Ухвала суду № 31349981, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11528/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ТОВ «Газенерголізинг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №№ 0000722320, 0000712320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2012 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.04.2008 р. по 31.03.2011 p., валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2008 р. по 31.03.2011 р.

В результаті проведеної перевірки, відповідачем були виявлені порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а саме: п.5.1., пп.5.3.9. п.5.3., пп.5.5.2. п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток на загальну суму 213049351,00 грн., у тому числі: у 4 кв. 2010 р. на суму 501781,00 грн.; у 1 кв. 2011 р. на суму 212547570,00 грн.; п.198.3., 198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11186582,00 грн., у тому числі: у січні 2011 року на суму 642786,00 грн.; у лютому 2011 року на суму 1081427,00 грн.; у березні 2011 року на суму 9462369,00 грн.; п.103.9. ст.103 Податкового кодексу України щодо неподання звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів при виплаті доходу компанії "TORNATORE HOLDING LIMITED" (Кіпр) за І квартал 2011 року, про що складено акт від 12.07.2011 р. № 339/1-23-20-35840240. Заперечення на акт позивачем до податкового органу не подавались.

На підставі акта перевірки від 12.07.2011 р. № 339/1-23-20-35840240, згідно з п.54.3. ст. 54, п.58.1. ст.58 та п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №№ 0000722320, 0000712320, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 213049351,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., а також, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11186582,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, був сформований відповідачем по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Оіл Рівер" та Компанією "TORNATORE HOLDING LIMITED" (Кіпр).

В акті перевірки зафіксовано, що остання податкова звітність - декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року, подана Товариством з обмеженою відповідальністю " Оіл Рівер", визнана недійсною, оскільки відсутня будь-яка інформація про наявні у нього основні фонди, трудові ресурси, устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності, а також, не підтверджено факт поставки товарів, що свідчить про здійснення ним фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, отже вчинені ним правочини з контрагентами, в силу своєї нікчемності, мають ознаки фіктивності та не створюють юридичних наслідків.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" ґрунтувалися на попередньому договорі від 04.01.2011 р. № 01-11-Пр, за яким сторони зобов'язувались до 01.04.2011 р. укласти основний договір, за яким ТОВ "Оіл Рівер" як постачальник, зобов'язувався поставити, а позивач - як покупець, зобов'язувався прийняти та оплатити обладнання (товар), перелік якого визначений специфікацією до договору. Згідно умов попереднього договору позивач - як покупець товару, зобов'язувався сплатити авансовий платіж за продукцію у розмірі 50% загальної вартості продукції, що складає 355 500 000,00 грн. В той же час, у разі не укладення основного договору, попередній договір вважається таким, що втратив чинність, а все отримане однією стороною за попереднім договором підлягає поверненню іншій стороні.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору по сплаті авансового платежу, а також, включення витрат на придбання відповідного обладнання (товару) до складу валових витрат позивача та на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ " Оіл Рівер" були видані позивачу податкові накладні, які були підписані гр. ОСОБА_4.

Однак, згідно висновку спеціаліста 23.06.2011 р. № 1044, старшого експерта СТКЗР Святошинського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві Бондаренко Ярослава Володимировича, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи, попередній договір від 04.01.2011 р. № 01-11-Пр, а також податкові накладні, видані позивачу та підписані ОСОБА_4 від імені ТОВ "Оіл Рівер", ймовірно підписані не ОСОБА_4, а іншою особою.

В свою чергу позивач стверджує, що у зв'язку з не укладенням основного договору та не відвантаження йому обладнання (товару), у червні 2011 року ТОВ "Оіл Рівер" повернуло йому сплачені у січні-лютому 2011 року авансові платежі, в т.ч. й ПДВ, що свідчить про безпідставність донарахування йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно оскаржуваного рішення від 27.07.2011 р. № 0000712320.

Враховуючи викладені обставини, для встановлення факту переведення позивачем у лютому 2011 року контрагенту - ТОВ "Оіл Рівер" грошових коштів у розмірі 212 004 900,00 грн. та повернення зазначених коштів позивачу ТОВ"Оіл Рівер" у червні 2011 року, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 р. відповідача було зобов'язано провести позапланову перевірку щодо відшкодування позивачем податків до бюджету всіх рівнів при переведенні ним у лютому 2011 року ТОВ "Оіл Рівер" грошових коштів у розмірі 212 004 900,00 грн. та поверненні позивачу зазначених коштів від ТОВ "Оіл Рівер" у червні 2011 року.

Згідно довідки про результати проведення зустрічної звірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Оіл Рівер" їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року, червень 2011 року від 29.02.2012 р. № 69/2/23-20-35840240 встановлено, що документально підтверджено факт здійснення попередньої оплати у розмірі 127 202 942,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 200 483,00 грн. постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер" у лютому 2011 року та її часткове повернення у червні 2011 року.

Звіркою також встановлено, що позивачем здійснювалося коригування податкового кредиту лише на суду ПДВ 7 013 003,72 грн. податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, а також 29.09.2011 р. подавався уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким зменшено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 7 500 000,00 грн., але був визнаний недійним (не податковою звітністю).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч. 1 ст.202, ч. 1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст.216).

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недійсності попереднього договору (правочину) в силу його нікчемності.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п. 198.3. ст.198 Кодексу, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (п.198.6. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 зазначеного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування обробленні! даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми та те, що попередній договір від 04.01.2011 р. № 01-11-Пр, укладений між позивачем та контрагентом без мети настання реальних наслідків, отже порушує публічний порядок та є недійсним в силу своєї нікчемності, а також те, що видані ТОВ "Оіл Рівер" податкові накладні підписані невстановленою особою, що не мала повноважень на їх підписання від імені юридичної особи-контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутністі підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента, дають позивачу право на податковий кредит та включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат позивача.

Крім цього, актом перевірки зафіксовано, що позивачем, в періоді що перевівся, до складу валових витрат включалися відсотки в сумі 1 839 863, 00 грн. за кредити отримані від Компанії "TORNATORE HOLDING LIMITED" (Кіпр) - єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг".

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено п.5.5. ст.5 зазначеного закону, зокрема, пп.5.5.2. п.5.5. ст.5 перелбачено. що для платника податку. 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отримай} протягом звітного період) у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

В той же час. позивачем декларувалися збитки за 2010 рік в сумі 65 969 388,00 грн. та за І квартал 2011 року в сумі 213 621 596,00 грн.. що виключає підстави для включення до кладу валових витрат відсотків за кредитами від акціонера-нерезидента.

Зазначене свідчить про порушення позивачем пп.5.5.2. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств та, відповідно, завищення валових витрат на загальну суму 1 839 863. 00 грн.. у тому - числі: за 2010 рік на 501 781.00 грн.: за 1 квартал 2011 року на 1 338 082.00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки відповідача про завищення від'ємного значення податку на прибуток та заниження податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є правомірними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх