Ухвала суду № 31341152, 16.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1677/13 16.05.2013 16.05.2013 16.05.2013

Провадження № 22ц/784/1591/13 Суддя першої інстанції Кокарєв В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя.

20 березня 2013 року в судовому засіданні представник позивачки заявив клопотання про накладення арешту на рухоме майно, що належить сторонам, та передачу його на відповідальне зберігання будь-кому зі сторін.

Свої вимоги представник позивачки мотивував тим, що спільне майно може бути відчужене відповідачем, що у подальшому зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 зокрема на предмети меблів та різну побутову техніку, що за позовними вимогами підлягають поділу між сторонами.

В задоволенні вимог про передачу майна на відповідальне зберігання будь-кому зі сторін відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі представник позивачки просив ухвалу суду скасувати тільки в частині відмови в передачі майна на відповідальне зберігання будь-кому зі сторін та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що в січня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

За заявою представника позивачки 20 березня 2013 року ухвалою суду було накладено арешт на рухоме майно, що відповідно до позовних вимог підлягає поділу.

Згідно з положеннями ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 17 Закону України № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606-ХIV) примусове виконання ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах здійснюється державною виконавчою службою.

За положеннями ч. 5 ст. 57 Закону № 606-ХIV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису і арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити право користування майном. Здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам , про що зазначається в акті опису й арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Підпункт 4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 визначає, якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Аналіз зазначених правових норм доводить, що питання передачі арештованого майна на зберігання вирішується державним виконавцем при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, а тому доводи апеляційної скарги щодо обов'язкового вирішення цього питання судом є безпідставними.

Оскільки питання про забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: