Ухвала суду № 31338103, 09.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.справа № 2а-14618/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новоженін І. Є.

за участю представників:

позивача: - Помазкін А. Є. (дов. від 25.03.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року

у справі № 2а-14618/09/0470

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 07 вересня 2009 року № 0000548813/0 (від 02 жовтня 2009 року № 0000548813/1, від 26 жовтня 2009 року № 0000548813/2), яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю визначено до сплати штраф у розмірі 10% у сумі 57895,05 грн. відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за затримку сплати орендної плати за землю на один календарний день, відповідач мав право лише нарахувати пеню та не мав права накладати штраф у розмірі 10%, відтак при простроченні позивачем встановлених строків сплати податку, відповідач повинен керуватись Законом України «Про плату за землю», а не Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що законодавством встановлено, якщо платник податків не сплатив земельний податок за земельну ділянку в терміни, встановлені Законом України «Про плату за землю», то справляється пеня і штраф у розмірах, визначених чинним законодавством.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.100), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати до бюджету орендної плати за землю за червень 2009 року, за результатами якої прийнято акт №1200/08-02/3-05768898 від 25.08.2009.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст.17 Закону України №2535-ХІІ «Про плату за землю» та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до несвоєчасної по строку сплати 30.07.2009 узгодженої суми податкового зобов'язання орендної плати за землю за червень 2009 року у розмірі 578950,49 грн. (згідно податкової декларації від 29.01.2009 №437). Фактично позивачем перераховано до державного бюджету оренда плата за землю у розмірі 581134,46 грн. платіжним дорученням № 3105 від 31.07.09, тобто з затримкою на 1 календарний день.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000548813/0 від 07.09.2009, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 57895,05 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», скарги позивача залишені без задоволення.

Відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000548813/1 від 02.10.2009 та податкове повідомлення-рішення №0000548813/2 від 26.10.2009, які не змінили суми визначених до сплати податкових зобов'язань.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування податковим органом штрафу на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлений відповідачем факт порушення строків сплати узгодженого зобов'язання з орендної плати за землю позивачем не спростований, підтверджений матеріалами справи.

Згідно з пп.8 п.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом преамбули Закону України №2535-ХІІ «Про плату за землю» розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються цим Законом.

Згідно з ст. 14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно ч.1 ст.17 вказаного Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Спеціальним законом з питань оподаткування, зокрема, в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань є Закон України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого і підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.

Положення Закону України №2535-ХІІ «Про плату за землю» в даному випадку є загальними, встановлюють лише строки сплати земельного податку (орендної плати за землю).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №2535 за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом та законами України.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п.17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до приписів п.п.17.1.7 ст.17 цього ж Закону №2181, в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки плата за землю є загальнодержавним податком, то вимоги чинного законодавства, передбачені Законом №2181, поширюються на порядок погашення зобов'язань з плати за землю, платник податків несе відповідальність як у вигляді штрафу відповідно до п.п.17.1.7 ст.17 цього ж Закону №2181 так і пені згідно з пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 вказаного Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в достатньому обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-14618 /09/0470 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко