Рішення № 31352718, 03.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 208/1786/2012 Провадження № 22-ц/772/820/2013Головуючий в суді першої інстанції:Копчинський В.І.Категорія: 57 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку шляхом стягнення сплачених коштів за кредитними договорами в сумі 49586 грн., -

встановила:

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Позові вимоги обґрунтовувала тим, що до 11 травня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 За час перебування у шлюбі нею були укладені кредитні договори від 15.08.2007 року з ВАТ КБ «Надра», від 11.06.2007 року з ТОВ «КБ «Дельта», від 10.09.2007 року з ПАТ КБ «Правекс Банк», від 16.10.2007 року із ЗАТ КБ «ПриватБанк», від 18.12.2007 року з АТ «Індустріально-експортний банк», від 11.02.2008 року, із Кредитною спілкою «Злагода», від 17.06.2008 року договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», від 14.08.2008 року з ТОВ «Український промисловий банк», від 03.10.2008 року з ПАТ «Альфа-Банк». Усього за кредитними договорами в рахунок погашення заборгованості нею було сплачено 99 172 грн.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача компенсацію ? частки сплачених нею за кредитними договорами коштів в сумі 49 586 грн.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що дана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є не кредитні кошти, а майно, придбане за ці кошти та є у наявності сторін. Крім того, норма частини 4 ст. 65 СК України регулює відносини, що стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя і не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого з подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 11 травня 2010 року, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №79 (а.с.10).

27 липня 2010 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінено на «ОСОБА_2».

За період перебування у шлюбі протягом 2007-2008 років ОСОБА_2 було укладено кредитні договори з цільовим призначенням для споживчих потреб.

Зокрема, 15 серпня 2007 року укладено кредитний договір з ВАТ КБ «Надра» №№ 15/08/2007/980-ПТП/944, згідно якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 4500 грн. (а.с. 154).

11 червня 2007 року укладено договір №005-01033-110607 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки з ТОВ КБ «Дельта» на загальну суму 3000 грн. (а.с. 139).

10 вересня 2007 року укладено договір з ПАТ КБ «ПравексБанк» № 019Т5464330 на відкриття карткового рахунку в межах ліміту 3000 грн.

16 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір на відкриття карткового рахунку на суму 3300 грн.

18 грудня 2007 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №515/711015 про надання кредитний коштів в сумі 3000 грн. (а.с. 28-34).

11 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Злагода» було укладено договір кредиту № 109 кК про надання кредитних коштів у сумі 10400 грн. (а.с. 190).

17 червня 2008 року між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/035-19/60114, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 14500 грн. (а.с. 12-18).

14 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та позивачем укладено кредитний договір №1677-0021008/ФК-08 про надання кредитних коштів в сумі 5600 грн. (а.с. 89-92).

03 жовтня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір №690024817 про відкриття і порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA - Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента на суму 4800 грн. (а.с. 72-74).

Кошти, отримані за кредитними договорами, були витрачені на поточні потреби - навчання та лікування дітей, на ремонт квартири, придбання меблів, одягу та іншого майна. Дані обставини визнаються сторонами у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Не підлягають доказуванню.

За загальним правилом відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснено в п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями , що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, у результаті придбання подружжям в кредит майна, боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обв'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають рівні права щодо нажитого у шлюбі майна, а також в рівній мірі несуть обов'язки по сплаті заборгованості за кредитними договорами.

В порушення вищевказаних норм, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, що кредитні кошти для споживчих потреб, які були отримані останньою під час шлюбу, були використані в інтересах сім'ї та дійшов помилкового висновку, що норми ч. 4 ст. 65 СК України не поширюються на дані правовідносини.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Згідно з ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 подала копії квитанцій про сплату коштів за вищевказаними кредитними договорами, більшість яких датовані періодом перебування в шлюбі з відповідачем.

Такі квитанції не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги як підстава для задоволення вимог позивача про компенсацію ? частки сплачених за кредитними договорами коштів, оскільки в силу ст. 60 ЦПК України існує презумпція спільної сумісної власності подружжя , зокрема і щодо коштів, внесених на погашення кредитної заборгованості в період шлюбу.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що кредитна заборгованість була погашена виключно за рахунок власних коштів ОСОБА_2 суду не надала.

Отже, кошти за кредитними договорами, сплачені позивачем на погашення кредитної заборгованості в період шлюбу не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, позивач надала копії кредитних договорів, зокрема від 17.11.2010 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 75), від 23.02.2011 року з ПАТ «Дельта Банк», (а.с. 135), та копії квитанцій про сплату коштів за такими договорами, які також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки такі докази не стосуються предмета доказування у даній справі, в зв'язку з тим, що такі договори укладені після розірвання сторонами шлюбу.

При цьому, в матеріалах справи є копії квитанцій про сплату ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з відповідачем коштів на погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами, а саме за кредитним договором від 18.12.2007 року №515/711015 позивачем сплачено згідно квитанції №13 від 30.06.2010 року 972, 82 грн. та згідно квитанції №12 - 7, 79 грн. (а.с. 35,38); за кредитним договором від 15.08.2007 року №№ 15/08/2007/980-ПТП/944 сплачено згідно квитанції №627 від 28.05.2010 року 395 ,10 грн., згідно квитанції №530 від 02.09.2010 року 1512, 64 грн., згідно квитанції №8 від 02.09.2010 року 25 грн., згідно квитанції №6 від 01.10.2010 року 1120 грн., та згідно квитанції №5 від 28.05.2010 року 4,90 грн. (а.с. 162, 165, 166); за кредитним договором від 11.06.2007 №005-01033-110607 року сплачено згідно квитанції № 790451 від 23.02.2011 року 550 грн., згідно квитанції №7923438 від 18.02.2011 року сплачено 1500 грн. (а.с. 93, 146); за кредитним договором від 14.08.2008 року №1677-0021008/ФК-08 сплачено згідно квитанції №7923524 від 18.02.2011 року 1650 грн., згідно квитанції №7958480 від 21.02.2011 року сплачено 64, 42 грн. (а.с. 144,146); за кредитним договором від 10.09.2007 року № 019Т5464330 згідно квитанції №№05NN53823 від 18.03.2001 року сплачено 1303 грн. (а.с. 209).; за кредитним договором від 16.10.2007 року згідно квитанцій від 17.02.2011 року сплачено 3732, 14 грн. та 665, 15 грн. (а.с. 235)., а всього 13503, 16 грн.

Таким чином, виходячи із засад рівності часток кожного з подружжя, сплачені ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 кошти на погашення кредитної заборгованості за договорами, укладеними в період 2007-2008 років підлягають відшкодуванню відповідачем. в розмірі ? частки, а саме в сумі 6751, 58 грн.

За таких обставин, судом першої інстанції неповно з'ясовані усі обставини справи, не надано належну оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 67,54 грн. та 33,77 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6751 (шість тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн.., 58 коп. компенсації ? частки коштів, сплачених за борговими зобов'язаннями подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 101,31 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: