Ухвала суду № 31334025, 15.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9303/12/0170/5

15.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 05.02.13 у справі № 2а-9303/12/0170/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" (пер. Железнодорожний, 4,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.08.2012 року №0000102200 та №0000122200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 14.06.2004 року перебуває на податковому обліку за №176 та 05.04.2007 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100033519 (т.І, а.с.75).

Посадовими особами ДПІ у м. Алушті АР Крим у період з 16.07.2012 року по 27.07.2012 року було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки прийнято акт перевірки №350/23/32843689 від 03.08.2012 року (т.І, а.с.21-72), яким встановлені порушення позивачем:

- п.138.2 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 165914,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 96600,00 грн., ІІ квартал 2011 року в сумі 69314,00 грн.,

- п.198.1 статті 198, п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 144273,00 грн., у тому числі по декларації за лютий 2011 року на 16667,00 грн., по декларації за березень 2011 року на суму 67333,00 грн., по декларації за квітень 2011 року на суму 60273,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 721367,00 грн. Перевищення виникло внаслідок того, що підприємством включено до складу витрат суми на придбання санаторно-курортних послуг, послуги з організації забезпечення участі у міжнародній виставці від підприємств ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512), Фірма "Капитель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815).

Згідно з договором, укладеним позивачем з ТОВ "Спільне інвестування", останнє здійснювало платні послуги з організації та забезпечення участі ТОВ "СКО "Укркурорт" у туристичних виставках у 2011 році. Відповідачем зазначено, що надані до перевірки первинні документи до вказаного договору, мають загальний характер, а отже ці документи не можуть підтверджувати фактично понесені витрати на їх виконання, внаслідок чого було завищено валові витрати на суму 224617,00 грн.

З урахуванням викладеного, відповідачем зроблений висновок про відсутність підтвердження понесених витрат, таким чином у ТОВ "СКО "Укркурорт" відсутнє право на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Спільне інвестування".

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат по взаємовідносинам з фірмою "Капитель Плюс". Висновки перевірки обґрунтовані тим, що вказаний правочин є фіктивним, був вчинений без наміру створення правових наслідків, а отже, ТОВ "СКО "Укркурорт" не мало права відображати його у податковому обліку та формувати за його наслідками валові витрати та податковий кредит.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, відповідачем 13.08.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000102200, яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 165914,00 грн.,

- №0000122200, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 144273,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податку на прибуток підприємств за період І-ІІ квартали 2011 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Так, відповідно до п.134.1 ст. 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України встановлено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з даних акту перевірки, завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Спільне інвестування" обґрунтовано відсутністю у позивача належним чином оформлених первинних документів по даному правочину (у документах відсутнє підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг).

Судом встановлено, що по справі було проведено судову-бухгалтерську експертизу, висновки якої були залучені до матеріалів справи.

Висновком № 213/12 від 04.12.2012 судової економічної експертизи (т.І, а.с.148-162) не підтверджено висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №350/23/32843689 від 03.08.2012 року, за період з 01.12.2010 року по 31.03.2012 року в частині правильності визначення суми валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт".

В ході експертного дослідження встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ "Спільне інвестування" (виконавець) та ТОВ "СКО "Укркурорт" (замовник) було укладено договір № 35 (т.І, а.с.109), предметом якого є надання виконавцем платних послуг по організації і забезпеченню участі замовника в туристичних виставках в 2011 році, обумовлених сторонами в дійсному договорі.

В підтвердження фактичного виконання робіт за цим договором в період з 12.03.2011 року по 28.04.2011 року ТОВ "Спільне інвестування" надало ТОВ "СКО "Укркурорт" акти прийому-здачі виконаних робіт на суму 232840,00 грн. (у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.) та калькуляції витрат, пов'язаних із наданням послуг виконавцем за цим договором зі звітами про участь у виставках на суму 232840,00 грн. (у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.), а саме:

Міжнародна туристична виставка ІТМ-Інтурмаркет-2011 (проводилась з 12 по 15 березня 2011 року в м. Москва "Крокус Експо", сума витрат 21600,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011року в м. Самара Виставковий комплекс "Експо-Волга", сума витрат - 20800,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 28 березня по 1 квітня 2011 року в м. Тюмень "Готель "Тюмень", сума витрат - 15000,00 грн.),

Вісімнадцята Міжнародна туристична виставка індустрії і туризму (проводилась з 16 по 19 березня 2011 року у м. Москва "Крокус Експо", витрати - 39940,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Уфа, "Президент-отель", сума витрат - 36700,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Казань "Казанська Рив'єра", сума витрат - 34700,00 грн.),

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в м. Челябинськ "Холідей Ін Челябінськ-Ріверсайд", сума витрат - 24200,00 грн.).

Міжнародний фестиваль туризму і відпочинку (проводився з 21 по 25 березня 2011 року в Нижній Новгород готель "Жовтневий", сума витрат - 24000,00 грн.,

Інтерактивна виставка дитячого дозвілля і активного відпочинку (проводилась з 26 по 29 березня 2011 року у м. Москва Всеросійський виставковий центр, сума витрат - 15900,00 грн.

Загальна сума витрат, здійснених на організацію і забезпечення участі замовника ТОВ "СКО "Укркурорт" в туристичних виставках в 2011 році становить 232840,00 грн.

Дослідженням наданих для експертизи копій платіжних документів встановлено, що ТОВ "СКО "Укркурорт" сплатило у безготівковій формі на користь ТОВ "Спільне інвестування" за виконані послуги з організації участі у виставках суму у розмірі 232840,00 грн., у тому числі ПДВ - 38806,67 грн.

Згідно журналу-ордеру за рахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" послуги, отримані за договором від 01.02.2011 року №35, відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "СКО "Укркурорт".

Відповідно до акту перевірки по контрагенту ТОВ "Спільне інвестування" з валових витрат було знято 224617,00 грн., за даними дослідження сума зняття склала 194033,33 грн., що призвело до розбіжності в сумі 30583,67 грн. (224617,00 грн.-194033,33 грн.). Ця розбіжність пояснюється тим, що в ході перевірки було допущено арифметичну помилку, а саме: двічі включено до витрат суму по акту виконаних робіт від 29.04.2011 року.

Таким чином, експертизою за наслідками дослідження первинних документів бухгалтерського обліку позивача, що відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", не встановлено завищення валових витрат по контрагенту ТОВ "Спільне інвестування" за квітень 2011 року у сумі 224617,00 грн.

Також, експертним дослідженням встановлено, що податкові накладні постачальника ТОВ "Спільне інвестування" оформлені з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, виписані зареєстрованим платником ПДВ, тому є належним підтвердженням права ТОВ "СКО "Укркурорт" на податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 38806,67 грн.

Дослідженням встановлено, що за актом перевірки з податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Спільне інвестування" було знято 44923,00 грн. Проте, податковим органом двічі включено до підсумку податкових накладних накладну від 28.04.2011 року № 431 на суму ПДВ 6116,67 грн., що призвело до розбіжності між даними експертизи та даними акту перевірки на суму 6116,67 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками експерта, викладеними у Висновку №213/12 судово - бухгалтерської експертизи по адміністративній справі, як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані у повному обсязі.

Що стосується висновків перевірки стосовно оподаткування позивачем господарської операції з фірмою "Капитель Плюс", судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою "Капитель Плюс" були укладені договір про надання платних послуг з санаторно-курортного лікування від 23.02.2011 року № 20/77 (т.І, а.с.77) та договір про надання платних послуг з організації та забезпечення участі в туристичних виставках в 2011 році від 01.02.2011 року № 33/269 (т.І, а.с.100).

Надання фірмою "Капитель Плюс" санаторно-курортних послуг за договором від 23.02.2011 року № 20/77 підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт та накладними на отримання ТОВ "СКО "Укркурорт" путівок.

Оплата позивачем отриманих від фірми "Капитель Плюс" санаторно-курортних послуг підтверджується виписками з банківського рахунку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання санаторно-курортних послуг, отриманих від фірми "Капитель Плюс", шляхом реалізації путівок Первинній організації профспілки ПМГУ ВАТ "АрселорМиттал Кривой Рог" за договором № 2/18 від 04.01.2011 року (т.ІІ, а.с.106-107).

За наслідками проведеної господарської операції фірмою "Капитель Плюс" були виписані податкові накладні (т.ІІ, а.с.20-26), які оформлені у відповідності до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже, є підставою для отримання покупцем податкового кредиту.

Наявними в матеріалах справи копіями первинних документів також підтверджується фактичне отримання позивачем послуг за договором від 01.02.2011 року № 33/269, укладеним з фірмою "Капитель Плюс".

Так, за наслідками виконаних послуг з організації та забезпечення участі в туристичних виставках в 2011 році, фірмою "Капитель Плюс" були складені калькуляції витрат, а також звіти про участь у Міжнародних виставках (т.І, а.с.186-191).

Оплата за фактично отримані позивачем послуги від фірми "Капитель Плюс" підтверджується виписками з банківського рахунку.

За наслідками проведеної господарської операції фірмою "Капитель Плюс" були виписані податкові накладні (т.ІІ, а.с.27-29), які оформлені у відповідності до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже, є підставою для отримання покупцем податкового кредиту.

Податковим органом було надано суду детальну інформацію по деклараціям (т.ІІ, а.с.157-158), згідно якої фірмою "Капитель Плюс" було задекларовано податкові зобов'язання з ТОВ "СКО "Укркурорт" на суму ПДВ 16666,67 грн. за лютий 2011 року по декларації № 9001519006 від 21.03.2011 року, а також на суму ПДВ 67333,33 грн. за березень 2011 року по декларації №9002467129 від 20.04.2011 року. Проте, в подальшому суму зобов'язань по названим вище деклараціям було зменшено за наслідками проведених перевірок.

Ретельно дослідивши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку про підтвердженість настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентом фірмою "Капитель Плюс".

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по правочинам, укладеним з фірмою "Капитель Плюс", який заснований на тому, що вказані правочини мають ознаки "нікчемності", судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Зокрема, проведеним експертним дослідженням встановлено, що первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ "СКО "Укркурорт" підтверджуються витрати по господарській операції з фірмою "Капитель-Плюс". Таким чином, позивачем правомірно до складу валових витрат І кварталу 2011 року включено суму у розмірі 420000,00 грн. та до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року суму у розмірі 75750,00 грн.

Також, експертизою підтверджено право позивача на податковий кредит в сумі 99350,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою "Капитель-Плюс" на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №350/23/32843689 від 03.08.2012 про порушення платником податків вимог податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13.08.2012 року №0000102200 та №0000122200.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 у справі № 2а-9303/12/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва