Постанова № 31355847, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 2а/1570/4555/2011

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника публічного акціонерного товариства "Фінбанк" - Поправка Дмитра Юрійовича, представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - Угненко Ігоря Анатолійовича, представника прокуратури м. Одеси - Стаценко Вадима Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства "Фінбанк", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Фінбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року ПАТ "Фінбанк" звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС (яка є правонаступником СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про:

- часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000232200/0 від 21 грудня 2010 року у розмірі 1 786 406 грн. (з яких 595 468,93 грн. податок з доходів фізичних осіб та штрафна санкція у сумі 1 190 937,86 грн.);

- скасування податкового повідомлення-рішення №0000212200/0 від 21 грудня 2010 року у розмірі 270 875 грн. по податку з доходів фізичних осіб (з яких 180 583 грн. основного платежу та 90 292 грн. штрафних санкцій).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року адміністративний позов ПАТ "Фінбанк" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений частково.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0000232200/0 від 21 грудня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1 786 406,79 грн. (595 468,93 грн. - за основним платежем, 1 190 937,86 грн. -за штрафними (фінансовим) санкціями).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, ПАТ "Фінбанк" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПАТ "Фінбанк" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, по результатам якої був складений акт від 14 грудня 2010 року №723/22-0/20041917/7.

Згідно з висновками даного акта, за результатами перевірки встановлені порушення:

1) п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, враховуючи вимоги п.1.32 ст. 1, п.п.8.2.2, п.8.2 та п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 - 2010 роки на загальну суму 180 583 грн., в т.ч. по періодах: III квартал 2008 року - 85 714 грн., IV квартал 2008 року - 85 714 грн., 2008 рік - 171 428 грн., III квартал 2009 року - 2 664 грн., IV квартал 2009 року - 432 грн., 2009 рік - 3 133 грн., I квартал 2009 року - 5 658 грн., II квартал 2009 року - 364 грн., І півріччя 2010 року - 6 022 грн.;

2) п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1, п.4.2, п.4.9 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за січень 2010 року на загальну сумі 9 144 грн., в т.ч. по періодам: січень 2010 року - 9 144 грн.;

3) п.п.9.12.1, пп.9.12.2, п.9.12, ст. 9, пп.20.3.2, п.20.3, ст. 20, п.1.2, пп.4.2.12, п.4.2, ст. 4, п.7.1.ст. 7, пп.8.1.1. п.8.1. ст. 8, пп.9.2.3, п.9.2, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2008-2010 роки на загальну суму 596 920,18 грн.

21 грудня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі винесено податкові повідомлення-рішення №0000232200/0 за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1 790 760,54 грн., з якої 596 920,18 грн. за основним платежем та 1 193 840,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000212200/0 за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій на загальну суму 270 875 грн., з якої 180 583 грн. за основним платежем та 90 292 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в межах процедури адміністративного оскарження, звернувся зі скаргами до відповідача, а також ДПА в Одеській області та ДПА України, які за результатами розгляду були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0000232200/0 від 21 грудня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1 786 406,79 грн. (595 468,93 грн. - за основним платежем, 1 190 937,86 грн. -за штрафними (фінансовим) санкціями) підлягає скасуванню, оскільки визначена сума заниження податку з доходів фізичних осіб за укладеними позивачем прямими угодами про залучення коштів на умовах субординованого боргу і нарахованими за ними процентами є необґрунтованими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000212200/0 від 21 грудня 2010 року у розмірі 270 875 грн. по податку з доходів фізичних осіб є правомірним та не підлягає скасуванню.

Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ "Фінбанк" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо віднесення валових витрат за договором про надання консультативних послуг №ГШ/001/2008 від 29 квітня 2008 року, укладеним між АКБ "Фінбанк" та ТОВ "Бостон Консалтинг Груп Україна", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)(пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2008 року між ПАТ "Фінбанк" і ТОВ "Бостон Консалтинг Груп Україна" було укладено договір про надання консультативних послуг №РШ/001/2008, предметом якого є надання консультативних послуг з розробки стратегії для клієнта. Датою початку проекту - 12 травня 2008 року, загальна тривалість проекту складає 2 робочі тижні без урахування часу, необхідного для розгляду та підписання актів прийому-передачі послуг.

Згідно пп.3.1.1, 3.1.2 вказаного Договору, загальна вартість послуг складає 843 422,95 грн., включаючи ПДВ у розмірі - 140 570,49 грн., яку необхідно сплатити не пізніше 12 травня 2008 року.

07 травня 2008 року на рахунок ТОВ "Бостон Консалтинг Груп Україна" банком було сплачено 843 422,95 грн. за послуги по вказаному договору, що підтверджується платіжним дорученням №2271 та 26 травня 2008 року сторони підписали акт прийому-передачі послуг.

Разом з тим, незважаючи на підписання 26 травня 2008 року вищевказаного акта, послуги ТОВ "Бостон Консалтинг Груп Україна" продовжували надаватись, що підтверджується першою сторінкою "Перспектив розвитку "Фінбанку". Фінальна документація" від 22 липня 2008 року, а отже відносини щодо надання послуг не припинились, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до декларації з податку на прибуток банку за 2008 рік, апелянтом до складу валових здійснювалося щомісячно, починаючи з травня 2008 року в наступному порядку: в травні 2008 року було віднесено суму в розмірі 43 422,95 грн., в червні 2008 року - 114 285,71 грн., та в подальшому до кінця 2008 року у сумі 685 714 грн., тобто щомісячно - у сумі 114 285,71 грн.

За урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що отримання послуги, сплата за послугу і віднесення її вартості на витрати банку повинні були відбутися у минулому звітному, вже перевіреному періоді, оскільки ПАТ "Фінбанк" було повністю підтверджено віднесення витрат до складу валових.

Разом з тим, судом першої інстанції не був врахований той факт, що банком вже було здійснено віднесення доходів до складу валових та незважаючи на недотримання порядку формування валових витрат за рахунок оплати послуг по вказаному договору про надання консультативних послуг, передбачених Законом, це не призвело до втрат бюджету, а саме не призвело до заниження суми податку до сплати у 2008 році. Крім того, будь-яких обмежень по строкам щодо включення таких видів витрат до складу валових витрат Законом не передбачено.

Отже, висновки податкової щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат суму витрат на консультаційні послуги минулих звітних періодів у сумі 685 714 грн., в тому числі по періодах: III квартал 2008 року - 342 857 грн., IV квартал 2008 року - 342 857 грн. є неправомірними.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат, суми витрат, не пов'язаних з веденням власної господарської діяльності у сумі 29 977 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу, ПАТ "Фінбанк" у власність було придбано нежилу будівлю та споруди, що знаходяться в м. Одесі, по проспекту Шевченка, під №4а, яка є основним місцем де ПАТ "Фінбанк" здійснює власну господарську діяльність.

На підставі договору про надання послуг від 03 травня 2007 року ТОВ "Баталер Плюс" надано ПАТ "Фінбанк" комплекс послуг із забезпеченням функціонування нежитлового нерухомого майна, власних приміщень, які підтверджуються актом здачі-прийняття послуг від 13 листопада 2009 року, а саме послуги із обслуговування освітлення кінозалу на суму 4 237,13 грн.

13 листопада 2009 року між ПАТ "Фінбанк" і ТОВ "Сан Ленд" було укладено договір про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Сан Ленд" зобов'язалося надавати за плату комплекс послуг із забезпеченням функціонування нежитлового нерухомого - власних приміщень замовника, а саме поточне обслуговування та ремонт приміщень; контроль систем опалювання та кондиціювання; контроль систем електрообладнання та каналізації; прибирання та забезпечення загального порядку у приміщеннях та на прилеглій території.

30 листопада 2009 року, січня 2010 року, березня 2010 року, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на суму: 68 000 грн., в т.ч. ПДВ 11 333,33 грн.; 209 000 грн., в т.ч. ПДВ 34 833,33 грн., 139 000 грн., в т.ч. ПДВ 23 166,67 грн.

Також, згідно вказаних актів ТОВ "Сан Ленд" надало послуги банку із профілактики систем циркуляції води в басейнах на суму 4 692 грн., із профілактики систем штучної підлоги зимового дворика на суму 13 697,60 грн., із профілактики системи циркуляції води в басейнах на суму 7 350,11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності банку є - інше грошове посередництво.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ПАТ "Фінбанк", банк є публічним акціонерним товариством, що здійснює банківську діяльність і створене на підставі угоди між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання належних їм коштів.

Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що банк здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку та участі в економічному і соціальному розвитку України шляхом сприяння підприємництву, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, банківських технологій і техніки, удосконалення кредитно-фінансових та зовнішньоекономічних відносин. Фінансова політика банку ґрунтується на принципах надійності, ефективності, прибутковості, оперативності, доступності та максимальної зручності для клієнтів (п.5.2).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані ПАТ "Фінбанк" послуги впливають на основну його діяльність та пов'язані з веденням господарської діяльності банку, у зв'язку з чим витрати пов'язані з підготовкою, організацією і веденням виробництва правомірно включені до складу валових витрат, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо завищення ПАТ "Фінбанк" амортизації на загальну суму 6 641 грн. за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, з наступних підстав.

Згідно п.п.8.2.2., п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до п.п. 14.1.143, п. 14.1., ст. 14 ПК України, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Отже, система відеонагляду не є пристроєм, який здійснює передачу інформації на відстань, а є пристроєм, що здійснює накопичення інформації, яка зберігається на сервері протягом трьох діб.

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ПАТ "Фінбанк" стосовно того, що встановлення системи відеонагляду не є переозброєння банку, модернізацією основних фондів, оскільки встановлена система відеонагляду є автономною системою, не є структурними компонентами його основних фондів та може бути демонтованою в будь-який момент з метою встановлення у іншому приміщенні банку, у зв'язку з виробничою необхідністю, а отже банком правомірно було віднесено системи відеонагляду до 3 групи основних засобів та нараховано амортизаційні відрахування у нормі 6%, що помилкового не було встановлено судом першої інстанції.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000212200/0 від 21 грудня 2010 року підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000232200/0 від 21 грудня 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" субординований борг - звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів. При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №368 "Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні" передбачено, що банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

З наведених норм слідує, що під субординованим боргом розуміються кошти, що залучені Банком на певних умовах та на певний строк, та які можуть бути враховані до капіталу Банку.

Пунктом 1.2. вказаної Постанови встановлено, що залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором (про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу), так і шляхом випуску банком-боржником облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій).

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років (п.3.1), але п.3.12 передбачено можливість дострокового повернення коштів на умовах субординованого боргу.

Тобто, кошти залучені на умовах субординованого боргу можуть бути розміщені в банку у вигляді позик, кредитів, депозитів на умовах строковості, повернення та сплати відповідної процентної ставки, визначеної умовам Договору.

Відповідно до ст.ст. 1058-1065 ЦК України до договорів банківського вкладу (депозиту) відносяться договори, що укладені банком з юридичними та фізичними особами, за якими банк зобов'язується прийняти від вкладника грошову суму (вклад) на певний строк із зобов'язанням повернути цю суму та виплатити проценти (дохід) на умовах та в порядку, що передбачені договором та чинним законодавством. При цьому, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч.1 ст. 1061).

Пунктом 1.13 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства.

Залучення Позивачем коштів від фізичних осіб на умовах субординованого боргу повністю відповідає критеріям, які вимагаються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для операцій банку при залученні ним коштів на депозит (вклад).

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено главою 71 або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно п.п.9.2.1 п.9.2. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2. статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому, інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається (п.п.9.2.2. п.9.2. ст. 9). Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий) (п.7.2. ст. 7).

У відповідності до п.п. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону підпункт 4.2.12. пункту 4.2. статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1. і 9.2.2. пункту 9.2. статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного проценти по вкладу (депозиту) не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб до 01 січня 2010 року.

За урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що субординований борг та депозит не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого на його погляд випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).

За таких обставин, залучення коштів на умовах субординованого боргу може відбуватись у вигляді позик, кредитів, депозитів у тому числі шляхом укладення прямих договорів, а отже твердження податкової про те, що депозити не відносяться до субординованого боргу є необґрунтованими,

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що ПАТ "Фінбанк" правомірно не утримав податок з доходів фізичних осіб у вигляді процентів, нарахованих за договором із залучення коштів на умовах субординованого боргу, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000212200/0 від 21 грудня 2010 року підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Фінбанк" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фінбанк" задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби відмовити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року скасувати.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Фінбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232200/0 від 21 грудня 2010 року у розмірі 1 786 406 грн. (з яких 595 468,93 грн. податок з доходів фізичних осіб та штрафна санкція у сумі 1 190 937,86 грн.);

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212200/0 від 21 грудня 2010 року у розмірі 270 875 грн. по податку з доходів фізичних осіб, (з яких 180 583 грн. основного платежу та 90 292 грн. штрафних санкцій).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: