Постанова № 31338113, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. справа № 2а-9536/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Агаркова Є. В. (дов. від 02.04.2012 р.)

відповідача: - Пищик С. В. (дов. від 01.04.2013 р. за №10042/9/10-14)

- Семенко Т. В. (дов. від 14.02.2013 р. за №4983/10/1 -17)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року

у справі № 2а-9536/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000708821 від 02.07.09 на суму 34876,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства проведено позапланову перевірку позивача, а саме: копію наказу про проведення перевірку не було надано позивачу під розписку, а копії направлень на проведення перевірки не містили адреси місцезнаходження позивача, що і стало підставою для недопущення посадових осіб податкової служби до проведення перевірки. Зафіксовані в акті перевірки порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, зокрема, реєстраційним посвідченням РРО, книгою обліку розрахункових операцій, розрахунковими книжками, контрольними стрічками та належним обліком всіх товарних запасів за місцем їх реалізації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що ненадання позивачеві або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 ст.11-2 Закону України «Про де давну податкову службу в Україні», документів, передбачених цією ж статтею, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. В ході перевірки були виявлені порушення п.п.1, 3, 6, 10, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відображені в акті перевірки, за що цим же Законом передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.54), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в адміністративному позові.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують. Зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, господарської одиниці - відділу магазину, що розташований за адресою м. Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії, 8а, та належить позивачу.

За результатами перевірки складений акт від 16.06.2009 № 1533/05/61/23/24426502 (а.с.19).

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- відсутність довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням п.3 ст.3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- незабезпечення зберігання використаних Книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, що є порушенням п.6 ст.3 Закону №265/95-ВР;

- незабезпечення зберігання протягом трьох років контрольних стрічок, що є порушенням п.10 ст.3 Закону №265/95-ВР;

- неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, реалізація товарів,які не відображені в такому обліку, що є порушенням п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР;

- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 9,50 грн., що є порушенням п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000708821 від 02.07.2009, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 34876,50 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

В акті перевірки від 16.06.2009 податковий орган посилається на ненадання позивачем довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, що, на його думку, є порушенням наведеної вище норми Закону №265/95-ВР. Проте з такою позицією відповідача, колегія суддів не погоджується, оскільки пунктом 3 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єктів господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та не встановлено обов'язку надання податковому органу довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій. Також, слід зауважити, що п.3 ст.17 Закону №265/95-ВР, яка встановлює відповідальність за порушення вимог цього Закону, не передбачено відповідальності за ненадання податковому органу довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій.

Зважаючи на той факт, що до матеріалів справи позивачем надано реєстраційне посвідчення №0402005838, видане податковим органом 30.07.2008, щодо реєстрації реєстратора розрахункових операцій Datecs MP-500 T.03, заводський номер ДГ04005949, фіскальний номер 0402005838, відповідно до якого позивач має належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, колегія суддів доходить висновку про відсутність порушення позивачем п.3 ст.3 Закону №265/95-ВР та безпідставне застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п.3 ст.17 Закону №265/95-ВР.

Згідно пункту 6 та пункту 10 статті 3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

За порушення вищевказаних норм статтею 17 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну та фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну відповідно.

В матеріалах справи міститься Книга обліку розрахункових операцій №0402005838Р/1, зареєстрована в органах державної податкової служби 30.07.2008 та належним чином засвідчені копії розрахункових документів, послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, які спростовують факти порушень позивачем п.6 та п.10 Закону №265/95-ВР, що відображені податковим органом в акті перевірки.

Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 вказаного Закону в редакції, що діяла станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суть виявленого податковим органом порушення полягає в тому, що при проведенні перевірки були зняті фактичні залишки товарів, при цьому первинні документи на товар, який знаходився на реалізації, не були надані під час перевірки. Під час перевірки складена Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) станом на 16.06.2009, в якій зазначено, що на місці реалізації зберігаються товарно-матеріальні цінності на суму 16989,50 грн.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Вказане Положення (стандарт) визначає що запаси - це активи, які, зокрема, і утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Разом з тим цим Положенням (стандартом) безпосередньо не регламентовано порядок організації та обліку запасів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином в контексті спірних правовідносин на законодавчому рівні встановлений обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, проте виконання цього обов'язку не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації товару тих чи інших первинних документів. Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного обліку (накладні) саме за місцезнаходженням товару, а не в іншому місці (бухгалтерія і т.д.), оскільки їх наявність чи відсутність жодним чином не свідчить про неведення підприємством обліку товарних запасів за місцем їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки не спростовано, що облік товарів позивачем ведеться у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, всі первинні документи (накладні) маються в наявності у підприємства.

Ні в акті перевірки, ні в інших документах податковим органом не вказано, які саме приписи нормативних актів, які регулюють питання обліку запасів, порушені позивачем, якими документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуються. Належні докази на підтвердження виявлених в ході перевірки фактів щодо порушення підприємством обліку товару за місцем його реалізації в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що в разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як вбачається з матеріалів справи, при роздруківці денного звіту реєстраторів розрахункових операцій сума за розрахунковими квитанціями склала 6191,65 грн., а сума, яка була фактично на місці проведення розрахунків склала 6182,15 грн., що підтверджується актом інвентаризації наявності коштів, складеним під час перевірки. Отже, невідповідність готівки на місці проведення розрахунків склала 9,50 грн. Факт невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті, позивачем не заперечується, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 47,50 грн.

Щодо порушень з боку податкового органу порядку здійснення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до позапланових перевірок віднесені перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які не є Законами про оподаткування.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також передбачено здійснення контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказані перевірки здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових чи позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Поняття планових або позапланових перевірок, визначені у п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не поширюється на перевірки по дотриманню вимог вказаних вище Законі, оскільки такі перевірки здійснюються відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", де зазначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.11-2 названого Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Таким чином, при здійсненні перевірок, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», платнику податків мають бути надані під розписку направлення на перевірку та копія наказу про проведення позапланової перевірки. Надання інших документів, ані Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ані наведеним вище Законом не передбачено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що перевірку позивача здійснено на підставі наказу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №200 від 16.06.2009 та направлень на проведення перевірки №296 та №295 від 15.06.2009.

Матеріалами справи підтверджено, що направлення на перевірку пред'явлені продавцю магазину позивача ОСОБА_4, який від їх отримання та підписання матеріалів перевірки відмовився, що зафіксовано в акті відмови від підписання матеріалів перевірки. При дослідженні наявних в справі доказів встановлено, що акт відмови не містить таких обов'язкових реквізитів, як місце його складання, що унеможливлює встановлення фактів, що підтверджують його зміст.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, фактично до перевірки податковий орган був допущений, перевірка фактично проведена, у зв'язку з чим в даному випадку недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє позивача від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000708821 від 02.07.2009 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34829,00 грн.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для справи, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у справі №2а-9536/09/0470 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000708821 від 02.07.2009 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34829,00 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко