те, що він не вжив всіх необхідних для виконання свого зобов'язання заходів.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було порушено умови Договору, що відповідно дало підстави позивачу ініціювати його розірвання та відповідно вимагати повернення сплачених ним коштів.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом було досліджено повідомлення позивача вих. №152/11 від 13.12.2011 р. про розірвання Договору інвестування будівництва об'єкту нерухомості від 25.01.2006 р. та встановлено, що воно містить однозначний висновок про розірвання Договору, тобто відмову позивача від нього.

Також, судом з'ясовано, що відповідно до приписів п. 9.6. Договору, у разі прийняття рішення про розірвання договору, у зв'язку з незадовільним виконанням зобов'язань, зазначається строк (термін) для усунення допущених порушень.

В даному випадку, суд погоджується з висновками позивача про те, що мало місце невиконання зобов'язання взагалі, а не його незадовільне виконання, у зв'язку з чим потреби у зазначенні строку усунення допущених порушень не було.

Так, з аналізу приписів ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), вбачається, що законодавець розрізняє дві окремі категорії: невиконання зобов'язання, що в даному випадку й мало місце з боку відповідача, та виконання зобов'язання з порушення його умов (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідності до його умов та положень чинного законодавства він може бути розірваний у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.5.5.1. пункту 5.5.5. Договору у разі розірвання Договору згідно з п. 5.5.4. договору, Інвестор має право вимагати від Забудовника повернення у повному обсязі всіх грошових коштів, сплачених Інвестором за договором для досягнення мети договору.

З матеріалів справи вбачається, що Інвестор перерахував на користь Забудовника грошові кошти в сумі 2 744 016,59 грн., як інвестиційний внесок по Договору, що підтверджується банківськими виписками.

Доказів повернення вказаних коштів відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір інвестування будівництва об'єкту нерухомості б/н від 25.01.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудсервіс" (83060, Донецька обл., місто Донецьк, Куйбишевський район, вулиця Куйбишева, будинок 143, код ЄДРПОУ 32244833) та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (04136, м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, код ЄДРПОУ 14349442).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" (83060, Донецька обл., місто Донецьк, Куйбишевський район, вулиця Куйбишева, будинок 143, код ЄДРПОУ 32244833) 2 744 016 (два мільйона сімсот сорок чотири тисячі шістнадцять) грн. 59 коп. основного боргу та 55 953 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 33 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

Є.Ю. Шаптала