Постанова № 31338670, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 2а-0870/7732/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Демченко І. В.,

позивача: - Іваннікова А. Ю. (дов. від 12.03.12 за № 12/03/12/1/ЕМС)

відповідача: - Міщенко О. В. (дов. від 15.03.13 за № 3567/10/10-017)

відповідача: - Косицький С. В. (дов. від 03.05.12 за № 915/8/10-011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомашстрой»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року

у справі № 2а-0870/7732/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомашстрой»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.11 № 0000942302 та від 15.04.11 № 0000932302,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомашстрой» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 15.04.2011 №0000942302 , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2506400,00 грн., в т.ч. 2005120,00 грн. - основний платіж, 501280,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 15.04.2011 №0000932302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1880938,75 грн., в т.ч. 1504751,00 грн. - основний платіж, 376187,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу під час перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність всіх операцій позивача з ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд". Висновки відповідача не ґрунтуються на об'єктивних даних, а є лише припущеннями, оскільки при проведенні перевірки позивачем надавались усі первинні документи на підтвердження придбання товару та послуг у вказаних контрагентів, а отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено до валових витрат вартість послуг.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що виявлені за результатами перевірок обставини про відсутність у ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд" основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджують висновки перевірки про відсутність факту поставки позивачу товару та послуг від вищезазначених контрагентів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальність операцій щодо придбання товарів та послуг у ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд".

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.4 а.с.193), в якій просить скасувати постанову суду, постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Обставини, на яких суд ґрунтує свої висновки, не підтверджені жодними доказами. Судом першої інстанції не надано належної оцінки документам, які надані на підтвердження кожної операції позивача з вказаними контрагентами, не наведено нормативного та фактичного обґрунтування підстав для визнання правочинів з надання послуг фіктивними.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують. Зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.04.2011 №0000942302 , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2506400,00 грн., в т.ч. 2005120,00 грн. - основний платіж, 501280,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 15.04.2011 №0000932302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1880938,75 грн., в т.ч. 1504751,00 грн. - основний платіж, 376187,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені відповідачем в результаті проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "ПК "Енергомашстрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.09.2008 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 16.09.2008 по 31.12.2010 (акт перевірки від 29.03.2011 №933/23-3/36141567).

В ході перевірки встановлено порушення підприємством:

п.1.32 ст1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2005120,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2010 року в сумі 16395,00 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 843480,00 грн., за 2010 рік в сумі 2005120,00 грн.;

пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1504751,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2010 року - на суму 1316,00 грн.; липень 2010 року - на суму 25000,00 грн.; серпень 2010 року - на суму 372636,00 грн.; вересень 2010 року - на суму 196531,00 грн.; жовтень 2010 року - на суму 576793,00 грн.; листопад 2010 року - на суму 147933,00 грн.; грудень 2010 року - на суму 172742,00 грн.

До висновків про завищення сум валових витрат та податкового кредиту податковий орган дійшов з огляду на здійснені позивачем у зв'язку з включенням до їх складу операцій з придбання товарів у ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд", які проведені на підставі нікчемних правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з поставки товарно-матеріальних цінностей з означеними підприємствами (постачальники), поставка товару відбувалась на підставі виставлених постачальниками рахунків-фактур.

Документами, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій, є видаткові накладні, податкові накладі, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, журнал видачі довіреностей. Згідно прибуткових накладних, отриманих позивачем від означених підприємств, здійснено оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, поставка товару відображена в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рах. 281. Розрахунки за отриману продукцію здійснені позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунки постачальників.

В податковому обліку позивачем вартість товарів, придбаних у вищевказаних підприємств, віднесено до складу валових витрат, податок на додану вартість - до складу податкового кредиту відповідних податкових звітних періодів.

Вказані обставини відповідачем не спростовані, разом з тим в ході перевірки використана інформація, отримана від податкових органів за місцем реєстрації ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд".

Посилаючись на акти перевірок ТОВ "Анклав-Техно", ТОВ "Майбуд", ТОВ "Технолітбуд", відповідач зазначив, що у ТОВ "Анклав-Техно" за період з 01.10.2010 по 31.01.2011 встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту неможливо. Підприємство не має складських приміщень, виробничих потужностей та транспортних засобів, станом на 01.03.2010 та 01.04.2010 на підприємстві працювала 1 особа.

У ТОВ "Майбуд" за період з 01.03.2010 по 30.04.2010 та з 01.10.2010 по 31.12.2010 встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Станом на 16.03.2011 встановлена відсутність підприємства за його адресою. Підприємство не має у власності автотранспортних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей, чисельність працюючих на підприємстві складала 2 особи.

У ТОВ "Технолітбуд" за період з 01.10.2010 по 31.01.2011 встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Станом на 16.03.2011 встановлена відсутність підприємства за його адресою. Податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "ПК "Енергомашстрой" не задекларовано. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Стосовно ТОВ "Фромекс" відповідачем використана інформація, отримана від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, а саме: в штаті підприємства перебуває 1 особа, підприємство не має на балансі складських приміщень та транспорту. В ході перевірки не встановлено наявність поставок товару на адресу ТОВ "ПК "Енергомашстрой".

Виходячи з наведених обставин, приписів ст.ст.202, 203, 205-208, 215, 625, 629, 655, 662, 658 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем з переліченими підприємствами угоди не спричиняють реального настання правових наслідків. ТОВ "ПК "Енергомашстрой" перераховувались кошти без мети реального настання правових насідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Підприємством порушено ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції, який погодився з відповідачем, стосовно порушення позивачем норм ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як встановлено судом, факт виконання господарських зобов'язань з поставки товару ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд" підтверджений наявними в матеріалах справи зазначеними вище документами, які були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, і виходячи з змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Зазначення в акті перевірки про не підтвердження факту перевезення товару на адресу позивача є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Позивачем до суду подані товарно-транспортні накладні, які свідчать про перевезення товару на адресу позивача від ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно", ТОВ "Технолітбуд" (т.2 а.с.167-218). Із змісту вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлявся на умовах само вивозу, замовником перевезення був саме позивач. Правовідносини позивача з перевізниками підтверджені відповідними договорами про надання транспортних послуг, перевезення вантажу (т.4 а.с.171-177) та актами надання-прийняття послуг з перевезення (т.4 а.с.155-170).

Товари, придбані у ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд", позивачем у встановленому порядку оприбутковані.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації угод з поставки товарів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Докази позбавлення контрагентів позивача цивільної дієздатності, а також статусу платників податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та переліченими підприємствами колегія суддів вважає недоведеними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Господарські зобов'язання з поставки товару, які виникли між позивачем та ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд", не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. В установленому порядку фіктивність правочинів не визнана.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання умов договорів поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення в акті перевірки про відсутність у контрагентів позивача складських приміщень і транспортних засобів, устаткування в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб. В будь-якому випадку невиконання постачальниками товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення відповідних сум у податковому обліку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт отримання позивачем товару від ТОВ "Майбуд", ТОВ "Фромекс", ТОВ "Анклав-Техно" та ТОВ "Технолітбуд" підтверджений належним чином складеними первинними документами, право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, відповідач дійшов помилкового висновку про безпідставність віднесення позивачем вартості товару до валових витрат та до податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості цього товару .

З огляду на викладене, прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомашстрой» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а-0870/7732 /11 скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000942302 від 15.04.11, № 0000932302 від 15.04.11.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко