Постанова № 31358001, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2013 року Справа № 912/305/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Елен” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2013р. по справі №912/305/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімперспектива”, смт. Лисянка, Лисянський район, Черкаська область

до приватного сільськогосподарського підприємства “Елен”, смт.Новоархангельськ, Новоархангельський район, Кіровоградська область

про стягнення 41 145, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “Агрохімперспектива” (далі ТОВ “Агрохімперспектива”) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства “Елен” (далі ПСП “Елен” ) про стягнення 32 000, 00 грн. основного боргу, 1 683, 29 грн. пені, 3 366,58 грн. 30 % річних, 4 096, 00 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 1 742, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2013р. по справі №912/305/13-г (суддя Глушков М.С.) позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, ПСП “Елен” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2013р. по справі №912/305/13-г скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “Агрохімперспектива” задовольнити частково, стягнувши 32 000, 00 грн. боргу, 1 669, 90 грн. пені та 334, 00 грн. 3 % річних, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що станом на 05.02.2013р. сума пені складає 1 669, 90 грн.; відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тому безпідставно стягнуто суму процентів за користування кредитом в розмірі 4 096, 00грн.; ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення 3% річних, а не 30% обумовлених договором, крім того, оскільки ці штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, згідно ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій; причиною неналежного виконання зобов'язання стало спричинення збитків з вини позивача, пов'язане з поставкою останнім неякісного насіння “Ремі”, в зв'язку з чим між сторонами по справі існувала домовленість відносно взаємного заліку збитків та недоплаченої продукції.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Агрохімперспектива” просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2013р. по справі №912/305/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а.с.61, 62).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23.04.2012р. між ТОВ “Агрохімперспектива” (продавець) та ПСП “Елен” (покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин в кредит №11, за умовами якого постачальник зобов'язався продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцеві засоби захисту росли (товар), а покупець зобов'язався приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого договором порядку (п. 1.1. договору).

За п. 3.2 договору, остаточна ціна договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару, згідно підписаних сторонами специфікацій та видаткових накладних на товар в період дії цього договору.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі за ціною, вказаною у специфікації, видаткових накладних, шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в розмірі 50% від суми договору протягом трьох банківських днів після отримання рахунку. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому договору товар покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як 30.09.2012р.

08.05.2012р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №СФ-000118 на суму 78 169, 68 грн. та поставлено продукцію на зазначену суму по видатковій накладній №РН-0000089, 22.05.2012р. виписано податкову накладну №49.

ПСП “Елен” платіжним дорученням від 22.05.2012р. №135 сплачено 40 144, 80 грн. за поставлений товар по рахунку №СФ-000118 від 08.05.2012р.

Враховуючи, що 27.09.2012р. відповідачем також було сплачено по зазначеному рахунку 6 024, 88 грн., позивач просив господарський суд стягнути з ПСП “Елен” заборгованість до договору поставки засобів захисту рослин в кредит №11 від 23.04.2012р. 32 000, 00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази оплати ПСП “Елен” заборгованості по договору поставки засобів захисту рослин в кредит №11 від 23.04.2012р. в сумі 32 000, 00 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не надані.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.3. договору №11 встановлено, що у разі прострочення строків оплати товару відповідно п. 4.1 покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання стороною своїх зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 7.5 договору №11 сторони зазначили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Пунктом 7.6 договору №11 передбачено право продавця відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору) нараховувати покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з ПСП “Елен" 32 000, 00 грн. основного боргу, 4 096, 00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1 683, 29 грн. пені, 3 366, 58 грн. 30% річних за період прострочення проведення розрахунків з 01.10.2012р. по 05.02.2013р.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, сума пені в розмірі 1 683,29 грн. нарахована позивачем з дотриманням умов договору №11 та вимог чинного законодавства, а тому вірно стягнута господарським судом в повному обсязі. За п. 7.8 договору, штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язань нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання; до вимог про стягнення штрафних санкцій не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України; кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України;

по-друге, щодо нарахування процентів за користування товарним кредитом, то відповідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами є платою за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання. Передбачені в п. 7.6 договору проценти не є штрафом та пенею (неустойкою), на які поширюється дія Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а є процентами за користування товарним кредитом та за своєю правовою природою являються боргом;

по-третє, ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює сплату 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, тоді як сторонами в п. 7.5 договору №11 погоджено сплату покупцем за порушення грошового зобов'язання 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми;

в четверте, щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій (пеня, 30% річних та відсотки за користування товарним кредитом), то згідно ст. 233 Господарського кодекс України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідачем не наведено відповідних доводів та не надано доказів на їх підтвердження щодо питання про зменшення пені. До того ж, зменшення можливе лише розміру неустойки (штрафу, пені), суми відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом не є ані пенею, ані штрафом;

по-п’яте, скаржником не надано беззаперечні та неспростовні докази щодо поставлення насіння неналежної якості, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Елен”, смт. Новоархангельськ, Новоархангельський район, Кіровоградська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2013р. по справі №912/305/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 21.05.2013р.)