Рішення № 31354819, 23.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/706/13-ц

Провадження №22-ц/779/1240/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом КС «Християнська злагода» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою кредитної спілки «Християнська злагода» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В січні 2013 року КС «Християнська злагода» звернулася в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав в кредит грошові кошти в розмірі 20 000 грн. терміном до 26.03.2010 року зі сплатою 48 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання цього зобов'язання 26.03.2008 р. між кредитною спілкою та ОСОБА_3 укладено договір поруки, яким передбачено солідарну відповідальність поручителя перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за договором. Посилаючись на неналежне виконання боржником зобов'язань за договором, внаслідок чого станом на 26.02.2013 року виникла загальна заборгованість в розмірі 86 171,09 грн., просила стягнути вказану суму та судові витрати з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Християнська злагода» 38 321,57 грн. заборгованості за кредитним договором та 383,21 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

На дане рішення кредитна спілка подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні решти вимог в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних від простроченої суми та боргу за несплату відсотків у відповідний термін. При цьому судом не взято до уваги п. 8.2 кредитного договору, відповідно до якого у випадку несплати позичальником відсотків за користування кредитом розмір відсотків за користування кредитом встановлюється у 120 %.

Також суд прийшов до неправильного висновку щодо припинення договору поруки та необґрунтовано відмовив з цих підстав у стягненні боргу в солідарному порядку з поручителя ОСОБА_3 Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати за повне повернення позики, виплату відсотків за її користування, сплату додаткових відсотків тощо. Крім того, до звернення з позовом до суду кредитна спілка неодноразово повідомляла відповідачів щодо наявності заборгованості та її погашення. Однак, жодних заходів по врегулюванню даного спору відповідачами не вжито.

З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення по суті позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом, 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №53/08, згідно якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 20 000 грн., що еквівалентно 3960,4 доларів США терміном до 26.03.20010 року зі сплатою 48 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 26.03.2008 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, п. 1.1 якого передбачено солідарну відповідальність поручителя перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за договором.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

З'ясовано, що починаючи з січня 2009 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 26.02.2013 року виникла загальна заборгованість в розмірі 86171,09 грн.

Як передбачено ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатково (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що кредит надано позичальнику терміном до 26.03.2010 року. Тобто право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржником ОСОБА_2 щодо повернення кредиту могло виникнути у строк починаючи з 26.03.2010 року та наступних 6 місяців.

Встановлено, що за захистом порушеного права кредитна спілка звернулась у січні 2013 року. При цьому будь-яких доказів того, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'являв вимоги до поручителя, суду не представлено.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про припинення договору поруки та стягнення заборгованості по кредиту тільки з ОСОБА_2

Разом з тим, що стосується суми заборгованості, то вона визначена судом неправильно. При цьому суд прийшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову у частині стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як передбачено п.8.2 кредитного договору у випадку несплати позичальником відсотків за користування кредитом, що визначений в графіку погашення кредиту, щомісяця, з наступного календарного дня розмір відсотків за користування кредитом встановлюється 120 процентів річних.

За таких обставин встановлений розмір відсотків за користування кредитом у 120 процентів річних не є неустойкою (пенею чи штрафом), а обумовленим сторонами іншим видом відповідальності за порушення кредитних зобов'язань.

Згідно п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

В той же час нормами законодавства не передбачено випадків та підстав звільнення боржника від сплати неустойки (пені) та інших збитків.

На спростування розміру заборгованості відповідачем будь-яких доказів не представлено. А тому до стягнення підлягає сума 86 171,09 грн. З них, зокрема: 13 006,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25 315,39 грн. заборгованості по процентах (з розрахунку 48 % річних), 39 408,72 грн. заборгованості по збільшених процентах (72%= 120%-48%) за користування кредитом, 6 120,55 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, що становить 2320,20 грн.

Вирішуючи даний спір, судом першої інстанції вищезазначених норм матеріального права не враховано, тому постановлене ним рішення не відповідає вимогам ст. 213,214 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. А отже воно не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову до ОСОБА_2 в повному об'ємі.

Розподіл судових витрат слід покласти на сторін відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Християнська злагода» задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2013 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Християнська злагода» 13 006,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25 315,39 грн. заборгованості по процентах, 39 408,72 грн. заборгованості по збільшених процентах за користування кредитом, 6 120,55 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, що становить 2320,20 грн., а всього 86 171,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 430,85 грн. на р/р 31212206780002, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача-37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001 та у розмірі 861,71 грн. на р/р 31214206700002, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ -37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду-02891693.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк