Ухвала суду № 31354175, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 35202/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівне та закритого акціонерного товариства «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» (тепер ПАТ «Рівнеобленерго») на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року закрите акціонерне товариство «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2749,86 грн. (105,37 грн. основного платежу та 2644,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 0000192240/0/22-514 на суму 240,00 грн. за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 1000472343 на суму 4056,25 грн., прийняте на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року позов задоволено частково, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 0000192240/0/22-514 скасовано, податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі основного платежу 105,37 грн. та 210,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано. В решті позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Державна податкова інспекція у м. Рівне та закрите акціонерне товариство «Ей-І-ЕС Рівнеенерго», які в апеляційних скаргах просять її скасувати та прийняти рішення відповідно про повну відмову в позові та повне задоволення позовних вимог.

Податковий орган свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та не взяв до уваги, що положення ст. 250 ГК України не поширюється на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності, тому безпідставно скасував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 0000192240/0/22-514. Крім того, суд не врахував, що позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб у двох випадках відшкодування працівникам витрат по авансових звітах як додаткового блага в сумі 105,37 грн. та безпідставно скасував податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі основного платежу 105,37 грн. та 210,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Закрите акціонерне товариство «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення сумнівні докази, зокрема, показання свідка ОСОБА_1, довідку головного бухгалтера підприємства, не оцінив їх критично, не прийняв до уваги первинні бухгалтерські документи, тому дійшов до неправильного висновку про часткову обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123.

Суд, крім того, безпідставно відмовив в позові в частині вимог щодо скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 1000472343 на суму 4056,25 грн., прийнятого на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». При цьому не врахував, що факту перевищення встановлених строків використання виданої під звіт працівникам позивача готівки не було. Оскільки спосіб (порядок) дії щодо стягнення санкцій на підставі згаданого Указу Президента України законом не встановлено, то дії відповідача по застосуванню таких санкцій є неправомірними.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Рівнеобленерго», яка апеляційну скаргу підприємства підтримала, а апеляційну скаргу податкового органу просить відхилити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 31.12.2009 року, з приводу чого складено акт № 325/23-100/05424874 від 22.03.2010 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320, порушення вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 , п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9, 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст.7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст.8, п. 9.10 ст.9, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1, 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (неутримання та неперерахування до бюджету податків з доходів фізичних осіб, а також порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за зовнішньоекономічним контрактом по імпорту на суму 5203,49 доларів США, що по курсу валют становить 11642,40 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2749,86 грн. (105,37 грн. основного платежу та 2644,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 0000192240/0/22-514 на суму 240,00 грн. за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 1000472343 на суму 4056,25 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2749,86 грн. (105,37 грн. основного платежу та 2644,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій), суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт виплати грошових коштів працівниці позивача ОСОБА_2 в сумі 667 грн. на підставі поданого авансового звіту від 30.03.2009 року та рахунків кафе-бару «Айвенго» від 27.03.2009 року не знайшов свого підтвердження в процесі судового розгляду справи.

Позивач видачу ОСОБА_2 під звіт зазначеної суми, а також подачу нею авансового звіту від 30.03.2009 року та рахунків кафе-бару «Айвенго» від 27.03.2009 року заперечує, , а відповідач як суб'єкт владних повноважень цих заперечень не спростував, доказів суду не подав, в акті перевірки посилань на первинні документи не зробив. Допитана як свідок особа, яка проводила податкову перевірку, не змогла пояснити суду дату виплату названих доходів працівнику, форми виплати та платіжного документу, на підставі якого така виплата проведена.

За таких обставин правомірність визначення податковим органом зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 100,05 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 200,10 грн. не доведена.

Стосовно проведення виплат ОСОБА_3 в сумі 35,46 грн. на підставі поданого авансового звіту від 2.02.2009 року та не фіскального касового чеку про оплату послуг таксі в розмірі 35,46 грн. , то суд першої інстанції на підставі первинних документів, які він навів в постанові, обґрунтовано взяв до уваги, що сума, витрачена на проїзд в таксі була включена до складу оподатковуваного доходу за лютий 2009 року як додаткове благо та оподаткована податком з її доходів як фізичної особи.

В ході перевірки працівники податкового органу особового рахунку ОСОБА_3 та розрахунку її виплат за лютий 2009 року не вивчали, в акті податкової перевірки з цього приводу посилань на первинні документи не міститься, тому визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5,32 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10,64 грн. є безпідставним.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган встановив, що підзвітні особи позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, отримавши кошти на відрядження у відповідних розмірах, не провели своєчасне звітування, в зв'язку з чим позивач як податковий агент зобов'язаний був нарахувати і утримати штраф в розмірі 15% від суми надміру витрачених коштів, за які підзвітні особи у встановленому порядку та в строк не прозвітувалися.

Ці обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи, зокрема, письмовими доказами, показаннями свідка ОСОБА_1, яка проводила перевірку, поясненнями головного бухгалтера підприємства ОСОБА_8 при перевірці, яка не заперечувала факту несвоєчасного звіту за отримані під звіт кошти, та детально висвітлені в акті податкової перевірки з дотриманням вимог законодавства.

Тому застосована сума штрафу в загальному розмірі 2433,75 грн. відповідає вимогам законодавства, зокрема, п. 9.10 ст.9, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1, 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123 лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 105,37 грн. та штрафних санкцій в розмірі 210,74 грн.

Доводи апелянтів щодо безпідставного скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та безпідставної відмови в скасуванні визначеного податкового зобов'язання та застосованого штрафу по факту несвоєчасного звітування підзвітними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в силу викладеного, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З врахуванням обставин, встановлених судом щодо перевищення вказаними вище підзвітними особами встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 16225 грн., суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320.

Відповідно до абз. 5 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Згідно з ст. 2 цього ж Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

За таких обставин оскаржуване рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 1000472343 на суму 4056,25 грн. відповідає вимогам закону, а апеляційні доводи позивача є безпідставними.

Як встановлено податковою перевіркою, за наслідками виконання зовнішньоекономічної угоди з нерезидентом European Bank Reconstruction and Development One Exchange Sguare (Лондон, Великобританія) від 15.08.2008 року нерезидентом було порушено терміни розрахунків по імпорту на суму 5203,49 доларів США (40066,87 грн.), граничний строк надходження валюти - 4.03.2009 року, фактично повернуто кошти - 6.03.2009 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, чинній на час спірних правовідносин, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що зазначені санкції в розумінні ст.. 238, 250 ГК України є адміністративно-господарськими санкціями, на застосування яких поширюються строки, передбачені ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Проте, згідно зі ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки на час їх застосування відповідачем (29.03.2010 року) встановлені ст. 250 ГК України строки спливли, суд першої інстанції обґрунтовано скасував рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2010 року № 0000192240/0/22-514.

Доводи податкового органу щодо не поширення на спірні правовідносини положень ст. 250 ГК України є безпідставними, оскільки норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на які посилається апелянт, цих правовідносин не регулює в силу того, що нарахування штрафних санкцій не є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах частково задовольнив позов. Підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівне та закритого акціонерного товариства «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» (тепер ПАТ «Рівнеобленерго») залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року в справі № 2а-1535/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І.Мікула

Д.М.Старунський