Ухвала суду № 3135713, 25.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-10141/08                               Головуючий у першій інстанції: БлохінаЖ.В.

                          Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 лютого 2009 року.                                                                              м. Київ.

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                        Романчук О.М.,

Суддів:                                                                   Усенка В.Г.,

Малиніна В.В.,                                

при секретарі:                                                        Джуринській Н.В.,                                      

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інстпекції у м.Чернігові  на постанову Господарського суду Чернiгiвської областi  від  22 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НовоФіл» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Чернiгiвської областi  від  22 листопада 2007 року  позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач- державна податкова інспекція у м.Чернігові - подали апеляційну скаргу, якою просили суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

У період з 18.09.2006 року по 06.10.2006 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача за період з 14.06.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої було складено Акт від 11.10.2006 року за № 793/23/32946641 „Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Новофіл"  з питань дотримання ним вимог податкового,  валютного та іншого законодавства за період з 14.06.2004 року по 30.06.2006 року".

На підставі вищевказаного Акта перевірки, відповідачем було прийнято три податкових повідомлення-рішення: № 0003762320/0 від 20 жовтня 2006 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35258,00 грн., в тому числі 24225,00 грн. за основним платежем та 11033,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003782320/0 від 20 жовтня 2006 року, яким позивачу було визначено   податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2595,00 грн.; № 0001992320/0 від 10 квітня 2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1080,00 грн., у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення № 0001992320/0 від 10 квітня 2007 року відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001992320/1 від 08 травня 2007 року та № 0001992320/2 від 04 червня 2007 року, якими залишені податкові зобов`язання без змін.

З приводу оскарження податкового повідомлення рішення № 0003762320/0 від 20 жовтня 2006 року, то колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції у цій частині вірними через слідуюче.

У відповідності до п.п. 4.1.6.п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (далі – Закон 334/94), валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та ТОВ „Чернігівтекс" було укладено договір доручення від 01 квітня 2005 року, згідно до умов якого ТОВ „Чернігівтекс" довірило, а позивач взяв на себе обов'язання від імені та за рахунок ТОВ „Чернігівтекс" здійснити наступні дії: підготувати проект з реконструкції запуску виробництва з оплетення еластомірної нитки.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що фактично між сторонами було укладено договір безповоротної фінансової допомоги.

А тому, позивачем було неправомірно не включено до складу валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 10833,00 грн. у 2 кварталі 2005 року, 7500,00 грн. у 4 квартал 2005 року, в 2 кварталі 2006 - 11594,95 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності зменшення відповідачем позивачу сум валових витрат у розмірі 91667,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2005 року - 54167,00 грн., за 4 квартал 2005 року - 37500,00 грн, які ним були витрачені за послуги (роботи) за „Проект „Реконструкція орендованого приміщення по вул.. Щорса, 62-В для розміщення власного виробництва по обплетенню еластомірної нитки зі згоди орендодавця.

Згідно з вимогами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки вищенаведені витрати здійснювалися Позивачем за рахунок коштів , які він отримав у якості безповоротної фінансової допомоги, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення даних сум до складу валових витрат, у відповідності до вимог ст.5 Закону № 334/94.

Колегія суддів звертає увагу на правомірність вирахування судом першої інстанції розміру податкових зобов`язань та розрахованих у відповідності до п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III (далі – Закон № 2181) штрафних санкцій.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності висновків відповідача, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003782320/0 від 20 жовтня 2006 року.

Судом першої інстанції було вірно проведено причинно-наслідковий зв`язок між донарахування податкового зобов`язання та накладенням штрафних санкцій. Так, відповідачем не було донараховано позивачу податкового зобов`язання, а тому правових підстав, у відповідності до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, для нарахування штрафу у Відповідача не було. 

З приводу наданих відповідачем розрахунків податкового зобов`язання з ПДВ, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем сум податкового кредиту, які виникли у період з червня 2004 року  по листопад 2005 року. Віднесення сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.

З приводу податкового повідомлення рішення № № 0001992320/2 від 04 червня 2007 року, то колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо суттєвого порушення відповідачем порядку його прийняття, а саме: терміну прийняття визначеного п.п. 4.1.1 п.4.1 наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року за N 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Увідповідності до ч.2 ст.72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

А тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інстпекції у м.Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернiгiвської областi  від  22 листопада 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя                                 

   Судді: