Ухвала суду № 31354275, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 103775/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно- Україна» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно - Україна» звернулося до суду з позовом до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001190801/25774 форми «В1» від 27.12.2011 року в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 273053,33 грн., скасувати штрафні санкції в розмірі 136844 грн., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001190801/25775 від 27.12.2011 року. Посилався на невідповідність прийнятих рішень податкового органу вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001190801/25774 форми «В1» від 27.12.2011 року в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 273053,33 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 136844 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001200801/25775 від 27.12.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не взяв до уваги, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року 174113 грн., оскільки сформував такий кредит на підставі тимчасових митних декларацій, в той час, як таке право в нього виникає з моменту подання повної декларації, оформленої відповідно до вимог закону. Крім того, суд не врахував, що позивач уклав ряд договорів поставки товарів, зокрема, з ТОВ «Управління механізації і транспорту», ТзОВ «Драмторг», ТОВ «Інтехліс», за якими не підтверджено надання послуг чи поставку товарів, в зв'язку з чим правочини виявляють ознаки нікчемних. Контрагенти позивача не сплатили до бюджету ПДВ, вони відсутні за місцем знаходження, не мають можливості здійснювати господарську діяльність через відсутність трудових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів. Крім того, підприємство за липень 2011 року завищило від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням і сумою податкового кредиту на 37673,36 грн. За результатами планової перевірки за період з 1.01.2010 року по 31.03.2010 року та винесеним податковим повідомленням -рішенням форми В4 від 8.08.2010 року позивач в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року з врахуванням уточнюючого розрахунку не відобразив зменшення залишку від'ємного значення в сумі 586383,51 грн., завищивши в такий спосіб залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно- Україна», яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі СДПІ м. Львова) провела документальну позапланову перевірку ТзОВ «Кроно - Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2011 року.

Як видно з акту перевірки № 1648/08-01/31147999 від 19.12.2011 року, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 14.1.18, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.11 ст. 201 ПК України, а також п. 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001190801/25774 форми «В1» від 27.12.2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 274322,65 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 137161,33 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001190801/25775 від 27.12.2011 року форми «В 4», яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 586383,51 грн.

В справі встановлено, що до складу податкового кредиту вересня 2011 року позивач включив суми ПДВ, сплачені митним органам при імпорті товарів відповідно до тимчасових митних декларацій, зокрема, № 209000012/2011/019584 від 30.09.2011 року на суму 437339,62 грн., в т.ч. ПДВ 91841,32 грн. та № 209000012/2011/019582 від 30.09.2011 року на суму 383088,70 грн., в т.ч. ПДВ 82272,24 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Митне оформлення товарів з застосуванням тимчасової чи неповної декларації проводиться відповідно до чинного на час спірних правовідносин Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. N 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за N 439/10719.

Відповідно до п. 4.3 чинного на час спірних правовідносин Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2003 р. N 932, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2004 р. за N 66/8665, податки й збори (обов'язкові платежі) сплачуються в повному обсязі на момент митного оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларацій.

Згідно з п. 4.7 цього ж Порядку зняття тимчасової чи неповної декларацій з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України здійснюється на підставі оформленої ВМД, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Таким чином, тимчасова декларація, на підставі якої здійснюється митне оформлення товару, є різновидом митної декларації та відповідно до ст. 201 МК України є належним документом, що посвідчує право на віднесення платником податків суми ПДВ до податкового кредиту.

З поданих позивачем копій вантажно-митних декларацій № 209000012/2011/019584 від 30.09.2011 року на суму 437339,62 грн., в т.ч. ПДВ 91841,32 грн. та № 209000012/2011/019582 від 30.09.2011 року на суму 383088,70 грн., в т.ч. ПДВ 82272,24 грн. видно, що вони за своїми реквізитами відповідають вимогам закону та є належними документами, які засвідчують право позивача на формування податкового кредиту.

В силу викладеного, доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Далі, як видно з акта перевірки, відповідач не погодився з правомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сум податку на додану вартість по розрахунках з ТзОВ «Управління механізації і транспорту» в розмірі 266,67 грн., ТзОВ «Драмторг» в сумі 61224,08 грн. та ТзОВ «Інтехліс» в розмірі 3021,64 грн. При цьому вважав, що постачальниками позивача надано ризикові кредити без декларування податкових зобов'язань, а обумовлені операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), в зв'язку з чим виявляють ознаки нікчемності.

На підтвердження дійсності господарських операцій з вказаними контрагентами та реальності виконання договорів ТзОВ «Кроно - Україна» подало податковому органу при перевірці та суду в процесі розгляду справи належним чином оформлені документи первинного обліку - договори, видаткові та податкові накладні, докази оплати поставлених товарів, до правомірності оформлення яких податковий орган не має жодних претензій.

Відповідно до п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд першої інстанції, правильно застосувавши зазначені норми матеріального права, прийшов до обґрунтованого висновку про повну відповідність вимогам закону поданих позивачу податкових накладних при поставці йому товарів відповідно до укладених договорів та про відповідність вимогам ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всіх документів первинного обліку, якими доведено факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг та використання їх у власній господарській діяльності .

Доводи податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів з ТзОВ «Управління механізації і транспорту», ТзОВ «Драмторг» та ТзОВ «Інтехліс» суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки на їх обґрунтування відповідач не подав доказів суду, хоча в силу ч.3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України обов'язок довести недійсність правочину лежить на ньому.

Стосовно завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень, липень, серпень 2011 року, то суд першої інстанції встановив, що податковий орган всупереч вимогам пп. 4.6 чинного на час спірних правовідносин Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового,валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, в акті перевірки не описав обставин такого завищення, на підставі яких ним прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В акті податкової перевірки № 1648/08-01/31147999 від 19.12.2011 року висновок про завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 554656,51 грн., зроблено з посиланням на акт планової перевірки позивача від 27.07.2011 року № 881/23-2/ 31147999, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.08.2011 року № 0001332301/15742.

Однак, зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Львівського окружного адміністративного суду, постановою якого від 9.12.2011 року воно скасовано.

Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 6.11.2012 року ця постанова суду, а також ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення її без змін, були залишені без змін.

За таких обставин висновок податкового органу щодо порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, чинного на час спірних правовідносин, є безпідставним.

З врахуванням частково визнання позивачем порушень законодавства при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з ДП «Олевське лісове господарство» на 102,22 грн. та ТзОВ «Ю.Р.К.» на суму 247,10 грн. суд першої інстанції на законних підставах визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001190801/25774 форми «В1» від 27.12.2011 року в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 273053,33 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 136844 грн., а також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001200801/25775 від 27.12.2011 року.

Тому постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно заснованим нормам матеріального та процесуального права, тому скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги в частині безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ згідно тимчасових митних декларацій, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами та завищення залишку від'ємного значення, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012 року в справі № 2а-1409/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І. Мікула

Д.М.Старунський