Ухвала суду № 31354866, 21.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7061/2011

Провадження № 22ц/779/1043/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Проскурніцького П.І.., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: представника ДМП«Івано-Франківськтеплокомуненерго» Гноянко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, за апеляційною скаргою представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року частково задоволено позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 14918 грн. 85 коп. заборгованості за послуги теплопостачання та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в дохід державного бюджету 51 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідачів 18192, 06 грн. заборгованості представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильну оцінку та дослідження доказів, як і на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що в липні 2011 року відповідачі сплатили за послуги гарячого водопостачання 480, 74 грн. при нульовому нарахуванні, в січні 2012 року - 1019,24 грн. при місячному нарахуванні 600,09 грн., в квітні 2012 року - 3000 грн. при місячному нарахуванні 236,55 грн. Таким чином відповідачі проводили оплату за отримані послуги в більшому розмірі ніж їм було нараховано, оплативши частину боргу. На думку апелянта, такі дії відповідачів свідчать про визнання боргу в цілому, а відтак є підстави застосування п.1 ст. 264 ЦК України про переривання перебігу строку позовної давності.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, та стягнути з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 33110,91 грн.

В судовому засіданні представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» вимоги апеляційної скарги підтримала та просила про її задоволення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоч належно повідомлялися судом про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов'язання по оплаті за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 33110,91 грн., яка з врахуванням загального строку позовної давності підлягає до стягнення в сумі 14918 грн.85 коп.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 які проживають АДРЕСА_1 послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Згідно представленого ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» розрахунку боргу за надані ОСОБА_4, ОСОБА_5 послуги встановлено, що позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.04.2008 року по 01.04.2011 року в сумі 37839.54 грн. При цьому, в розрахунку зазначено, що борг станом на 01.04.2008 року становив 17640 грн. 60 коп. (а.с.3). В подальшому представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути суд з відповідачів заборгованість в сумі 33110,91 грн. станом на 01.12.2012 року, зважаючи на проведені в період розгляду справи проплати.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування судом позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що до винесення рішення ОСОБА_4 зверталася до суду із заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позов про стягнення боргу станом на 01.04.2008 року пред'явлено після спливу трьохрічного строку позовної давності.

Таким чином, задовольняючи позов частково позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про застосування строків позовної давності та задоволення позову в частині боргу у межах цього строку - 14918 грн. 85 коп..

Доводи апелянта про те, що мало місце переривання перебігу строку позовної давності на увагу не заслуговують, оскільки дії відповідачів, на які вказує представник свідчать лише про те, що відповідачі були проінформовані про наявність в них заборгованості, однак не свідчать про визнання її в повному обсязі - 33110,91 грн. Оплати в рахунок часткового погашення боргу відповідачами проведені з зазначенням періодів, що не виходять за межі позовної давності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді П.І. Проскурніцький

В.М. Соколовський