Ухвала суду № 31355760, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 2а-4000/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Ступакової І.Г.,

- Милосердного М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агроном-2005" до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Агроном-2005" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172301 від 20 січня 2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 27 грудня 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Агроном-2005" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої оформлено актом №2503/23-33321728.

Згідно висновків акта перевірки позивачем допущено порушення п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.209.11 ст. 209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 29 092 грн., в т.ч.: за січень 2011 року - 23 грн., лютий 2011 року - 4 398 грн., липень 2011 року - 4 029 грн., серпень 2011 року - 10 371 грн., вересень 2011 року - 10 271 грн.

20 січня 2012 року на підставі висновків акта відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000172301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ ПП "Агроном-2005" за основним платежем на 29 092 грн. та за штрафними санкціями 6 169,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування відповідно до податкового повідомлення-рішення сум фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим, а докази, на які посилається відповідач не спростовують доводи позивача, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.301.1 ст. 301 ПК України - платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком - є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п.302.1 ст. 302 вказаного Кодексу).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст. 209 вказаного Кодексу).

Пунктом 308.4 ПК України передбачено, що дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ за видом діяльності з вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (а.с.11).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про склад земель та їх грошову оцінку, позивачем були укладені та зареєстровані договори оренди земельних ділянок паїв в межах території Бузької та Олександрівської сільської ради (а.с.53), у зв'язку з чим сільськогосподарська продукція, яка вирощена на земельних ділянках є власністю підприємства та поставляючи її іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Враховуючи те, що об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана у користування, судова колегія приходить до висновку, що користування земельною ділянкою можливе на будь-яких умовах, в тому числі і на умовах оренди.

При цьому Податковим кодексом не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

Отже, відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до податкових декларацій з ПДВ, так як ПДВ від реалізації продукції, яка вироблена на земельних ділянках, які не перебувають у власності або в оренді суб'єкта господарювання, оскільки податковою не надано належних доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь-яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: