Рішення № 31341495, 13.05.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6510/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Пилаєва М.К.,

за участю секретарів - - відмовити повністю.Сосюри О.М., Липської І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за участю як третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Національного Банку України, далі НБУ, - про визнання дій, бездіяльності протиправними та визнання недійсним Кредитного договору № 014/05/221 від 24 квітня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним вище позовом, направивши позов поштою 21.03.2013, до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Посилаючись на укладення між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 24.04.2007 кредитного договору №014/05/221, далі Кредитний договір, просить визнати цей договір недійсним з наступних підстав.

З підстав, визначених ч.1 ст. 215, ч.1 ст.203 ЦК України - як такий що за своїм змістом суперечить положенням ЦК України та актів цивільного законодавства України, зокрема положенням п. 1.11 Положення про порядок видачі Національним Банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483, далі Положення, ст.3, п.п. г п.4 ст.5, п. 2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного кредитування та валютного контролю» від 19.02.1993, далі Декрет, ст.2 Закону України «Про систему валютного регулювання», ст.192, ч.2 ст. 524, ст.533 ЦК України, ст.99 Конституції України щодо вираження та виконання грошового зобов'язання у гривні, а саме у зв'язку з відсутністю у Банка повноважень для надання кредиту в іноземній валюті клієнту для здійснення подальших розрахунків в іноземній валюті на території України.

Також позивач вважає Кредитний договір недійсним, як такий, що в порушення вимог ст.3, ст.5 Декрету, укладений без наявності у банку індивідуальної ліцензії, оскільки, як стверджує позивач, відповідно до положень п.8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007, далі Правила, та «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280, далі План, Банк може використовувати іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій з банківського поточного рахунку, відкритого клієнту в банку, якими відповідно до Правил є поточні рахунки клієнта 2620 призначені для обліку коштів клієнта, а не транзитний рахунок, передбачений умовами Кредитного договору. У зв'язку з чим, Банку для здійснення валютних операцій на підставі Кредитного договору Банк слід було отримати індивідуальну ліцензію на загальних підставах відповідно до вимог ст.3, п.п. г п.4 ст.5 Декрету.

Також позивач, посилаючись на те, що не отримував в касі Банку грошових коштів в іноземній валюті у розмірі 80 000, 00 доларів США, оскільки такі кошти в іноземній валюті не могли бути видані Банком за заявою про видачу готівки з рахунку з проводкою 2203, який є внутрішнім обліковим рахунком банку, до того ж заяви про конвертацію вказаної суми доларів США в гривню позивач не подавав, а тому право власності від Банку до позивача на вказані грошові кошти не переходило, вважає, що мав на увазі отримання кредиту в гривні, тобто інші умови, ніж передбачені Кредитним договором, а тому вважає його недійсним.

Також позивач вважає Кредитний договір недійсним з підстав визначених ст.230 ЦК України - як такий що укладений шляхом введення Банком позивача в оману відносно обставин, що мають істотне значення, зокрема з підстав, визначених ч.6 ст.19 закону України «Про захист прав споживачів», як здійсненний з використанням нечесної підприємницької практики, оскільки ануїтетний платіж згідно розрахунку позивача є меншим у розмірі 1194, 50 доларів США, ніж визначений Кредитним договором у розмірі 1203, 00 долари США, що вказує на ненадання позивачу у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» інформації про загальну вартість кредиту та супутніх послуг відповідно до вимог вказаного п.3 ч.4 ст.11 Закону, та здійснення підприємницької практики, яка відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 є нечесною і вводить споживача в оману, відповідно до цього ж Закону заборонена і має наслідком недійсність Кредитного договору.

Також позивач вважає всі вищевказані умови Кредитного договору несправедливими, такими, що суперечать і порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності цивільних відносин, встановлені ст.3 ЦК України.

З підстав, визначених ч.1 ст.215, ч.2 ст.203 ЦК України, у зв'язку з відсутністю у особи, яка підписала Кредитний договір директора Чернівецької обласної дирекції Банку необхідного обсягу цивільної дієздатності з проставленням печатки обласної дирекції, що позивач вважає недотриманням вимог ч.2 ст.207 ЦК України щодо підписання Кредитного договору стороною.

Крім того, враховуючи вище викладене, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо надання кредиту позивачу як резиденту України в іноземній валюті для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів, а саме за тим, щоб Позичальник використав отримані в нього валюту саме на розрахунки з іншими резидентами України, оскільки Банк відповідно до ст.348 ГК України та 1056 ЦК України, п.2 ст.13 Декрету та п.1.2., 2.5 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління НБУ №49 від 08.02.2000 зобов'язаний здійснювати такий контроль./а.с.1-15/

В судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник позивача ОСОБА_5, повідомлені належним чином, не з'явились. Від представника позивача ОСОБА_5 07.05.2013 надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, також від представника до суду 07.05.2013 надійшли клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи ОСОБА_6 - іпотекодавця за договором Іпотеки від 26.04.2007, укладеним в забезпечення зобов'язань позивача за Кредитним договором, витребування доказів та допит позивача як свідка, в задоволенні яких ухвалами суду, проголошеними на місці в судовому засіданні з розгляду справи та занесеними до журналу судового засідання, відмовлено./а.с.48, 53-66/

Відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі уповноважених представників Куриш В.І. і Субботенка Л.В. та третя особа НБУ в особі представника Лехіцької Л.П. направили суду заяви про розгляд справи у відсутність їх представників та письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечили в повному обсязі, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на викладене у письмових запереченнях та на відсутність підстав згідно чинного цивільного законодавства для визнання Кредитного договору недійсним./а.с.50-51, 67-91, 92-111/

Суд, вирішивши можливим розгляд справи у відсутність позивача та представників сторін і третьої особи, оголосивши позов та письмові заперечення, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступне.

На підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено наступні обставини, які не заперечуються сторонами: 24 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі директора Чернівецької обласної дирекції Конопської Є.І. та позивачем ОСОБА_3 укладено та підписано кредитний договір № 014/05/221 про надання позивачу кредиту на проведення ремонту та реконструкцію нерухомого майна в сумі 80000,00 дол. США процентною ставкою в розмірі 13% та з датою остаточного повернення 25.04.2017. Кредитний договір укладений і підписаний зі сторони Банку директором Чернівецької обласної дирекції Конопською Є.І. на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВАТ ««Райффайзен Банк Аваль»» від 07.11.2006, підписаної Головою Правління банку Лавренчуком В.М., та начальником Управління продажу та підтримки малого та середнього бізнесу Чернівецької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Удутом Ю.М. на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.12.2006 року, підписаної директором Чернівецької обласної дирекції Конопською Є.І. та заступником директора Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» Субботенком Л.В. Договір скріплений печаткою з зазначенням найменування Чернівецька обласна дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з зазначенням коду Банку № 14305909. Банк отримав Банківську ліцензію № 10 від 27.03.1992 та дозвіл № 10-4 від 11 жовтня 2006, відповідно до яких має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та належними і допустимими письмовими доказами, які прийнято до уваги судом, а саме копією оспорюваного Кредитного договору та графіку погашення кредиту та відсотків, копіями довіреностей, копіями ліцензії та дозволу /а.с.17-23, 98-99, 108-109/

Обставини, які заперечуються позивачем та представником позивача про те, що при укладенні Кредитного договору позивач мала отримання кредиту в гривнях, та відсутність поточного рахунку у Банку, спростовуються наданими відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належними та допустимими доказами, які приймаються до уваги судом: копією заяви за підписом позивача про надання кредиту у сумі 80 000, 00 доларів США від 10.04.2007,/а.с.100/, та довідки за підписом позивача з повідомлення номерів поточних рахунків, відкритих у Банку станом на 10.04.2007./а.с.101/. Доказів на спростування цих обставин, позивачем не надано, в матеріалах справи інші дані відсутні.

Суд не приймає як неналежний доказ розрахунок позивача про розмір щомісячного ануїтетного платежу за Договором у сумі 1194,50 грн., оскільки даний розрахунок не містить даних проте, що розрахунок проведено у такий же спосіб, що і визначений умовами Кредитного договору розмір ануїтетного платежу у сумі 1 203, 00 грн., також позивачем на надано суду належних та допустимих даних про те, що спосіб розрахунку використаний при визначенні передбаченої умовами Кредитного договору суми, є невірним.

Виходячи з встановлених судом обставин справи та положень наведених в обґрунтування своїх вимог позивачем та представником позивача чинного на момент укладення Кредитного договору законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Про безпідставність доводів про недотримання вимог щодо письмової форми, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.207 ЦПК України, Кредитний договір укладено у письмовій формі, підписано уповноваженою на те особою, в межах операцій, на здійснення яких має повноваження відділення, скріплений печаткою відділення, яка передбачена Положенням, що не суперечить вимогам ч.2 ст.207 ЦПК України, згідно якої договір підписується уповноваженою особою і скріплюється печаткою. У зв'язку з чим, суд не приймає відповідних доводів представника позивача як безпідставних та необґрунтованих.

Про безпідставність доводів позивача щодо протиправності надання Банком кредиту в іноземній валюті резидентам України для розрахунків цією валютою з іншими резидентами України на території України і у зв'язку з цим необхідність отримання Банком індивідуальної ліцензії. Згідно частини №1 Кредитного договору цільове призначення кредиту на проведення ремонту та реконструкцію нерухомого майна, що передбачає розпорядження позивачем кредитними коштами на власний розсуд, в тому числі щодо визначення валюти та способу платежів та розрахунків, іншого умовами Кредитного договору не визначено. Разом з тим, оскільки визначення валюти та способу розрахунків не стосується цілей використання грошових коштів, взагалі відсутні підстави стверджувати про наявність обов'язку у Банку для контролю за діями позивача в цій частині. У зв'язку з чим, у разі, якщо позивач мав наміри здійснювати розрахунки з іншими резидентами в іноземній валюті, він має право та зобов'язаний здійснювати таку діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства України, отримавши у передбачених випадках індивідуальну ліцензію. Поряд з цим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів таких намірів, більше того, позивач посилається на наміри та отримання ним кредитних коштів в гривні, що вказує на суперечливість його доводів.

Разом з тим, доводи позивача про необхідність у зв'язку з вказаними обставинами Банку отримати індивідуальну ліцензію є безпідставним, хибним висновком, оскільки таких вимог чинне на момент укладення Кредитного договору законодавство не містило і не містить, зокрема, як вбачається з положень Декрету вказані обставини не відносяться до випадків, у яких вимагається отримання індивідуальної ліцензії.

Враховуючи умови п.6.3 та 6.7. Кредитного договору, відповідно до яких застережено про повідомлення позичальника до укладення Кредитного договору в письмовій формі про умови кредитування та інформацію відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу», а також виходячи з встановлених судом обставин про повідомлення Банком позивачу сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки з зазначенням порядку їх визначення у виді таблиць за підписом позивача та вручення відповідного повідомлення позивачу, доводи представника позивача про непогодження такої істотної умови Кредитного договору як ціна, порушення вимог п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», п.2.1, 2.4, 2.5, Розділу 3 Правил, а також вимог ч.2 та ч.4 ст.11 згаданого Закону є безпідставними і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

За вказаних обставин, а також відсутності належних та допустимих доказів про невірне визначення суми ануїтетного платежу, доводи представника позивача про надання позивачу інформації про кредит у нечіткій, двозначній, незрозумілій формі та наявність підстав згідно ч.6 ст.19, п.3 ч.4 ст.11 вказаного Закону, ст.230 ЦПК України для недійсності Кредитного договору як правочину, здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики та шляхом введення в позивача в оману, а також підстав згідно ч.5, 6 ст.18 вказаного Закону для визнання Кредитного договору недійсним в цілому на вимогу позивача як споживача, є жодним чином не обґрунтованими і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Оскільки твердження позивача про наміри отримати кредит у гривні спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для недійсності Кредитного договору в наслідок помилки позивача щодо істотних обставин.

Враховуючи вище викладене, твердження позивача про суперечливість умов Кредитного договору вимогам ст.3 ЦК України також є необґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання дій та бездіяльності Банку протиправними (незаконними) не передбачений ст.16 ЦК України та чинного законодавства, а також умовами Кредитного договору між сторонами.

Таким чином, суд надходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.3, ст.5, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного кредитування та валютного контролю», п.3 ч.4 ст.11, ч.1, ч.2, ч.6 ст.19, ч.5, 6 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 16, 203, 207, 215, 227, 229, 230, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», за участю як третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Національного Банку України - про визнання дій, бездіяльності протиправними та визнання недійсним Кредитного договору № 014/05/221, укладеного 24 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва М.К. Пилаєва