Рішення № 31341143, 16.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1641/13 16.05.2013 16.05.2013 16.05.2013

Провадження № 22ц/784/1561/13 Суддя першої інстанції Губанов В.М.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третіх осіб, без самостійних вимог - відділу Держземагентства у Братському районі Миколаївської області, відділу реєстраційної служби Братського районного управління юстиції в Миколаївській області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

4 лютого 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 4 травня 2012 року вона з відповідачем уклали договір земельної ділянки, строком на 5 років. Договір вона підписала поспіхом, не вчитавшись в його умови. Пізніше, уважніше вичитавши цей договір побачила, що одна з істотних умов цього договору щодо розміру орендної плати не відповідає домовленості сторін, а саме розмір такої плати є значно меншим. Оскільки ОСОБА_3 на її зауваження не відреагував, вона 7 травня 2012 року звернулась з заявою до відділу Держкомзему про нездійснення державної реєстрації договору оренди та продовжувала особисто користуватися своєю земельною ділянкою. Проте, даний договір 10 травня 2012 року був зареєстрований, про що вона дізналась від відповідача, який звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просила суд визнати недійсним зазначений договір оренди землі та, як наслідок, скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2013 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі від 4 травня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Братському районі 10 травня 2012 року за № 482140004003115 недійсним. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 4 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Братському районі 10 травні 2012 року за № 482140004003115. Розподілено судові витрати.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачці на праві власності належить земельна ділянка розміром 9,1200 га.

4 травня 2012 року між нею та відповідачем було підписано договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 5 років, з виплатою орендної плати в розмірі 2754,97 грн. у рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки. 7 травня 2012 року ОСОБА_5 звернулась з письмовою заявою до начальника відділу Держкомзему у Братському районі, в якій просила не здійснювати державну реєстрацію договору оренди належної їй земельної ділянки, оскільки її підпис на договорі є помилковим. Однак, вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Братському районі 10 травня 2012 року за № 482140004003115. Протягом всього періоду, починаючи з 4 травня 2012 року і до цього часу, земельною ділянкою користується позивачка.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що спірний договір є недійсним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема розміру орендної плати, а звернення орендодавця із заявою про нездійснення державної реєстрації договору не є підставою для відмови у державній реєстрації договору.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками попередньої судової інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За правилами ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналогічна норма була наведена у ст. 18 Закону України «Про оренду землі», згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальної посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законом умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як встановлено ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а згідно закріпленого ч. 1 ст. 627 ЦК України принципу свободи договору сторони є вільними в його укладенні.

З огляду на викладене, підписаний сторонами договір оренди землі на момент звернення позивачки до відділу Держкомзему не був вчиненим правочином, оскільки його державна реєстрація ще не відбулася, отже його учасники мали право відмовитися від звершення процедури укладення договору шляхом відмови від його державної реєстрації.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідна заява орендодавця з прохання не проводити державну реєстрацію договору оренди землі не може бути розцінена як одностороння відмова від договору, оскільки цей договір не набув чинності та не є укладеним. Подання такої заяви орендодавцем свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а тому визнання місцевим судом спірного договору орендної ділянки недійсним є безпідставним та суперечить наведеним вище нормам матеріального права.

Оскільки позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації спірного договору оренди земельної ділянки є похідними від позовних вимог про визнання цього договору недійсним, то в цій частині вимог також слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2013 року скасувати і постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки від 4 травня 2012 року, недійсним та скасування державної реєстрації цього договору відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: