Ухвала суду № 31340343, 05.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р.

справа № 2а-0870/3803/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: – не з’явився,

відповідача: – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

у справі № 2а-0870/3803/11

за позовом приватного акціонерного товариства «Склопласт»

до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,–

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року приватне акціонерне товариство «Склопласт» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2010 року № 0000302302/0, № 0000292302/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2010 року № 0000302302/0, № 0000292302/0 (а.с. 155-157).

Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу від 08 лютого 2011 року №154 та направлення від 08 лютого 2011 року №103 на проведення перевірки, та відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Склопласт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року за результатами якої складено акт від 15 лютого 2011 року №88/2305/13615370.

За результатами розгляду матеріалів перевірки державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя склала податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2010 року №0000292302/0, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 254405,00 грн., у тому числі 253119,00 грн. - невідшкодованої суми ПДВ; 1286 грн. відшкодованої суми ПДВ та 257,20 грн. застосованої штрафної санкції з посиланням на підпункт 17.1.3 пункт 17 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та №0000302302/0, яким визначила 5042,00 грн. ПДВ і 2186,80 грн. штрафних санкцій.

Приватне акціонерне товариство «Склопласт» не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в адміністративному порядку. Але податкові повідомлення рішення від 12 жовтня 2010 рок № 0000302302/0 та № 0000292302/0 залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством «Склопласт» укладено договір фінансового лізингу № 030-04/2008 від 10 квітня 2008 року з товариством з обмеженою відповідальністю «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗІНГ». Об’єктом фінансового лізингу є піч малювання скла ESU ЕСОМАХ-1423-2/4/5-22-0S3, піч гартування бокового скла SNG-2А08ІV, піч гартування заднього скла SNG- 3G10II, лінія шовкотрафаретного друку, автоматичний стіл різки скла, модель «MODULINEA 352 BCS-R», які призначені та використовуються в господарській діяльності платника податку.

Сума лізингового платежу (п.3.6 договору) складається з відшкодування частини майна предмету лізингу та винагороди (відсотків або комісії). Тобто в договорі поняття винагорода, відсотки або комісія ідентичні, що безпосередньо зазначено в розділі договору «визначення»: «Винагорода Лізингодавця (відсотки або комісії) - сума, що сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу». Відповідно до пункту 3.6 договору винагорода (відсотки або комісії) розраховується як відсоткова ставка лізингу на основну суму заборгованості, та визначена фіксованою сумою в додатку № 4/2 «Графік лізингових платежів».

Згідно пункту 7.9.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі відсотків або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Під відсотками, відповідно до пункту 1.10, слід розуміти доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До відсотків включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Відсотки нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Тобто термін «винагорода», яка зазначена в договорі фінансового лізингу, за своїм змістом повністю відповідає поняттю «відсотки», передбаченому в пунктом 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме платіж за використання залученого в кредит майна, який розраховано у відсотках на основну суму заборгованості та визначено у фіксованій сумі в графіку лізингових платежів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці витрати цілком відповідають визначенню, наведеному в пункті 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Основним видом діяльності приватного акціонерного товариства «Склопласт» є формування та оброблення листового скла. Отримане обладнання за договором фінансового лізингу № 030-04/2008 від 10 квітня 2008 року безпосередньо виступає інструментом виробництва і використовується для виготовлення продукції підприємства, тобто безпосередньо бере участь в отриманні доходу.

Факт не введення в експлуатацію основних засобів, у відповідності до пункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для відмови Позивачу в праві на податковий кредит.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованих висновків, що зменшення державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя бюджетного відшкодування, донарахування податкових зобов’язань та застосовані штрафні санкції не ґрунтується на нормах закону, а отже оскаржувані рішення відповідача є протиправним. Таким чином, вимоги приватного акціонерного товариства «Склопласт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим