Постанова № 31347, 11.07.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Справа №

За позовом: Ремонтно-будівельного кооперативу „Олімп”

м.Ужгород

До відповідача: ДПІ у м.Ужгороді м.Ужгород

Про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

Заступник Голови господарського суду

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Греца Я.В. - представник

відповідача: Товтин М.В. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом

Ремонтно-будівельного кооперативу „Олімп” м.Ужгород до ДПІ у м.Ужгороді про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 19.04.2006р. №0002222341/0, №0002252341/0, №0002242341/0 та №0002232341/0,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19.04.2006 року, прийняті податковим органом –відповідачем у справі на підставі акту документальної перевірки №745/23-0/10/13590457 від 17.04.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів документальну перевірку з порушенням встановленого порядку, акт перевірки оформлений з порушенням вимог, відповідачем неправомірно зменшено суму валових витрат позивача на вартість отриманих маркетингових послуг, оскільки такі витрати належним чином підтверджені документально. Крім того, у позовній заяві зазначено, що за охоплений перевіркою період у позивача всі працівники працювали за сумісництвом, тому він не був зобов’язаний сплачувати комунальний податок та подавати відповідні розрахунки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву. Зокрема посилається на законність та обґрунтованість прийнятих актів ненормативного характеру.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов частково виходячи з наступного:

Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Ремонтно-будівельним кооперативом „Олімп” за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.04.2006 року за № 745/23-0/10/13590457.

На підставі означеного вище акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.04.2006 року за № 0002222341/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 50293 грн., № 0002252341/0, яким визначено податкове зобов’язання щодо штрафних санкцій по комунальному податку в сумі 2040,0 грн., № 0002232341/0, яким визначено податкове зобов’язання щодо штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 0,73 грн., № 0002242341/0, яким визначено податкові зобов’язання щодо штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 3,16 грн.

Підставою для визначення відповідачем податкових зобов’язань по податку на прибуток стало зменшення валових витрат позивача на вартість маркетингових послуг, отриманих згідно договору від 29 квітня 2005 року. При цьому відповідач стверджує, що в порушення п.5.2 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем для перевірки не представлено відповідних документів, які б підтверджували фактичне виконання всіх умов пункту 3.1 статті 3 Договору про надання маркетингових послуг, а саме не надано щоквартальних результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, прикладів, схем тощо.

Судовим розглядом справи встановлено, що 29.04.2005 року між позивачем та ТОВ „Одеська вино-горілчана компанія” було укладено договір про надання маркетингових послуг, відповідно до якого останнє зобов’язувалося надати позивачу за плату послуги з проведення маркетингових досліджень.

Факт надання маркетингових послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000002 від 30.06.2005 року на суму 33926,87 грн., № ОУ-0000003 від 30.09.2005 року на суму 188185,81 грн., № ОУ-0000004 від 30.12.2005 року на суму 369730,52 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” /далі- Закон/ валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідними нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку витрат на оплату маркетингових послуг.

При цьому відповідач при проведенні перевірки не встановив, а в ході розгляду справи не довів факту відсутності зв’язку відповідних витрат позивача з його господарською діяльністю (п.2 ст.71 КАС України).

Як передбачено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, витрати позивача за договором від 29.04.2005 року підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами здачі –прийняття робіт, податковими накладними). Крім того, про фактичне надання маркетингових послуг свідчать відповідні звіти про маркетинговий аналіз ситуації на ринку нерухомості України. При цьому відповідач як орган державної податкової служби не уповноважений втручатися у внутрішню господарську діяльність платника податків та давати оцінку змісту наданих маркетингових послуг.

Пунктом 5.11. ст.5 Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з рахунку платника на оплату товарів (робіт, послуг), або дата фактичного отримання результатів робіт (послуг). Тому факт не проведення позивачем розрахунків за отримані маркетингові послуги не позбавляє його права включити вартість послуг до складу валових витрат по першій події, тобто у звітному податковому періоді, в якому такі послуги були фактично отримані.

За таких обставин, зменшення валових витрат та визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток проведено без достатніх правових підстав.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем порядку справляння комунального податку, яке полягало у тому, що позивач за період, охоплений перевіркою не проводив нарахування та не подавав розрахунки по комунальному податку.

Відповідно до ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 року за № 625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.01.2004 року за № 4/8603 встановлено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньо облікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722. При цьому згідно з п.2.6.1 вказаної Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників, які прийняті за сумісництвом з інших підприємств.

Позивачем доведено, що за охоплений перевіркою період всі його працівники працювали виключно за сумісництвом, що підтверджується відповідними наказами. Тому позивач не повинен був нараховувати та сплачувати комунальний податок.

Однак, слід зауважити наступне.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з Положенням про порядок стягнення і перерахування до бюджету комунального податку в м.Ужгороді, затвердженого Рішенням 4 сесії 22 скликання Ужгородської міської Ради від 27.02.1995р. подання платником податку розрахунку у встановлені терміни комунального податку є обов’язковим. При цьому, як вбачається із змісту акту органу місцевого самоврядування, відсутність об’єкту оподаткування не звільняє платника податку від обов’язку подання відповідних розрахунків (звітності).

Саме тому, відповідач правомірно, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002252341/0 від 19.04.2006р., яким застосував до позивача штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за неподання подання декларацій, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, зважаючи на викладене вище, підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0002252341/0 від 19.04.2006р. немає.

Крім того, у оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0002252341/0 від 19.04.2006р. невірно визначено підставу визначення податковим органом суми податкових зобов’язань по комунальному податку, оскільки зроблено посилання на підпункт „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тоді як вказана правова норма передбачає право контролюючого органу самостійно визначити податкові зобов’язання у випадку, якщо внаслідок документальної перевірки виявляється заниження або завищення податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ужгороді від 19.04.2006 року № 0002222341/0 та № 0002252341/0.

Що стосується визначення податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень № 0002232341/0 та № 0002242341/0, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає їх незаконність, в ході судового розгляду справи не встановлено підстав для визнання їх протиправними, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 2, 7 –12, 70, 86, 94, 157, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді, прийняте від 19.04.2006 року за № 0002222341/0, яким Будівельно-ремонтному кооперативу „Олімп” м.Ужгород визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 50293 грн. з яких сума 40400 грн. –основний платіж, сума 9893 грн. –фінансова санкція.

3. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С.Йосипчук