Ухвала суду № 31338080, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.справа № 2а/0470/2803/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Трембач С. А. (дов. від 05.02.2013 р.)

відповідача: - Федорова А. Б. (дов. від 18.02.2013 за №5163/10/10-17)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

у справі № 2а/0470/2803/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська, в якому просило визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення № 0001038822/0 від 17.08.2010, а також прийняті на його підтвердження податкові повідомлення-рішення № 0001038822/1 від 10.09.2010 та № 0001038822/2 від 24.11.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 629496,50 грн., в т.ч. 419551,00грн. - основний платіж, 209945,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не містить обставин, які б свідчили про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 419551,00 грн. Позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної сировини у ПП ОСОБА_3, що підтверджується первинним бухгалтерськими документами, а до повноважень відповідача не віднесено право визнавати угоди нікчемними. Щодо помилкового включення до складу валових витрат суми податку на додану вартість в розмірі 390302,87 грн. позивач зазначає, що оскільки в І півріччі 2009 року позивачем занижено валові витрати на суму 8133131 грн., що підтверджується додатком №2 до акту перевірки, позивачем не допущено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.165), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір між позивачем та ПП ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки відсутні документи, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей (молока), відсутні трудові ресурси у ПП ОСОБА_3, а правочини, які укладені останнім зі своїми контрагентами визнані нікчемними відповідно до довідок інших податкових органів. Також актом перевірки не встановлено заниження валових витрат позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт №1745-08-03/2-13472597 від 02.08.2010 - т.1 а.с.43.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, з урахуванням п.1.32 ст.1, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в ІІ кварталі 2009 року на загальну суму 419551,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ПП ОСОБА_3, та суму податку на додану вартість у складі придбаної молочної продукції і ІІ кварталі 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001038822/0 від 17.08.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 629496,50 грн., в тому числі 419551,00 грн. - за основним платежем та 209945,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін; відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001038822/1 від 10.09.2010, №0001038822/2 від 24.11.2010, які не змінено суми визначного податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо встановленого відповідачем факту завищення валових витрат на суму 1287902,71 грн. в ІІ кварталі 2009 року.

У періоді, який перевірявся відповідачем, позивач мав взаємовідносини з ПП ОСОБА_3 згідно укладеним договорам поставки молока №15 від 01.01.2009, № 21 від 01.01.2010.

Протягом квітня-червня, жовтня-листопада 2009року та лютого 2010 року позивачем придбано ПП ОСОБА_3 молоко на загальну суму 2409917,40 грн., в т.ч. ПДВ 401653,07 грн.

Факт поставки молока підтверджується податковими накладними, накладними, довіреностями, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів, а також звітами по приходу сировини (молока). Означені документи були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки. Як зазначено в акті перевірки, позивачем в ході перевірки надано товарно-транспортні накладні та звіти по приходу сировини (молока) за датами (додаток 7.6).

По операціях з придбання продукції позивачем протягом квітня-червня 2009 року віднесено до складу валових витрат 1287902,71 грн. в декларації на прибуток за ІІ квартал 2009 року.

Висновки податкового органу про завищення валових витрат обґрунтовані нікчемністю правочинів позивача з ПП ОСОБА_3 При цьому податковий орган виходив з наявної у нього інформації щодо ПП ОСОБА_3, а саме: у ПП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарських операцій щодо придбання та продажу товарів в силу відсутності трудових ресурсів та основних засобів. ПП ОСОБА_3 сформовано валові витрати по взаємовідносинах з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, а саме: посадовими особами надані пояснення про непричетність до господарської діяльності. Угоди, укладені ПП ОСОБА_3 з його основними постачальниками ТОВ «Пал.Лада», ПП «Малрос.Нев» визнано нікчемними. Здійснені між суб'єктами господарювання операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, дії підприємств направлені на приведення до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Первинні документи, які позивач надав для перевірки в якості доказів щодо проведення господарських операцій по придбанню товарів у ПП ОСОБА_3, не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме: невідповідність волевиявлення учасника правочину, його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину. Посадовим особам позивача мало бути відомо фактичний та адміністративно майновий стан ПП ОСОБА_3, умови ведення ним господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зазначений податковим органом період, що перевірявся, контрагент позивача ПП ОСОБА_3 у встановленому порядку був зареєстрований як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків. Укладені між позивачем та ПП ОСОБА_3 правочини спрямовані на проведення господарської діяльності позивача, підтверджені відповідними первинними документами.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ПП ОСОБА_3, відображення позивачем операцій з поставки молока у відповідних періодах, сторонами не спростовуються, підтверджені наявними в матеріалах справи документи.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації договорів поставки молока контрагент позивача ПП ОСОБА_3 був зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності.

Факт поставки молока за вказаними вище договорами підтверджений належним чином складеними документами, виходячи із змісту яких вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Наведені обставини підтверджені податковим органом під час перевірки, матеріалами справи не спростовуються.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП ОСОБА_3 дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки молока не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Дії позивача та його контрагента ПП ОСОБА_3, вчинені на виконання умов договорів поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Отримане позивачем від ПП ОСОБА_3 молоко належним чином відображено в бухгалтерському обліку підприємства, оприбутковано, використано в межах власної господарської діяльності.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП ОСОБА_3, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення в акті перевірки про відсутність у ПП ОСОБА_3 трудових ресурсів, основних засобі, в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій в межах укладених договорів на поставку.

Посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між ПП ОСОБА_3 та його контрагентами, також не приймається колегією суддів до уваги, оскільки наведені відповідачем обставини щодо контрагентів ПП ОСОБА_3 (ТОВ «Пал.Лада», ПП «Малрос.Нев») не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на віднесення вартості отриманої позивачем продукції до складу валових витрат.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені між ПП ОСОБА_3 та його контрагентами угоди не визнані судом недійсним і їх недійсність прямо не встановлена законом, до того ж, ПП ОСОБА_3 та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими суб'єктами господарювання, цивільної дієздатності не позбавлені, що не заперечується і матеріалами перевірки.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаної у ПП ОСОБА_3 продукції (молока) в розмірі 1287902,71 грн.

Щодо завищення позивачем суми валових витрат у розмірі 390302,87 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем помилково віднесено до складу валових витрат суму податку на додану вартість у розмірі 390302,87 грн. та відображено її по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 рок за договором №2006-07-50 від 03.07.2006, укладеним між позивачем та ТОВ «Трейд».

В той же час, додаток №2 до акту перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат по ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 т.1 а.с.138) свідчить про невідображені позивачем валові витрати в податковому обліку на суму 8133131,00 грн., що були виявлені відповідачем.

Проте, відповідачем вказана обставина в ході перевірки залишена без належної оцінки та врахування.

Згідно пп. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 вказаного Закону, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був самостійно визначити суму податкового зобов'язання позивача з урахуванням встановленого перевіркою факту заниження суми валових витрат за період, що перевірявся, на суму 8133131,00 грн. та факту завищення суми валових витрат на помилково враховану суму 390302,87 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки актом перевірки встановлено завищення валових витрат на помилково враховану суму ПДВ в розмірі 390302.87 грн. та виявлено заниження валових витрат на суму 8133131,00 грн., сума скоригованого об'єкту оподаткування має становити - 7742828,13 грн., тобто об'єкт оподаткування має від'ємне значення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідач безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на прибуток та необґрунтовано виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в достатньому обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі № 2а/0470/2803/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко