Ухвала суду № 31338109, 04.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.справа № 2а-674/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Остапець Д.В. дов від 03.12.2012

відповідача: - Лабур М.Г. дов від 15.05.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року

у справі № 2а-674/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Петра»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Петра» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010 № 0000072305/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8252,50 грн., в т.ч. 55017,00 грн. - основний платіж, 27508,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки та покладено в основу оскаржуваного рішення, невірно визначають характер господарської операції позивача та не відповідають нормам чинного законодавства. Оптова торгівля молочними продуктами, перероблення молока та виробництво сиру є основними видами діяльності позивача, отже, перероблення молока на давальницьких умовах та реалізація молочних продуктів становить основну частину господарської діяльності ТОВ "ТД "Петра". Незважаючи на те, що процедура здійсненої підприємством уцінки молочної продукції детально і без жодних зауважень відображена відповідачем в акті перевірки, сам факт уцінки взагалі не прийнято відповідачем до уваги у висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту, що суперечить приписам чинного законодавства. Крім того, законодавством не передбачено випадків коригування чи обмеження податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із уцінкою товарів. Вважає, що ототожнення відповідачем господарської діяльності саме з неодмінним отриманням прибутку суперечить наведеному у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" поняттю "господарська діяльність", оскільки відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність має бути направлена на отримання доходу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 108), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході перевірки встановлено, що підприємством здійснило уцінку продукції, виготовленої ТОВ "ВО Моліс" за давальницьким договором, внаслідок чого враховуючи закупівельну вартість продукції та ціну послу по її переробці, собівартість отриманої продукції значно перевищує її реалізаційну вартість, сама операція з реалізації є збитковою. Відповідно до вимог податкового законодавства платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників. Відповідно, до складу податкового кредиту відносяться лише суми податку на додану вартість від здійснення операцій, які відносяться до господарської діяльності підприємства, тобто діяльності, направленої на отримання доходу. Оскільки дії підприємства по реалізації продукції за ціною, нижчою за ціну її придання та переробки, призвели до збитку, для цілей оподаткування такі дії не можуть бути визнані як господарська діяльність.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010 № 0000072305/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8252,50 грн., в т.ч. 55017,00 грн. - основний платіж, 27508,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 (акт перевірки від 14.01.2010 № 3/23-5/33095108).

Як зазначено в акті перевірки, підприємством порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 55017,00 грн., в т.ч. в червні 2009 року - на суму 8508,00 грн., в липні 2009 року - на суму46509,00 грн. Підприємством завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 42730,00 грн., в т.ч. у червні 2009 року - на суму 28876,00 грн., у вересні 2009 року - на суму 13854,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

ТОВ "ТД "Петра" придбало у ПП "МПФ "Номад" та ТОВ "Монолітбудкомплект" молоко на суму 1064972,41 грн., що підтверджено видатковими накладними: від 30.04.2008 № 3004-3 на загальну суму 294377,80 грн., в т.ч. ПДВ - 49062,97 грн., від 31.03.2009 № 3103-3 на загальну суму 244262,40 грн., в т.ч. ПДВ - 40710,40 грн., від 30.04.2009 № 4300509 на загальну суму 711325,50 грн., в т.ч. ПДВ - 118554,20 грн.

Вартість придбаного молока віднесена позивачем до складу валових витрат.

По факту поставки ПП "МПФ "Номад" та ТОВ "Монолітбудкомплект" виписані податкові накладні, відповідно, від 30.04.2008 № 3004-3 на загальну суму 294377,80 грн., в т.ч. ПДВ - 49062,97 грн., від 31.03.2009 № 3103-3 на загальну суму 244262,40 грн., в т.ч. ПДВ - 40710,40 грн., від 30.04.2009 № 4300509 на загальну суму 711325,50 грн., в т.ч. ПДВ - 118554,20 грн.

Сума податку на додану вартість в складі ціни вказаного товару віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів.

В межах укладеного позивачем з ТОВ "ВО "Моліс" договору на переробку давальницької сировини № 128 від 12.01.2009 позивачем придбане молоко передано на переробку та виготовлення готової продукції (масло вершкове, сир твердий).

Факт виконаних робіт з переробки молока підтверджений актами виконаних робіт від 30.04.2009 № ПОЦ-000073, від 31.05.2009 № ПОЦ-000084, від 31.05.2009 № ПОЦ-0102, від 30.06.2009 №ПОЦ-000086. Загальна вартість виконаних робіт складає 662355,46 грн. без ПДВ.

В ході перевірки встановлено, що підприємством у періоді, що перевірявся, здійснено уцінку продукції, виготовленої ТОВ "ВО "Моліс" за договором від 12.01.2009 №128 на суму 486257,43 грн.

Причиною уцінки є низька сортність сиру через сезонну низьку якість молока, переданого на переробку. Необхідність уцінки підтверджена відповідними висновками виробника товару.

Рішення про інвентаризацію та уцінку сира «Російський класичний» 50% та сиру «Голландський класичний» 45 % прийняті згідно протоколів загальних зборів учасників товариства від 15.06.2009, від 26.06.2009, від 07.07.2009.

Факт уцінки товару підтверджений описами-актами уцінки товару і продукції від 15.06.2009, 26.06.2009, 07.07.2009, згідно яким загальна сума уцінки склала 486257,43 грн.

Наведені обставини встановлені відповідачем під час перевірки, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Також в акті перевірки зазначено, що вищевказана продукція реалізована кінцевому споживачу на загальну суму 1306151,61 грн., в т.ч. ПДВ - 217691,93 грн.

Виходячи з вказаних обставин, податковим органом з посиланням на п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблений висновок, що враховуючи закупівельну вартість продукції та ціну послу по її переробці, собівартість отриманої продукції значно перевищує її реалізаційну вартість, а сама операція по реалізації є збитковою.

Таким чином, до складу податкового кредиту включена сума витрат на створення 81738,372 кг твердих сирів ПДВ у сумі 315439,71 грн., при реалізації уціненої продукції підприємством до складу податкового зобов'язання включено ПДВ у сумі 217691,93 грн., тобто сума перевищення фактично включеного податкового кредиту на виготовлення продукції над включеним податковим зобов'язанням від її реалізації складає 97747,00 грн.

В результаті чого завищено податковий кредит усього у сумі 97 747,00 грн., у тому числі за червень 2009 року у розмірі 37 384,00 грн., липень 2009 року у розмірі 46 509,00 грн., серпень 2009 року у розмірі 13 854,00 грн..

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких висновків відповідача.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в межах компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виробляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, неотримання прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати прибуток у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик.

Висновки податкового органу щодо завищення валових витрат при реалізації уціненого товару за цінами нижчими, ніж його собівартість, та безпідставного віднесення з цього приводу суми податку на додану вартість в загальному розмірі 97747,00 грн. до складу податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, відповідачем не заперечується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідних податкових (звітних) періодах з сум податку на додану вартість в ціні вартості придбаної сировини (молока).

Також матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується обґрунтованість та правомірність проведення позивачем уцінки продукції, виготовленої з придбаної ним сировини.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що якщо підприємство уціняє запаси згідно з правилами бухгалтерського обліку, то на податковий облік така уцінка не впливає.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище норми законодавства не передбачають обов'язку платника податків коригувати (зменшувати) податковий кредит, сформований із сум податку на додану вартість у складі ціни придбаної сировини по першій події (оприбуткування товару), у разі подальшої уцінки виготовленої із цієї сировини продукції.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у справі № 2а-674/10/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко