Вирок № 31326391, 21.05.2013, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 1/702/2/13

Справа № 1-6/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі колегії: головуючого-судді: Мазай Н.В.

суддів : Діденко Т.І., Ротаєнко Д.С.

при секретарях: Возній В.В., Мусіч Ю.М.

з участю прокурорів : Бебешка М.М., Вітер Л.В., Роги С.С.

адвокатів : ОСОБА_1.,

ОСОБА_2

потерпілого : ОСОБА_3

представника потерпілих : ОСОБА_4

перекладача : ОСОБА_5

підсудних : ОСОБА_6., ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого менеджером СПД "ОСОБА_50.", м. Умань, раніше несудимого, проживаючого АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Монастирище, Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, раніше несудимого, проживаючого: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6, 26.09.2010 року, близько 01-ї години 10 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поблизу будинку № 23, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з хуліганських спонукань, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: ОСОБА_6. безпричинно підняв з землі шматок тротуарної плитки та кинув нею по автомобілю марки "DAIHATSU MOVE PLUS", державний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_8, внаслідок чого розбив заднє скло автомобіля, чим завдав матеріальні збитки ОСОБА_8., згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №78/1 від 02.11.2010 року на суму 426 гривень ( чотириста двадцять шість) гривень.

Він же, 26.09.2010 року, близько 01-ї години 30 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поблизу будинку № 13, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_8, маючи умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинив умисне вбивство потерпілого, а саме: ОСОБА_6. спричинив ОСОБА_8. чисельні удари руками по його обличчю, після чого ОСОБА_6., продовжуючи свої дії, направлені на вбивство потерпілого, дістав з кишень свого одягу ножа та, усвідомлюючи, що своїми діями він може позбавити життя потерпілого, наніс ножем близько десяти ударів у область голови, тулуба та кінцівок ОСОБА_8. Таким чином, ОСОБА_6. своїми умисними діями, згідно висновку судово-медичного експерта № 416/584 від 23.12.2010 року, спричинив ОСОБА_8. тілесні ушкодження у виді: садна спинки носа, садна підборіддя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; колото-різаної рани грудної клітки, різаної рани другого пальця лівої кисті, трьох колото-різаних ран лівого колінного суглоба, колото-різаної рани лівої виличної ділянки, різаної рани крила носа, різаної рани лівої щоки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; проникаючої колото-різаної рани живота з пошкодженням товстої кишки, проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, що спричинило внутрішню та зовнішню кровотечу та призвело до знекровлення організму, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_8. згідно вказаного висновку наступила внаслідок проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, що спричинило внутрішню та зовнішню кровотечу та призвело до знекровлення організму.

ОСОБА_7 26.09.2010 року, близько 01-ї години 35 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території дитячого садку № 28, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, достовірно знаючи, що близько 01-ї години 30 хвилин, поблизу будинку № 13, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин відбувся конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 вчинено вбивство ОСОБА_8., не маючи будь-якої попередньої домовленості з ОСОБА_6 щодо приховування злочину, з метою приховування вчиненого вбивства ОСОБА_6, вчинив активні фізичні дії, що виразились в приховуванні місця знаходження знаряддя злочину - ножа, яким ОСОБА_6. завдав тілесні ушкодження потерпілому, на території вказаного дитячого садку, який по даний час не вдалось виявити правоохоронними органами Черкаської області.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6. свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, визнав повністю, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України вини не визнав повністю, цивільні позови потерпілих не визнав та показав, що 25.09.2010 року він зустрівся із ОСОБА_7. приблизно о 16-17 годині. Разом із ОСОБА_7 25.09.2010 року вони поїхали спочатку в сауну "Гонтів Яр", де вживали спиртні напої, які брали з собою, потім в бар "Хайат Даво", де також розпивали спиртні напої, але він там вже не пив. Після цього бару, приблизно о 23 годині, вони поїхали в бар "Іксія". Саме в барі "Іксія" до них приєднався товариш ОСОБА_7. ОСОБА_9., якого він знає наглядно. Із ОСОБА_7. до цих усіх подій у них були дружні стосунки, а після події та порушення кримінальної справи, вони не зустрічались, він ні з ким стосунків не з"ясовував. З ОСОБА_9. він зустрічався всього кілька разів і стосунки у них були нормальні. В "Іксії" хлопці вживали спиртне, а він не вживав. З бару вони вийшли втрьох. Спиртне вони вживали у невеликій кількості ще в сауні. Він випив небагато, десь близько 50 грам горілки. Він особисто вживав алкоголь лише в сауні, в інших барах, де вони відпочивали в той вечір, він спиртні напої не вживав. Після виходу із кафе-бару "Іксія" вони на таксі, якої марки він не пам"ятає, поїхали до дівчат. Йому було відомо, що вони їдуть до дівчат, із розмови ОСОБА_7. та ОСОБА_9, але в якому напрямку він не знав, та до яких саме дівчат, також не знав. Він пам"ятає, що саме ОСОБА_7. запропонував їхати до дівчат, не саме на вулицю Пушкіна, а просто до дівчат. Він не знає, чому вони опинились на вулиці Пушкіна. В автомобілі таксі він сидів на задньому сидінні, ні з ким не розмовляв та не повідомляв водію в якому напрямку їхати. На передньому сидінні в автомобілі сидів ОСОБА_9., а ОСОБА_7. поруч з ним, ззаду. З обставинами, які передували тому, яким чином вони опинились на вулиці Пушкіна, він згідний, але уточнює, що свого відношення до хасидів він не висловлював, так як ніколи з ними не стикався взагалі і наміру агресії проти них не мав. Чому інші його не зрозуміли, він не знає. Для себе він вважав, що вони їдуть до дівчат. Він не пропонував їхати на вулицю Пушкіна, розмови про те, щоб розважитись із хасидами не було. Чи розмовляли між собою ОСОБА_9. із ОСОБА_7., він не пам"ятає, можливо, таксист з ними не розмовляв. Автомобіль зупинився на вулиці Пушкіна і вони втрьох вийшли з машини. Він не може сказати чи на вимогу когось із них зупинився автомобіль на вул. Пушкіна. Він не орієнтується на вулиці Пушкіна, цієї вулиці не знає, а тому не може сказати, де вони вийшли. Номера будинків він вказував із матеріалів справи, на момент, коли події відбувались, він не знав номера будинків. Коли вони вийшли з машини, він за таксі не розраховувався, хто розраховувався, він не придав значення. Тільки від"їхала машина таксі, тут же, близько від них проїхала малолітражна іномарка і звернула до воріт багатоповерхівки. Він взяв з землі камінь і кинув ним у машину. Для чого він це зробив, сам для себе пояснити не може, так як причини кидати не було. Хто знаходився в машині, він не знав. Камінь він кидав не в якусь конкретну частину автомобіля, а просто в його напрямку та кидав його безпричинно. Після того як він кинув камінь, в автомобілі розбилось скло і з автомобіля вийшов хасид, який побіг у сторожку. Він побачив хасида, який вийшов із машини, коли він вже розбив скло. У той момент, коли він розбив скло, він сам злякався своїх неправомірних дій. Хоча йому нічого не заважало їх продовжувати, але наміру хуліганити більше не мав і почав йти назад. Йому самому за все було прикро і вже було не до дівчат. Він повернувся і став йти в напрямку вулиці Садової, додому. В той момент, як він розвернувся йти додому, він побачив, що із машини вибіг хасид і з криком, і лайкою побіг до сторожки на прохідній. Це тривало долі секунди, із сторожки вибіг шофер-хасид з простою лопатою і ще декілька хасидів. Скільки їх було, він сказати не може, але він чув, що за ним біг натовп людей, які кричали на івріті. Він чув крик не однієї людини, а перекрикування. Звідки вийшли хасиди і коли вони вийшли, він не знає. Він, щоб уникнути в подальшому неприємностей, став тікати. ОСОБА_9 стояв на місці, навпроти машини, в якій він каменем розбив скло. Тікати від хасидів з лопатою, прийшлось довго, метрів 400-500. Від будинку № 23, де він ударив автомобіль, він пробіг метрів 500 до перехрестя вулиць Пушкіна-Кулика та мав намір повернути вправо на вулицю Кулика. Він біг по праву сторону, тому що тікав і хотів забігти у провулок, направо. Коли він біг цих 500 метрів у нього була можливість зупинитись і продовжити бійку, однак він цього не зробив, бо був зляканий і тікав. Самих хасидів він не бачив, бачив лише темні силуети, чув крик на івриті і сильний тупіт ніг, а тому зробив висновок, що їх багато. Було дуже темно, ліхтар був у іншому провулку і дороги не освітлював. Він не бачив, щоб хтось біг перед ним. Коли він побачив, що біжить хасид з лопатою, з криком і іншими хасидами, йому нічого не залишалось як тільки тікати від хасидів. Він озирнувся на мить і побачив, як ОСОБА_9 хасиди б"ють лопатою. Він для себе вирішив, що вони його або вб"ють, або зроблять калікою. Більше після того він ОСОБА_9 не бачив. Вернутися назад він не бачив сенсу, розлючений натовп хасидів міг їх усіх повбивати. Коли вони добігли до перехрестя Пушкінської-Кулика, то він тримався більше правої сторони і побачив, що хасиди наздогнали ОСОБА_7. Він звернув ближче до житлових будинків. У той час, як він звертав по дорозі ближче 13 дому, то побачив, що хасиди наздогнали ОСОБА_7 і вдарили його лопатою зверху, куди саме він не бачив, і той сів. Він для себе зробив висновок, що ОСОБА_7 прийшов кінець, що його вбили хасиди і в тому сумніву у нього не було. Він не встиг про це подумати, як натовп хасидів переймав його, пересікав йому дорогу під парканом із дому. Він зупинився тому, що його оточили хасиди, скільки їх було, сказати не може, і у одного хасида в руках була лопата, а в іншого ніж, який саме сказати не може. Місце, де його оточили хасиди, не освітлювалось. Він був впевнений, що його вб"ють, і в цьому у нього не було ніяких сумнівів. Він більше не бачив ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_9. Він був впевнений, що залишився один. Несамовиті крики хасидів і замахи лопатою над головою привели його до того, що йому прийшлось захищатися від хасидів, так як у їхньому образі він бачив свою смерть. Йому наносили багато ударів, били по голові та в грудну клітину. Від ударів він падав, але свідомість не втрачав. Перед його очима чорним п"ятном пливли їх силуети і кого він бив, чим він бив, він не пам"ятає, не пам"ятає він і сам себе. Ніякого наміру у відношенні до хасидів у нього не було, один тільки намір, якимось чином втекти. Знайомлячись із матеріалами справи, в т. 4 а.с. 92-94, ОСОБА_7 у своїх показах пояснює, що бачив його, чув його, кричав до нього, але він цього не чув, не бачив, не пам"ятає, щоб він до нього кричав. Коли він бився із хасидами то вважав, що він б"ється один. Коли його окружили хасиди, то він не може сказати на якій відстані від нього був ОСОБА_7, вони бились навпроти будинку №13 по вул.Пушкіна. Він не знав, де на той час знаходився ОСОБА_7, для себе вважав, що його вбили, так як і другого товариша. На той момент, коли їх окружили хасиди, ОСОБА_9 був позаду них і він не допомагав йому бити хасидів. Під час бійки, яку розпочали хасиди, він в одного з них в руках бачив ніж. Один із хасидів вдарив його, він впав, хтось із хасидів навалився на нього, він намагався вирватись сам, вирвати у них лопату із рук, якою вони наносили йому удари. Було дуже темно і ще чорніші темні тіні пливли перед його очима. Він сприймав їх дії як реальну загрозу своєму життю. Хасид вдарив його в грудну клітину ножем, він у відповідь також вдарив хасида декілька разів ножем. З правої сторони вулиці знайдено різну кров. Детально розповісти причинені ним і йому тілесні ушкодження він не може, так як не може відтворити їх в пам"яті. У той момент, як його вдарили ножем в грудну клітку, він у відповідь, захищаючи своє життя, вдарив хасида ножем декілька разів у грудну клітину, останній впав, інші хасиди кинулися до нього, а він влучив цей момент і втік з оточення хасидів. Він не може сказати з ким саме із хасидів він вступив у бійку, тому що вони всі однакової зовнішності. Йому здалося, що він біг довго і далеко. Він не пам"ятає куди він втік, у якому місці зупинився і згадав, що з ним трапилось. Вважаючи, що хасиди переслідують його, і був впевнений у тому, що поки вони його не вб"ють, доти від нього не відстануть. Йому під час бійки були завдані тілесні ушкодження, які вимагали виклику швидкої допомоги, але які саме, він сказати не може. Яким чином він опинився на території дитячого садка, він пояснити не може. Те, що ОСОБА_7 бачив у нього в руках ніж, забрав у нього і викинув, він ні спростувати, ні стверджувати не може, так як не пам"ятає. Він побачив ОСОБА_7, уже коли втік. Він не знає і не бачив чи наносив ОСОБА_7 хасиду тілесні ушкодження. Сказати, де саме і коли саме він побачив ОСОБА_7, не може так як він не орієнтується у території. Він не пам"ятає у якому стані був ОСОБА_7, коли він його побачив, чи були на ньому якісь ушкодження. Його розбивали холодні судороги і дуже смутно пам"ятає, що діялось і що він говорив. В себе він прийшов і його перестала трусити лихоманка тільки у прийомному відділенні Уманської міської лікарні, куди їх доставила швидка допомога. Він не знає чому ОСОБА_7 викликав швидку допомогу. Ніякої розмови між ним та ОСОБА_7 з приводу конфлікту, що стався між ними та хасидами, не було і він ОСОБА_7 нічого не пояснював з приводу конфлікту. Він не пам"ятає, чи розповідав в лікарні працівникам міліції, що саме трапилось. Йому в лікарні не надавали ніякої медичної допомоги. На той момент він не знав, яку медичну допомогу надавали ОСОБА_7. Він психічно здорова людина. Коли приїхали його батьки, і мати, бачучи його стан, запропонувала йому заспокійливий засіб "Новопасид". Тільки після цього він став пам"ятати себе. "Новопасиду" він випив достатньо і йому полегшало, він перестав лихоманити. Він почав пригадувати події, які відбулися після 3-4 місяців як це все сталось і на даний час він пам"ятає події, які відбувались, краще. Що стосується ножа, який був у нього - це особисто його ніж, яким він користувався на роботі. Це простий перочинний складний ніж, довжина леза 6 см та ширина 1 см, світло-коричневого кольору. Коли його збили з ніг і навалився один хасид, то його вдарив хтось із хасидів темним предметом, чи то ніж, чи викрутка, але він бачив тупий зламаний кінець і він вважає, що цей зламаний кінець врятував йому життя, тому, що при гострому кінці, безумовно, проник би в грудну клітину. Він наносив хасиду удари ножем, який, напевно, був при ньому, але він не пам"ятає. Він точно пам"ятає, що наніс удар хасиду ножем у відповідь. Він не знає, скільки по часу тривав конфлікт, коли він ударив хасида у відповідь, то інші кинулись до нього, а він втік. Також він не пам"ятає куди саме ударив хасида, десь у його тулуб, хасид упав, а він втік. Він не може конкретизувати у яку частину тулубу він його ударив та кількість ударів. В якій саме руці в нього був ніж, він сказати не може, як не пам"ятає і де залишив той ніж, яким наніс удар хасиду. Він носив ніж при собі тому, що використовував його. Він часто їздив забирати і відправляти передачі, відкривав цим ножем посилки, які були перемотані скотчем. В цей день його діяльність була пов"язана із застосуванням цього ножа. Він відправляв передачі перевізчикам і запаковував скотчем коробки, а також приймав передачі. Він не пам"ятає, що робив ножем уже під час бійки з хасидами, але він міг нанести комусь із оточуючих удари цим ножем. Чи передавав він комусь ніж 25.09.2010 року, не пам"ятає. В "Іксії" він витягував ніж і крутив його на барній стійці. Після того він ніж нікому не передавав. Він не пам"ятає, чи показував і чи передавав він ОСОБА_7 ніж, яким було нанесено тілесні ушкодження. Він міг нанести удар як одному так і декільком людям. Скільки ударів він міг нанести, сказати не може. Він не знає, чи були ножі у ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Він не може сказати, чи передавав ніж після бійки ОСОБА_7, бо не пам"ятає. Він не пам"ятає, чи обшукують металошукачем осіб, які заходять в бар "Іксія" у вечірній час і він не пам"ятає, чи його обшукували. У той вечір він вперше був у барі "Іксія". Що стосується кількості хасидів, які його окружили і бігли йому навперейми, коли він намагався втекти в інший провулок Кулика, то він сказати не може. Він бачив 3-4 силуети і для себе зробив висновок, що хасиди вбили ОСОБА_7 і, що вони біжать навперейми його вбивати. Іншої думки у нього не було. Про те, що його окружили більше 3-4 осіб, свідчить наявність слідів крові інших осіб, крім братів ОСОБА_10, що підтверджується судово-медичною експертизою. Що стосується алкоголю, в момент вчинення злочину, він п"яний не був, взагалі він може випити дуже мало 30-40 грам і то дуже рідко, в зв"язку із станом здоров"я. У цей день він випив не більше 30-40 грам о 17 годині і вже на 12 годину ночі він був тверезий. Те, що по матеріалах справи маються відомості, що вони випили 500 грам горілки, то може пояснити, що він в основному пригощав. Кількість алкоголю, яку знайдено у нього в крові, пояснює тим, що йому мати дала заспокійливий засіб на спиртовій основі і він "Новопасиду" випив достатньо, після чого в нього взяли кров на аналіз. Він не скоював умисних дій, він захищав своє життя, умисно ударів не наносив, він захищався. З матеріалами кримінальної справи він знайомився, ніяких клопотань, щодо неповноти слідства чи будь-яких інших клопотань не заявляв, в тому числі і щодо уточнення його показів, проведення додаткових слідчих дій. Ним було написано заяву на неправомірні дії на досудовому слідстві, які полягали у тому, що його примушували визнати вбивство хасида і його били, але хто конкретно бив, він не знає. Тиск на нього чинився до того як він уже перебував у СІЗО. Коли ОСОБА_7 був у СІЗО, то він не звертався до працівників міліції з приводу написання ним явки з повинною або дачі пояснень з приводу того, що сталось, бо на той момент він нічого не пам"ятав із тих подій, а почав пригадувати події, що стались, уже пізніше. Заяву про чинення на нього тиску на досудовому слідстві адвокат направляла до направлення кримінальної справи до суду, напевно в прокуратуру. По даній заяві рішення прийнято, у судовому засіданні зачитувались усі заяви і матеріали, які надійшли із прокуратури, одна із постанов була з приводу його заяви. Чи вплинув тиск з боку працівників міліції на покази, які він давав на той період, він сказати не може і він не пам"ятає, які покази давав на той період. Просить суд виправдати його за ч. 1 ст. 115 КК України та засудити за ч. 1 ст. 296 КК України з призначенням покарання, яке відповідає вчиненому злочину. Підтримав свого захисника ОСОБА_2., яка вважає, що за ч. 1 ст. 115 КК України його потрібно виправдати, оскільки відсутні докази вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в зв»язку з неповнотою та необ»єктивністю досудового слідства, за ч. 1 ст. 296 КК України визнати його винним.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_7. свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, не визнав повністю, та показав, що 25.09.2010 року він зустрівся із ОСОБА_6, десь приблизно о 15 год. 30 хв. - 16 годині. Вони збирались на відпочинок у сауну, заїхали в магазин, купили продукти і поїхали відпочивати. О 17 годині вони були в сауні, там відпочивали до 19 години. В сауні ОСОБА_6 відкривав банку з паштетом, нарізав хліб, ковбасу ножем. Ніж у нього був приблизно 8-10 см загальна довжина ножа в складеному вигляді, 1,5-2 см ширина леза. Лезо було такої ж довжини, але ширина була трошки менша. Ніж був коричневого кольору, звичайний, металевий ножик. Він не може конкретно сказати, чи ножик був дерев"яний, чи просто пластмаса зроблена під дерево. Після того як ОСОБА_6 нарізав продукти, він поклав ніж собі в кишеню. В той вечір ОСОБА_6 йому ножа не передавав, при собі у нього ножа не було. Після сауни вони поїхали в кафе-бар "Хаят-Даво", там вони також були не довго, потім поїхали ще в один бар, а потім поїхали в "Іксію". В той вечір вони вживали спиртне, а саме: в сауні вони пили горілку, приблизно 500 грам на двох, в кафе-барі "Хаят-Даво" приблизно 200 грам горілки на двох, в "Ігра-кот" приблизно по 100 грам горілки на двох, в барі "Іксія" близько 100-150 грам горілки на двох. В той вечір вони вживали спиртне в однаковій кількості. Він не може сказати, що був у стані сильного сп"яніння, але сп"яніння було. ОСОБА_6 був трішки п"яніший за нього. В кафе "Іксія" вони відпочивали уже втрьох, разом з ОСОБА_9, але не довго тому, що ОСОБА_9 сказав, що йому мама передала передачу і потрібно її забрати з автовокзалу. Вони вийшли на вулицю, взяли автомобіль таксі і направились на автовокзал зустріти передачу. Він в той вечір був одягнений в чорну спортивну куртку, чорні джинси,чорні туфлі. На куртці, на лівій стороні, в області груді була наклейка, чи щось вишито чорними нитками із зеленим. На ОСОБА_6 були сині джинси, здається зеленковата куртка спортивного типу. В чому був одягнений ОСОБА_9, він не пам"ятає. Із блискучого матеріалу куртки не було ні у кого. У ОСОБА_6 куртка була зелена, здається із білими вставками, але він може помилятись. Його куртка була без капюшона, куртка ОСОБА_6 була, здається, із капюшоном. В таксі ОСОБА_9 сидів спереду, на пасажирському сидінні, він сидів ззаду, а ОСОБА_6 сидів за водієм. Автомобіль таксі, яким вони їхали на автостанцію, спочатку не мав приїхати на ту вулицю, на яку вони приїхали. Таксист змінив напрямок руху тому, що ОСОБА_6 сказав, що потрібно їхати на вулицю Пушкіна. ОСОБА_6 не пояснював, чому потрібно їхати саме на вулицю Пушкіна. Уже на вулиці Пушкіна він смутненько почав говорити, що потрібно когось побити. Так він зрозумів, в крайньому разі. Він говорив конкретно за хасидів. ОСОБА_6 висловлював свою неприязнь до осіб єврейської національності. Такі розмови були, особливо коли він десь бачив їх, наприклад, в магазині, на вулиці. Хасиди не завжди ведуть себе добре. Вони можуть переходити дорогу і при цьому кричати до водія, що він неправильно їде, чи ще щось. Вони себе нагло ведуть і у такі моменти ОСОБА_6 висловлювався, що вони такі сякі, не хороші. ОСОБА_6 завжди висловлював своє зневажливе ставлення, у деяких моментах навіть своїми діями показував цю зневагу. Він не може сказати, чи у той вечір ОСОБА_6 висловлював негатив до хасидів. В той вечір в автомобілі таксі ніякої мови про хасидів не велось, у розважальних закладах також таких розмов не було. Коли вони їхали, то ОСОБА_6 спрямував водія на вулицю Пушкіна. Коли вони вже були на вулиці Пушкіна, то він почав говорити, що треба когось із хасидів набити. Він не пам"ятає як це було сказано дослівно, але в крайньому разі він зрозумів це так. Водій таксі, ОСОБА_9 і він почали відмовляти його, але він все одно наполягав. Потім водій таксі, він так зрозумів, розсердився на це, зупинив машину і висадив їх. Автомобіль таксі зупинився на вулиці Пушкіна, він не знає біля якого номера будинка, біля єврейського готелю. Вони вийшли біля готелю, біля них проїхав автомобіль червоного кольору з номерами не України. Вони стояли на тротуарі біля дороги. Він не бачив, що ОСОБА_6 узяв у руки і що у нього було в руках, але боковим зором він бачив замах руки і після цього був зразу звук розбитого скла на цьому ж автомобілі. Це міг бути звук розбитого скла від того, що ОСОБА_6 щось кинув. Після того як він почув звук розбитого скла, розвернувшись, він побачив, що ОСОБА_6 знаходився уже біля автомобіля, з автомобіля вибіг хасид і побіг десь до сторожки, звідти він уже вибіг із лопатою і кричав. Він підбіг до ОСОБА_6, віддьорнув його і сказав, що треба тікати. З двору вибіг ще один хасид, чи було в нього щось в руках, він не бачив. Вийшло тільки двоє хасидів, більше до них ніхто не приєднувався. Вони почали тікати втрьох уже із ОСОБА_9 в одному напрямку. Бійка розпочалась на перехресті вулиць Пушкіна і Кулика, розпочалась вона, коли їх наздогнали хасиди. ОСОБА_9 утік перший і бистріше, а вони, вдвох з ОСОБА_6, були ззаду і получається, що хасиди догнали їх. Пробігши метрів 400, він відчув удар ззаду, втратив рівновагу, але не впав на землю, а присів. Біля нього був хасид із лопатою в руках, той, що був водієм. Він у нього видер лопату, замахнувся і ударив його один раз по спині, далі він почав махати цією лопатою, щоб відігнати його від себе. Коли він знаходився обличчям вниз, то бачив як біля нього пробігло двоє людей, один із яких був без взуття. Біля нього знаходились ще один хасид і ОСОБА_6. Лопату, яку він відібрав у хасидів, він викинув. Коли він відігнав хасидів від себе, вони побігли в тінь. Він зупинився, не хотів уже за ними бігти, розвернувся тікати і в цей момент викинув лопату. Після цього хасиди знову почали за ним бігти. Хасиди відбігли в сторону, він пробіг метрів 10-15 за ними і кричав, щоб злякати їх. Вони побігли в тінь і він зупинився, так як не хотів за ними далі бігти, розвернувся і вони почали йти від хасидів в сторону. Потім хасиди повернулись знову і знову почалась бійка, під час тієї бійки вони уже були на освітленому місці, тому він бачив, що ОСОБА_6 із ще одним хасидом знаходились не далеко від нього. Він бився із тією людиною, яка була без взуття і не була водієм автомобіля і у якої не було лопати, бо лопату він уже забрав і викинув. ОСОБА_6 у цей момент бився із водієм автомобіля. Він не може сказати, що бачив саму бійку між ОСОБА_6 і хасидом водієм, бо це було в темноті. Він бачив тіні і чув звуки, але як наносились удари і таке інше, він не бачив. Він не бачив, як ОСОБА_6 наносив удари хасиду, який загинув. Він чув звук падіння, ніби як людина впала, а не якийсь предмет. Під час бійки хасиди перекрикувались між собою, що вони говорили він не знає, бо вони говорили на іноземній мові. Хасид, який був біля ОСОБА_6., щось крикнув і цей хасид, що був біля нього почав говорити: "Відпустіть мене, відпустіть мого брата". Я відійшов від нього, він підвівся і побіг, а він пішов зразу в сторону. Цей хасид, який просив відпустити, їх, сказав цю фразу, мабуть, після того як крикнув той хасид, який бився із ОСОБА_6. Вони кричали постійно, перекрикувались між собою. Після того як пролунала фраза, щоб їх відпустити він більше ніяких активних дій не вчиняв. Потім один із хасидів від нього відбіг і він зрозумів, що уже можна тікати та почав йти в сторону. Попереду нього уже йшов ОСОБА_6, буквально в кількох метрах попереду нього в ту ж сторону, що і він. Один хасид втік, а інший, цей що був із ОСОБА_6, він бачив, що залишався лежати, а саме: він бачив, що лежить на землі якась тінь, силует людини, але він не підходив до цієї людини, що залишалася лежати. Бійка відбувалась переважно на перехресті вулиць Пушкіна, Кулика. Вони разом уже від хасидів побігли на освітлений участок, а саме: почали тікати у дитячий садок. Від перехрестя, приблизно за метрів 200-300, знаходиться дитячий садок. Коли бійка закінчилась, вони побігли туди, бо там через територію дитячого садка можна перейти і вийти до базару. Від місця бійки вони з ОСОБА_6 відійшли далеченько, близько кілометра. У дитячому садку він побачив, що у нього весь бік мокрий. Коли він роздивився, то побачив, що це кров. Як такої розмови про те, що сталось між ними не було. Коли він зупинився і побачив на собі кров, ОСОБА_6 підійшов до нього із цим ножем на руках. Він був якийсь збуджений, щось говорив до нього, він не міг розібрати що. ОСОБА_6 стояв і тримав поперед себе ножа, при цьому говорив щось не розбірливе. В нього тряслися руки, сам він також трясся. Він зрозумів тільки одну фразу, а саме те, що ОСОБА_6 сказав: "Здається я у нього попав". Після слів: "Здається я в нього попав", він зрозумів, що під час бійки можливо в руку, можливо в ногу попав. Більше ніякої розмови між ними не було з приводу конфлікту, який стався із хасидами. Вони стояли біля дев"ятиповерхівки, із вікон було світло, біля підїзду було світло, освітлення було, але не яскраве. Коли ОСОБА_6 говорив йому цю фразу, то у нього в руках був ніж, той самий, що був у нього в сауні. Ніж був розкладений, руки і ніж були в крові. Коли він побачив ОСОБА_6, у якого був ніж у руках, і руки були в крові, і після його слів: "Здається я у нього попав" він для себе зробив висновок, що ОСОБА_6 поранив когось із хасидів. В його розумінні слово "поранив" означає, що скориставшись ножем, він наніс хасидам якісь тілесні ушкодження. Він не може уточнити, які тілесні ушкодження ОСОБА_6. наніс, він не знає які, якісь тілесні ушкодження при яких виділяється кров, але він не знав, що він убив хасида. Його ОСОБА_6 не просив, щоб він десь цей ніж забрав. Він побачив стан ОСОБА_6, зрозумів, що він скоїв щось не добре, і щоб запобігти подальшим діям ОСОБА_6 з цим ножем, він взяв ножа у нього з рук і відшвирнув його далеко в сторону, в темноту і навіть не дивився куди, просто відкинув ніж від себе. Перед тим, як викинути ніж, він тернув по лезу ножа своїм одягом. Це не можна назвати, що він витер ніж. Це він зробив для того, щоб не запачкатися самому. Це відбувалось біля дев"ятиповерхівки по вул. Пушкіна,10. Після того як він відшвирнув ножа, він його більше не бачив. Ніяких заходів для того, щоб знайти ножа не вчиняли ні він, ні ОСОБА_6. Коли він забирав ножа від ОСОБА_6 і викидав його, він не мав на меті щось приховати. Він мав на меті забрати ніж від ОСОБА_6, щоб він не міг більше ним скористатись, тому, що у нього був дуже важкий стан. Він нервувався, він не розбірливо говорив, руки трусились, губи трусились. Він злякався його стану і викинув ножа в сторону. Він викинув ніж тому, що боявся стану ОСОБА_6. У ОСОБА_6 був такий стан, він був ніби як неадекватний трохи. На той момент він був один біля ОСОБА_6, тому боявся за себе. Пояснив свої покази, дані на досудовому слідстві, в частині того, що він своїм одягом витер ніж, який взяв з рук ОСОБА_6., що він це зробив для того, щоб не запачкатися. Місце, де він викинув ножа - це дитячий садок, ніж міг бути кимось знайдений. Він повідомляв працівникам міліції, куди викинув ніж, коли давав покази, то все розповів. На той час, коли вони відійшли від місця події, приблизно на кілометр, він не знав, що хасид убитий. Він побачив на собі кров, нащупав на собі рану, йому потрібна була медична допомога. Потім він почав роздягатись, щоб перев"язатись. Він перев"язався і вони пішли в сторону, а саме з вулиці Пушкіна. ОСОБА_6 допомагав йому йти. Коли вони йшли разом із ОСОБА_6, то ні про що не говорили і не домовлялись, мети такої також не було. Йому було важко йти, голова крутилась. ОСОБА_6 допомагав йому йти. До нього зателефонував ОСОБА_9, він сказав йому, щоб він більше не дзвонив. Він ще не розумів, що сталось, але уже розумів, що сталось щось не добре. Він не викликав зразу працівників міліції тому, що у той момент, коли він викинув ножа, вони почали бігти знову, тому що могло бути таке, що хасиди повернулись би, а тому вони від них тікали. Потім він подзвонив до мами і сказав, що направляється на базар до церкви, щоб вона викликала швидку допомогу і міліцію. Він не міг пояснити, де знаходиться, а міг лише пояснити куди вийде. Саме по цій причині він і сказав мамі, що йде до церкви, щоб туди викликали і міліцію, і швидку. Він сказав мамі, що отримав пошкодження під час бійки з хасидами. Викликали міліцію, для того, щоб вони розбирались у цьому ділі, а швидку, щоб надала йому медичну допомогу. На той момент він не знав, що хасид убитий. Коли він викликав міліцію, ніяких страхів, що його можуть у чомусь звинуватити у нього не було. Вони підійшли туди, під'їхали працівники міліції та швидка допомога і їх забрали в лікарню. Він не чув, чи розповідав щось комусь ОСОБА_6 в лікарні. Коли вони вже були в лікарні, він бачив вигляд ОСОБА_6. Одяг його був забруднений, у нього ж не було ніякого бруду. У лікарні ні він до ОСОБА_6, ні ОСОБА_6 до нього не звертались з метою, щоб про щось домовитись. В лікарні, в приймальному відділенні він дізнався, що хасида вбито. В лікарні їх не допитували, а зразу забрали в міліцію. Коли вони були в лікарні, то кров у нього на аналіз не брали, а чи брали кров у ОСОБА_6, він не бачив. В лікарні батьків ОСОБА_6 не було. До тих пір, поки їх не забрали працівники міліції, в лікарні не було ні матері, ні батька ОСОБА_6. Він не бачив, щоб у цей період часу ОСОБА_6 надавались якісь заспокійливі засоби. Він був в операційній, його одразу забрали зашивати, а ОСОБА_6 залишався в коридорі. Покази він давав уже тоді, коли його батьки змінили адвоката. Тобто, перший час, приблизно 15 днів, адвокат йому говорив ніяких показів не давати, нічого нікому не говорити, нехай міліція сама доказує. Через те він і не давав показів, а коли змінились адвокати, він покази дав. Адвокатом у нього був ОСОБА_11. Він з першого дня йому говорив ніяких показів не давати, нічого не підписувати, відмовлятись від усього. Він не дозволяв йому ніяких показів давати, хоча, мабуть, через днів десять, після того, як його заарештували, до нього приходили працівники міліції і він їм давав якісь покази. Він їм говорив, що не винен, але вони йому все одно не вірили. Коли його адвокатами стали ОСОБА_12 і ОСОБА_1, з перших днів він зразу дав покази. ОСОБА_11 прийшов до нього і сказав, що він його адвокат і все. Про розмову матері і адвоката ОСОБА_2 він дізнався уже після того, як його випустили із СІЗО, а покази він дав раніше, тобто її розповідь ні на що не вплинула. Він своєї вини не визнає повністю. Винним себе не визнає, просить його виправдати, так як умислу на приховування злочину у нього не було, він особисто повідомив батьків про подію та просив викликати швидку допомогу та працівників міліції. Підтримує свого захисника ОСОБА_1., яка вважає, що відсутні будь-які докази щодо доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.

Представник потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ОСОБА_27 у судовому засіданні підтримав позицію прокурора стосовно доведеності вини підсудного ОСОБА_6. у вчинених злочинах, позицію прокурора щодо міри покарання підсудному у виді 12 років позбавлення волі. Просить суд задоволити цивільні позови в повному обсязі, а саме по 1 000 000 гривень кожному потерпілому. Від цивільного позову потерпілого ОСОБА_28 до підсудного ОСОБА_7. відмовився повністю.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 по факту хуліганських дій, вчинених 26.09.2010 року, близько 01-ї години 10 хвилин, поблизу будинку № 23, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, не дивлячись на невизнання своєї вини по епізоду умисного вбивства ОСОБА_8. 26.09.2010 року, близько 01-ї години 30 хвилин, поблизу будинку № 13, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, невизнання підсудним ОСОБА_7. своєї вини по епізоду приховування особливо тяжкого злочину 26.09.2010 року, близько 01-ї години 35 хвилин, на території дитячого садку № 28, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, суд вважає, що їх вина у вчиненні злочинів повністю підтверджується доказами зібраними у встановленому законом порядку на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні, а саме :

- показаннями потерпілого ОСОБА_13, який в судовому засіданні показав, що він проживає на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3. Точної дати він не пам"ятає, тому, що у них зовсім інший календар, але у той вечір, здається це було 25 число, за українським календарем, він сидів вдома та почув крик свого брата про допомогу. Час, коли його брат покликав на допомогу, він взагалі не пам"ятає, бо на годинник не дивився. Він зрозумів, що на брата напали і він кликав на допомогу. У цьому будинку, де вони проживають, не можна сказати, що є охорона, але є людина, яка сидить у будці і чергує. Із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 неприязних стосунків у нього не має, він їх взагалі не знає. Він із ними не у сварці, до даної події він їх взагалі не знав. На допомогу брату він вийшов босий, без телефона, не одягнений. Зазвичай він носить із собою не один телефон і про це всі знають. У той вечір він вибіг без телефона, оскільки почув крик про допомогу і подумав, що сталось щось серйозне. В подальшому у нього навіть не було можливості дзвонити, якби у нього був телефон, то він більш ніж впевнений, що зателефонував би в міліцію. Не можна так сказати, що він не звертався в міліцію, бо вирішив, що сам буде вирішувати дане питання. Коли він вийшов, то це уже був реальний факт, що щось сталось, тому він не думав, що має звертатись в міліцію. Коли він виходив, а саме: спускався на сходи, не чекаючи ліфт, то чув звук розбитого скла. Він не може сказати, чи кричав брат, щоб він його захистив, але він кричав щоб вийти йому допомогти. Він не вживає спиртне, у нього немає такої звички і можна сказати, що він практично ніколи не пив так, щоб бути п"яним. В цей вечір він не був в стані алкогольного сп"яніння. Його брат також не був у стані алкогольного сп"яніння. Брат міг випити пива, але у той вечір він не думає, що він вживав спиртне, бо він був за кермом. Вийшовши із під»їзду, він побачив, що стояла братова машина, заднє скло було уже пошкоджене, брат був попереду нього в метрах 10-15, а попереду брата він побачив, що тікали троє молодих хлопців, а брат побіг за ними. Він також побіг за ними бо хвилювався, щоб з братом нічого не сталося, бо їх було троє, а він один. Коли він біг за братом, то вони між собою не спілкувались. Він побіг за ними, щоб розібратись по людськи, щоб подивитись чи все нормально і з"ясувати, чому, все почалось. В нього було багато ситуацій, на вулиці Пушкіна і ніколи такого не було, щоб він хотів когось бити. Коли були якісь випадки порушення порядку, вони викликали міліцію. Він хотів просто розібратись, допомогти братові, якщо потрібна буде допомога. Він переживав за брата і почав бігти за ними босий. Коли вони бігли, то було ще видно і він добре бачив дорогу, брата, і цих хлопців. На перехресті вулиць Пушкіна-Кулика є поворот на право і поворот наліво, і перед поворотом наліво маленьке бездоріжжя, заокруглення дороги. Саме на тому місці брат їх догнав і вони зупинились, почалась бійка. На перехресті, на той момент, хлопців було троє. Коли він догнав їх на перехресті, то їх було ще троє, бо ще було світло і він добре це бачив. Бійка була недалеко від самого перехрестя, але не на самому перехресті. Коли він до них підійшов, то місце, де вони знаходились, освітлювалось. Він пам"ятає, що бились тільки двоє хлопців: один із лопатою, а другий із ножем, тобто двоє з їх сторони і двоє із його. Всього в бійці приймало участь четверо осіб. Брат почав із ними битись, а він якраз до них добіг. Тільки він до них підійшов, то лопата уже була на землі, один з хлопців схопив лопату перед ним. Він тримав лопату з однієї сторони, інший чоловік також тримав лопату і вони намагалися вирвати її один в одного. У той момент, коли вони бігли до перехрестя Пушкіна-Кулика, брат йому лопату не передавав. Лопати після того, як вони нею бились, взагалі він не бачив. Брат завжди був попереду нього і щось передавати йому - це було не можливо. Він не може сказати, з ким із присутніх в залі судових засідань людей вони боролись за лопату, бо вони були дуже схожі між собою на той момент. Почалася бійка і саме тоді брат звернув його увагу на те, що чоловік уже був з ножем. На той момент, коли один із них витягнув ножа і вони почали тікати, хлопців було вже двоє. Було видно, що хлопці, які бились із ними, були у нетверезому стані, навіть по тому як вони тікали, а саме: бігли не рівно, як біжить людина в нетверезому стані. Брат йому крикнув: "Подивись він із ножем" і показав на когось. Коли він побачив ніж, то усвідомив, що є небезпека. На той момент ще було світло, ще горів один фонар. Він побачив людину із ножем і намагався його зупинити. Вони з братом, побачивши ножа, почали тікати бо зупинити хлопця їм не вдалось, він став відморожений, як лід. Вони пробігли приблизно метрів 15-20. Брат був попереду нього і вже встиг втікти. Коли хлопці їх догнали, то брат уже втік, він не був босий, а він на той час уже поранив ноги, одразу цього не відчув, а пізніше зрозумів, що він собі зробив. Тікавши, він біг босий і послизнувшись на траві біля будинку № 19, на вуглу під фонарем, впав на спину, а на нього упав цей хлопець, що був із ножем. Він зробив рух ніби хотів проткнути його ножем, ще трохи і він би його ударив. Він почав йому говорити, щоб він думав перед тим, як щось робити і кричав брату, що людина на нього із ножем, щоб він допоміг йому. Коли він лежав на землі, брат прийшов і почав відштовхувати від нього цього хлопця. Спочатку був замах ножем на нього. Брат, прийшовши на допомогу, почав битись із цим хлопцем, що був з ножем, а йому дав час втекти. Він думає, що тільки бог завадив нанести удар йому, тому, що часу було достатньо, для того, щоб його ударити хоча б один раз. Він не може сказати, чи був цей чоловік, що бився з ним в агресивному стані, але він був у нетверезому стані. Агресії він не бачив, він був такий, як людина в бійці, агресії як такої, то не було, але звичайно він його бив, а не гладив. Він почав тікати, але знову послизнувшись, впав, бо поспішав і був босий, а другий чоловік, який був із лопатою, до нього підійшов і почав його бити лопатою. Він стояв на колінах, а хлопець лицем до нього. Він міг впізнати ОСОБА_6, як учасника даного процесу, але, що саме він робив, він сказати не може. Він знає одне, той хто бився з ним, це не той хто вбив його брата, тому, що коли його затримав один, тут же в цей момент другий вбив його брата ножем. Його брат і особа, що наносила удар ножем, були в полі його зору, але сам момент, коли наносився удар ножем, він не бачив і не міг його бачити. Ніж у руках він бачив лише на перехресті. Коли за ним біг хлопець, той що з лопатою, він бачив, що брат з іншим хлопцем почали битись між собою. Спочатку вони стояли, а потім впали на землю і почали бійку. Він не стояв і не дивився на їх бійку. Він почав просити хлопця, який з ним бився, щоб залишили брата і в цей момент його брат уже кричав: "Він мене ударив в серце, він пробив мені серце". Він готовий був зробити усе, щоб тільки залишили його брата. Хлопець, мабуть, його не зрозумів, бо побіг від нього до місця, де лежав його брат і бився із тією людиною. На той час напевно світло уже виключили, оскільки на вулиці його виключають близько дванадцятої години. Він почав тікати, але бачив, що хлопці залишили його брата і також тікали. Він біг в сторону вулиці Пушкіна та кликав на допомогу, але на вулиці нікого не було, було темно і його ніхто не чув. Він не може сказати, хто із підсудних був із ножем. Може лише сказати, що бійка відбувалася у два етапи і учасники бійки мінялись між собою. Спочатку, у першій бійці, він бився із одним хлопцем, а потім, в другій бійці, бився із іншим хлопцем. Його брат аналогічно. Спочатку він бився із одним, а брат із іншим, потім брат тікає. Другий раз так само - спочатку ніж на нього, потім ніж на брата. Коли він підійшов, вже після всього до брата, то поряд із ним уже нікого не було. Він йому нічого не говорив, був поранений та лежав на землі біля будинку по вул. Пушкіна,15-17. Він пішов назад, назустріч їхав автомобіль. Він став посеред дороги, зупинив автомобіль і попросив, щоб йому допомогли відвезти брата до лікарні. Вони із водієм автомобіля, а це був його знайомий, взяли брата та положили його в машину і відвезли в лікарню. Коли вони приїхали в лікарню, то його забрали в сторону. У той вечір він не викликав міліцію, він же не міг передбачити, що все закінчиться саме так. Якби він знав, то він викликав би не тільки міліцію, а й цілий наряд з Києва. Ніхто з місцевого населення не вибіг їм на допомогу з того моменту як він вибіг із Пушкіна, 23 і до того моменту як брат уже лежав на землі, не дивлячись на те, що на вулиці Пушкіна він знає всіх і його усі знають, із усіма він в нормальних стосунках. В той вечір, він пам"ятає, що один із хлопців був у куртці із замша, чи кожі, а інший у спортивній куртці. Саме цей хлопець, який був у спортивній куртці, був з ножем, але сказати конкретно, хто це був, він не може тому, що вони були між собою дуже схожі. В машині брата ніж виявили приблизно через місяць після події. Ніж був розкладний, не великий, поломаний спереду. Можливо ним щось намагались відкрити і спереду зломали. Йому дільничний сказав, що на ножі, який знайшли в машині, є кров. Цей ніж, який знайшли в машині, не був взагалі на місці події. У нього ножа не було, і він думає, що в брата також ножа не було. Він думав, що цей ніж був на бійці, але його викликав дільничий після цього випадку, та повідомив, що цей ніж знайшли в машині, з його кров"ю і це взагалі не стосується справи, тому що машина знаходилась в іншому місці на час бійки. Він думає, що іншого ножа у брата не могло бути. Цей ніж не був при ньому і в міліції цей факт було зафіксовано. Коли він повернувся на вулицю Пушкіна з лікарні, шукаючи працівників міліції, бо йому сказали, що вони там вже є, то для того, щоб зрозуміти, що там відбувалось він заходив в машину. На той момент він був ще босий і на ньому була кров, що зафіксовано навіть в міліції. В нього була кров на ногах і на губі. Його ніхто не вдарив ножем, а тому були лише краплі крові. Після другої бійки єдина особа їх національності - це був лише водій, який під"їхав на машині. Під час бійки їх було лише четверо осіб, він не знає хто там був після бійки, і хто, що робив, його там не було, оскільки він поїхав в лікарню. Він не пам"ятає, чи бачив у той вечір у приймальному відділенні міської лікарні ОСОБА_6. Він пам"ятає, що там були саме ті хто приймав участь у бійці і разом з ними були працівники міліції. З лікарні його забрали в міліцію для дачі показів. Він не міг бачити, що відбувалося на вулиці Пушкіна після бійки, а коли повернувся, то на вулиці Пушкіна уже стояв наряд міліції, окружили все це місце від перехрестя і далі, проїхати було неможливо. Стосунки між ними були як у брата із братом, так само і з батьками. Брат жив разом із батьками, поки не поїхав звідти. Він був і в Америці, і в Англії, і звичайно повертався додому. Коли брату було 15-16 років, то він уже поїхав в Америку. Повертався додому періодично і був приписаний біля батьків. У них в країні просто все по іншому, він поїхав спочатку в Америку навчатись, потім в Англії навчався. Він виїжджав на час навчання, а потім знову повертався до батьків. Свого житла брат не мав. Брат жив за рахунок батьків. Ніхто до нього з приводу відшкодування шкоди не звертався. На рахунок розміру цивільного позову, то він пояснює коротко. Він рахує, що ніякі гроші не повернуть йому брата, але якщо людина зробила таке, то вона винна не тільки йому, а кожному члену сім"ї окремо відшкодувати шкоду, якщо звичайно суд призначить. Підтримує свого представника ОСОБА_4 в частині доведеності вини підсудного ОСОБА_6. у вчинених злочинах, міри покарання та задоволенні позову в повному обсязі. Від цивільного позову до підсудного ОСОБА_7. відмовився повністю;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні показав, що в той день він був на роботі, до нього подзвонив ОСОБА_7, запропонував піти в сауну. В сауну в нього піти разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не вийшло. Потім вони зустрілись в барі "Іксія", близько дванадцятої години ночі, випили приблизно по 150 грам горілки. Коли вони зустрілись, то всі були випивші, але всі себе нормально почували, стан сп"яніння у кожного був різний. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 пили в "Іксії" горілку, три рази по сто грам. Потім йому потрібно було поїхати на автовокзал, зустріти передачу від мами із Терасполя. Він викликав таксі, вони сіли в таксі і потрапили на Пушкіна, а там вже почав відбуватись весь цей "сир-бор". В таксі він сидів спереду, ОСОБА_7 позаду нього, а ОСОБА_6 за водієм. Ця подія відбувалася 26.09.2010 року. Вони їхали в таксі і ОСОБА_6 сказав: "Поїхали, розважимось із хасидами". Вони з таксистом в один голос сказали: "Навіщо воно нам потрібно, щоб потім були проблеми". Він зрозумів слова ОСОБА_6 стосовно хасидів, що вони їдуть їх бити. "Развлечься с хасидами", як з ними можна "развлечься"? Як в Умані відносяться до хасидів?. Пропозиція розважитись із хасидами була спонтанна, ніякої розмови між ними в "Іксії" про це не було. Пропозицію ОСОБА_6 поїхати розважитись із хасидами ніхто не підтримав. Цю розмову, яка була між ними, міг ще чути водій таксі. Приїхавши на вулицю Пушкіна, вони вийшли навпроти 23 будинку, перейшли дорогу. Хто розраховувався із таксистом, він не бачив, або ОСОБА_6, або ОСОБА_7, у нього із собою взагалі грошей не було. Із автомобіля таксі вони вийшли всі одночасно, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і він. Він стояв на бровці, а ОСОБА_7 із ОСОБА_6 позаду нього зліва, між ними була відстань приблизно пів метра. Вони вийшли з машини всі в нормальному стані. ОСОБА_7 не був вороже налаштований, ОСОБА_6 був бадьорий, а в нього взагалі була мета зустріти передачу. Вийшовши з таксі, вони стали навпроти 23-го будинку, таксист розвернувся і поїхав, а вони перейшли дорогу ближче до 23-го будинку, стали на тротуар і потім приїхав автомобіль. Автомобіль повернув у двір 23-го будинку. ОСОБА_6 залишався біля них, автомобіль зупинився приблизно на відстані 10-12 метрів від них. Автомобіль залишався в полі їх зору, приблизно на відстані 10-12 метрів від них. ОСОБА_6 кинув щось велике, що в руку не влазило, можливо був і не камінь, було щось більше руки і розбив скло в автомобілі. Він не бачив, чим конкретно кидав ОСОБА_6, бачив помах руки. Він не встиг запитати у ОСОБА_6 навіщо він це зробив. Коли розбивалось скло в автомобілі, то автомобіль знаходився в дворі, тільки-тільки заїхав за ворота і, йому здається, що автомобіль стояв. Чи був хтось в салоні автомобіля, коли розбивалось скло, він не бачив. Він почув звук, посипалось скло, ОСОБА_7 почав кричати: "Навіщо ти це робиш?". Вибіг хасид із лопатою, він стояв навпроти нього і сказав, що він нічого не робив, він його вдарив лопатою, на що він подумав: "Що робити? Треба тікати". Хасид вийшов з автомобіля, де він взяв лопату, він так і не зрозумів бо все відбувалось дуже швидко, може вона у нього під рукою зразу лежала. Він одразу побачив хасида із лопатою, в стоячому положенні хасида без лопати він не бачив. Хасид щось кричав на своїй мові, а що саме він не розумів. Коли він ще там стояв, то інших хасидів там не було. Сторожа він не бачив. Коли хасид його вдарив лопатою, то він побіг. Хасид його ударив лопатою в руку біля будинку № 23 по вул. Пушкіна. Удар прийшовся у праве передпліччя, сам удар був металевою частиною, совком. Під час удару він стояв до нього лицем, після удару він зразу побіг. У нього на руці був синяк. Коли він біг, то один раз озирнувся, а потім зупинився. Коли він озирнувся, то ніяких криків, шумів він позаду себе не бачив і не чув, хасид із лопатою біг за ним. Більше в полі його зору він нікого не бачив, окрім одного хасида. Хасид із лопатою побіг у їх бік, в цей час через 15-25 метрів, він озирнувся, хасид біг за ним з лопатою. В той момент він біг за ним один. Він достатньо близько бачив хасида, який біг за ним, але не звернув увагу на те, чи був він взутий. Він не може стверджувати, що за ним біг той самий хасид який наніс йому удар лопатою, але хасида із лопатою він бачив. Він не може сказати в який момент він перестав за ним бігти. Він побіг далі, повернув на проїжджий провулок і побіг аж до дитячої інфекційної лікарні, по провулку повернувся до поліклініки. Він не знає марку автомобіля, у яку поцілив каменем ОСОБА_6, автомобіль маленький. Коли він пробіг метрів 20 чи 30, то бачив тільки одного хасида, а вже коли прибіг до дитячої інфекційної лікарні, то зупинився, нікого позад себе не бачив і побіг далі вниз. Перед собою нікого не бачив, був у шоці. Він не міг бачити, чи хтось біг позаду, чи була якась бійка, коли побіг то поряд із собою він нікого не бачив. Він злякався і тому побіг. Проти лопати він не зміг зробити нічого. Він по вулиці Пушкіна побіг до проїжджого провулку, в сторону, до дитячої інфекційної лікарні. Коли він вибігав на провулок Пушкіна, де психіатрична лікарня, то подзвонив спочатку на таксі, а потім до ОСОБА_7. ОСОБА_7 йому передзвонив і сказав, що вони біля газової контори, що нище базару, і щоб він до нього більше не дзвонив, щоб не було ніяких проблем. В той вечір ні у кого із учасників конфлікту він ножа не бачив. Він по проїжджій частині спустився, а потім піднявся на провулок Пушкіна, а потім він викликав таксі на вул. Пушкіна 1, біля дитячої поліклініки ( вугол вулиць Пушкіна та Садової) та поїхав додому. Таксі він викликав із свого мобільного і поїхав до себе додому на АДРЕСА_4. Він залишив водієві свій телефон, сам піднявся до себе у квартиру, водій його чекав весь цей час, взяв гроші і цим же автомобілем таксі поїхав на автостанцію по передачу. З автовокзалу він викликав уже інше таксі і поїхав додому. Передачу він зустрічав на початку третьої години ночі. Приїхавши додому, розрахувався за таксі і все. Ніяких розмов ні з ОСОБА_6, ні з ОСОБА_7 з приводу того, що сталось у нього після того не було. За весь період з моменту, коли вони вийшли на вулиці Пушкіна і до моменту, коли він викликав таксі біля дитячої поліклініки на вулиці Садовій, він бачив лише одного хасида із лопатою. Інших хасидів він не бачив. Цього ж дня, 26.09.2010 року, приблизно о 9 годині ранку до нього приїхали працівники міліції і забрали його. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 він побачив в кімнаті попереднього ув"язнення;

- показами свідка ОСОБА_29, який в судовому засіданні показав, що він працює водієм таксі. Від події минуло вже 2 роки, якщо не більше. Він був на роботі, точної дати не пам"ятає, в місті святкували "День Металурга", було багато людей. Він отримав виклик, ввечері, але точної години не пам"ятає, до бару "Іксія". Прийнявши виклик, він поїхав до бару за людьми. Приїхавши до бару "Іксія", до нього в автомобіль сіли хлопці і він завіз їх на вул. Пушкіна. Пасажирів всього було троє. Хлопці спочатку збиралися їхати на автостанцію, а потім перемінилося і вони поїхали на вул. Пушкіна. Комусь із хлопців потрібно було отримати передачу на автостанції. Йому невідомо, хто саме змінив напрямок і запропонував їхати на вул. Пушкіна. В автомобілі пасажири між собою про щось розмовляли, але про, що саме він не пам"ятає, так як в машині грала музика та робила рація. Він ні від кого із хлопців не чув, щоб вони говорили, що будуть їхати на вул. Пушкіна, для того, щоб створити конфлікт з хасидами. Запах алкоголю було чути в машині, але від кого саме, він сказати не може. На вулиці Пушкіна, біля будинку № 23, він їх висадив, вони розрахувались і все. Він не пам"ятає, чи називали пасажири точну адресу, а саме вул. Пушкіна, 23. Вони приїхали на вулицю Пушкіна, хлопці сказали де зупинитись він і зупинився. Він не пам"ятає, чому зупинився саме на вул. Пушкіна, 23, можливо, тому, що там було де розвернутися. Він висадив пасажирів там де горіла лампочка, біля воріт нового будинку, для хасидів. Висадивши пасажирів, він біля воріт розвернувся, а вони там лишилися. Він не стояв там тому, що йому одразу дали наступне замовлення, здається в сторону автовокзалу. Початку конфлікту він не бачив, оскільки відразу розвернувся і поїхав. Коли він розвертався, хлопці ще стояли і розмовляли між собою. Коли він розвернувся і їхав назад, в ту сторону, звідки і приїхав, йому здається, що при виїзді з вул. Пушкіна, їхав якийсь легковий автомобіль, але це не той автомобіль, яким керують хасиди. Хасиди їздять на маленькій червоненькій машині, він в місті таксує і йому про це відомо, оскільки цим автомобілем хасиди керують вже давно. Відразу після події його викликав слідчий та запитав: "може вони говорили таке", тобто про створення конфлікту з хасидами, на що він відповів " може і говорили". Слідчий записав, але він стверджувати точно не може. Якщо вони і говорили про це, то він не може сказати хто саме говорив, він не чув тому, що в нього був у машині галас. Він не підтверджує ці покази. Перед тим як підписувати протокол допиту у міліції він його не читав тому, що поспішав на роботу. Тиск на досудовому слідстві з боку працівників міліції на нього не чинився. Покази він давав добровільно. Він був впевнений в тому, що все що він розповів, вони все так і записали. Коли слідчий питав його, то говорив може вони говорили, що поїдуть бити хасидів, на що він відповідав, може і говорили. Він не говорив слідчому про те, що він особисто чув як вони домовлялися їхати бити хасидів. Так він говорив - можливо, а слідчий констатував. Це все через те, що він не грамотний і не прочитав протокол, бо дуже поспішав. Він заперечує проти показів в частині того, що хлопці говорили про те, що їдуть на вул. Пушкіна бити хасидів, він такого не чув. Слідчий сказав, що вони хотіли їхати бити хасидів, він сказав може і хотіли, він не знав, саме так він повідомив слідчому, а записали, що він чув точно, а він нічого не чув. Він зараз точно стверджувати не може, що чув розмову між хлопцями, що вони їхали на вул. Пушкіна бити хасидів. Йому це промовив слідчий, а саме так: " А хлопці кажуть, що говорили про це", він сказав якщо говорили, то може і було таке і це все, що він відповів. Всі покази оголошенні в судовому засіданні, все сходиться, окрім того, що він казав, що хлопці їхали бити хасидів. Він відмовляється в суді від тих показів, що він говорив і чув про те, що хлопці їдуть на вул. Пушкіна бити хасидів. Він цього не чув і він цього не підтверджує. Він не може точно сказати, чи є в залі судового засідання ті особи, яких він підвозив, бо він їх не пам"ятає. Він не пам"ятає хто на якому сидінні сидів в автомобілі, та хто з ним розраховувався;

- показами свідка ОСОБА_30, яка в судовому засіданні показала, що точної дати вона не пам"ятає, бо минуло вже два роки. Близько 24 години до них прибіг ОСОБА_13 і повідомив, що підрізали ОСОБА_8. Чоловік побіг з ОСОБА_13, потім вернувся назад, і сказав визвати швидку, але потім сам взяв телефон і викликав швидку. Вона запитувала ОСОБА_13, що сталося, він відповів, що підрізали чи зарізали брата. Самі обставини він не розповідав, не повідомляв хто підрізав і скільки їх було. Перший на місце події прибіг її чоловік, а через декілька хвилин прибігла і вона. Коли вона пішла на місце події, то там був її чоловік, ОСОБА_13 і покійний ОСОБА_10. ОСОБА_8 вона побачила, як він лежав в кінці вулиці, не пам'ятає номер будинку. ОСОБА_10 лежав у куртці і вона бачила лише одну рану. Так як вона медичний працівник, то вона його оглянула, зрачки не реагували на світло, пульсу не було. Рана в нього була зліва, десь біля серця та кровила, але була пізня пора і видно було погано. На місці події світла не було, там була напівтемрява і вони присвічували телефоном. Потерпілий був уже без свідомості. Голова ОСОБА_8 лежала в сторону Пушкіна, 5а, в сторону центру, а ноги в сторону до хасидів. ОСОБА_13 толком нічого не міг сказати, але потім пояснив їй, що було три хлопця, які побили машину і вони з братом за ними бігли. Самих підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вона на місці події не бачила, вона прийшла туди, там лежав лише ОСОБА_10, а ОСОБА_13 стояв. Вони визвали швидку. Коли вона підійшла до ОСОБА_13 і ОСОБА_8, то зразу нікого не було, а потім вже під'їхало дві машини. Швидка не приїхала, хасиди взяли самі ОСОБА_8 і повезли до лікарні, вона за ними поїхала в іншій машині, так як вона працює в лікарні. Коли вони приїхали в лікарню, ОСОБА_8 зразу завезли в реанімаційну кімнату в приймальному відділенні і викликали лікарів. В реанімаційному відділенні, коли його розділи, то вона бачила на тілі багато надрізів. Видно, що надрізи були не великі, маленькі, але їх було багато. Так як вона фельдшер то зрозуміла, що ці порізи були зроблені ножем. Дійсно вона бачила крім одного ножового поранення, ще порізи на тілі покійного ОСОБА_8, вони були як царапини, не глибокі. В лікарні вона підсудних також не бачила. До тих подій підсудніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вона не знала. Крім неї і тих осіб, які привезли ОСОБА_8 до лікарні, вона більше сторонніх не бачила. З лікарні вони з чоловіком повертались через 15-20 хвилин. Коли вони повертались з лікарні, то там було уже багато хасидів, приблизно чоловік десять і вони вимакували серветками кров на дорозі, не там де лежав потерпілий ОСОБА_10. Нікому не дозволяли ні пройти, ні, проїхати, потім уже і сусіди повставали, тому що був галас, крик. Працівники міліції здається на місці події уже були. Більше ніяких предметів сторонніх вона не бачила. Сусіди нічого не пояснювали, ніхто нічого не бачив і не чув, тому що це було 12 годин ночі. Пояснення давав лише сторож, який охороняє біля будинку № 23, а саме: що там стояла якась машина і були якісь хлопці. Пояснював, що забіг ОСОБА_13 взяв лопату і побіг. Саму бійку вона не бачила;

- показами свідка ОСОБА_31, який в судовому засіданні показав, що він в ту ніч виконував свій службовий обов"язок, будучи ургентним хірургом, тобто черговим лікарем хірургом по лікарні. Після 12 години, точної години сказати не може, був виклик в приймальне відділення з приводу ножового поранення. Прийшовши в приймальне відділення, він побачив труп хасида з багаточисленними колото-різаними ранами, здається правої і лівої грудної клітки, близько 4 чи 5, і ще якщо він пам"ятає, була поранена права кість. У трупа, крім грудної клітки, на правій чи нижній передпліччі, чи кості був поріз. Грудна клітка була порізана з обох сторін. В момент доставки він був вже трупом, це було підтверджено черговим лікарем, зроблена кардіограма, записано в зошит. Після всього, на прохання чергового лікаря він описав локалізацію ран померлого, після чого піднявся на 5 поверх, до себе в ординаторську. Через пару хвилин, менше чим через 10, точніше сказати не може, знову був виклик в приймальне відділення і знову в зв"язку з ножовим пораненням. Після того, як він спустився, побачив, що в приймальному відділенні знаходився молодий чоловік в стані алкогольного сп"яніння, проти чого він не заперечував. Анкетні дані потерпілого записувала молодша сестра прийомного відділення. Хлопець також мав колото-різані поранення з лівої сторони грудної клітки по задній поверхності. Він, коли давав покази, вказав точніше, записали 8 чи 9 ребро. По ньому було видно, що він перебував в стресовому стані. Поранення було не проникаючим, операції він не потребував. Ним було проведено первинне хірургічне оброблення рани під місцевою анастезією там же на першому поверсі в операційному перев"язочному блоці. На операційному столі, потерпілий лежав лише в штанах, тобто по пояс він був голий. Лежав животом донизу, тому, що рана була задньої частини грудної клітки, тому сказати, чи були в нього руки в крові він не може. Оскільки рана не носила проникаючий характер, тобто не була загрозлива для життя він йому запропонував стаціонарне лікування, з метою нагляду. Потерпілий від госпіталізації відмовився, на що він мав повне право, тому він не цікавився обставинами отримання травми і хто її наносив. У разі, якби потерпілий лягав до них у відділення, він би обов"язково з"ясовував причини нанесення травми і заводив відповідну медичну документацію. Потерпілому була видана відповідна довідка за його підписом, оскільки він непрацюючий, лікарняного листа йому не потрібно було. В цій довідці вказали причину "ножове поранення нанесене невідомими особами", те, що йому було оброблено рану з хірургічним втручанням, діагноз і подальші рекомендації з приводу звернення в поліклініку на амбулаторне лікування, зазначено, що він був в стані алкогольного сп"яніння. Він точно не пам"ятає, в чому був одягнений потерпілий, але пам"ятає, що його одяг був темного кольору і в крові: а саме футболка і куртка. Він одяг потерпілого не роздивлявся, цей одяг забрала міліція, яка була на місці. Потерпілий йому нічого не розповідав з приводу отримання травми, але після того як привезли хасида, відразу було багато міліції і хасидів, він зрозумів, що щось між ними сталось. Порядок в лікарні такий, що коли до них поступає людина і є будь-які насильницькі дії, навіть коли сама людина стверджує, що сама нанесла собі рану, якщо є підозри, вони обов"язково повинні повідомити про це працівників міліції. Оскільки, працівники міліції були на місці, він черговому лікарю повідомив, що потрібно з"ясувати всі обставини. Після всього, він з потерпілим особисто не спілкувався, перев"язок йому не робив і йому не відомо, чи спілкувалися з ним працівники міліції. Якби не той хасид, він і не пам"ятав би того випадку, тому що у них таке трапляється дуже часто. Йому потім показували фотографії, коли приїзджали пізніше працівники міліції, на фотокартках він потерпілого не впізнав, хоча працівники міліції повідомили його, що це він його шив. ОСОБА_6 він не пам"ятає, тоді там було дуже багато людей і він не звертав на це уваги. Після огляду потерпілого він більше нікого не оглядав;

- показаннями свідка ОСОБА_32, яка в судовому засіданні повністю підтримала показання дані нею на досудовому слідстві згідно яких показала, що вона працює в сауні "Гонтів Яр", м. Умань. У період часу з 25.09.2010 року до 26.09.2010 року вона знаходилась на робочій зміні та обслуговувала приміщення сауни, а також приймала замовлення на використання сауни від людей. У зв'язку із цим на роботі ведеться робочий зошит відвідувачів та замовників послуг сауни. Даний зошит отримує від банщиків адміністратор закладу ОСОБА_33, жителька м. Умань. 25.09.2010 року, близько 17-ї години до неї зателефонував невідомий їй молодий чоловік та замовив сауну на трьох осіб. Вказане замовлення вона записала у робочому зошиті, де зазначила ім'я особи та її контактний телефон. Прізвище осіб, що замовляють послуги сауни вони не запитують. Близько 17-ї год. 30 хв. до приміщення сауни зайшли два молодих чоловіка, віком на її погляд близько 20-27 років, та сказали, що це саме вони замовляли послуги сауни. Чому їх було тільки двоє, вона не розпитувала. Із собою чоловіки принесли один, чи два пакети із продуктами харчування. Послуги сауни вони замовили на дві години. Під час сеансу сауни, вона до них не заходила. Після того, як зазначені чоловіки пішли із приміщення сауни, то вона зайшла до кімнати відпочинку сауни, щоб прибрати за ними. Під час прибирання вона побачила на столі залишки їжі, серед яких були огірки в банці, хліб та паштет у металевій банці, а також, можливо, була тара з-під горілки, точно вказати не може. Хліб був не заводської нарізки, а таке враження, що його було нарізано ножем, а також металева банка з-під паштету була відкрита за допомогою відкривачки, або ж ножа, так як на кришці та банці були хвилясті зігнутості. Дані продукти харчування вона викинула на сміття;

- показаннями свідка ОСОБА_34, яка повністю підтримала показання дані нею на досудовому слідстві та в судовому засіданні показала, що 2 роки назад, восени, точної дати вона не пам"ятає, надійшов виклик. У виклику було написано, що підрізаний хлопець і вказана адреса "центральний базар". На виклик вона їздила разом з лікарем ОСОБА_35. Вони забрали їх біля церкви центрального базару. За вказаною адресою було 2 хлопця, один з яких був підрізаний. Рана була ззаду на спині і до рани, здається була притуляна сорочка. Другий хлопчина просто стояв і підтримував під руки того хлопця, який був поранений. Лікар оглянув рану та сказав їй надати першу медичну допомогу, обробити рану і накласти еластичну пов"язку на рану. Вона не пам"ятає, скільки ран саме в нього було. З цією особою, в якої була рана, вона не розмовляла, з ним розмовляв лікар. Інша особа, яка була, взагалі мовчала, нічого не говорила. В автомобілі швидкої вона сиділа спереду біля водія і зв"язувалась з приймальним відділенням, а лікар сидів в салоні біля потерпілого, про що вони розмовляли, вона не чула. Вік цих чоловіків вона не пам"ятає, як і не пам"ятає якої саме статури були ті хлопці. Вона не пам"ятає, в якому стані вони знаходились. Вона не могла чути від пораненого запах алкоголю, так як стояла позаду нього і обробляла рану, а лікар стояв спереду і розмовляв з ним. По зовнішньому вигляду по них не було видно, що вони були в стані алкогольного сп"яніння. Вони пересувались і сідали до машини самостійно. Потім вони завезли їх в приймальне відділення. Коли вони доставили їх у лікарню, вона з цими хлопцями не спілкувалась. Ті покази, які вона давала на досудовому слідстві, одразу після події є правдивими, так як вона розповідала всю правду;

- показаннями свідка ОСОБА_36, яка в судовому засіданні показала, що 26 вересня приблизно з 1 год. 30 хв. до 1 год. 50 хв. їй зателефонував син та повідомив, що в них була бійка із хасидами, їх переслідують хасиди, і що він поранений. Хто його підрізав, син не говорив, але казав, що у нього сильно йде кров і дуже болить. На той час вона не знала з ким він був. Син попросив викликати працівників міліції і швидку допомогу. Вона повідомила працівникам міліції, що її син знаходиться біля першого ЖЕКУ, щоб туди відправили допомогу, бо у них там неприємності і туди ж викликала швидку. Вона зрозуміла, що син потребував допомоги від міліції. Після того, як вона зателефонувала до міліції та викликала швидку, сама на таксі поїхала до лікарні. Крім цього, вона зателефонувала своєму чоловіку, оскільки його не було вдома, щоб він також з"явився туди. Коли вона приїхала в лікарню, то з її сином був хірург, а потім його забрали в операційну. Лікар звернувся до неї, сказав, що рану зараз зашиють, великої загрози немає. Коли вона зайшла, то ОСОБА_6 стояв біля умивальника та мив руки, з рук стікала рожева вода, так ніби на руках була кров. В ОСОБА_6 були грязні штани і він з них зстріпував. Потім він сидів на стільці, а коли вони його запитували, що сталося, то він нічого не відповідав, а лише махав головою. Її чоловік підійшов до ОСОБА_6, взяв у нього із рук телефон і зателефонував його батькові, щоб вони під"їхали до лікарні. Після виходу з операційної, її сина допитували працівники міліції. Вже тільки після цього вона говорила з ним. Перед їх розмовою, працівники міліції повідомили, що у сусідній кімнаті є труп хасида. Вона запитувала в сина, чи причетний він до цього, чи брав ножа в руки, чи вони причетні до того, що сталось. Син їй відповів, що ні. Це була відповідь на її запитання. Далі з ним працювали працівники міліції і більше вона з ним не говорила. В лікарні її син давав покази про те, що у них була бійка із хасидами. Які покази в лікарні давав ОСОБА_6, вона не знає, бо вони давали пояснення в різних місцях, приблизно в десяти метрах один від одного. Міліція провела допит, сказали, що заберуть їх в міліцію ще допитати, і забрали. Ніхто із батьків ОСОБА_6 в лікарні не надавав йому ніякої медичної допомоги і ніяких заспокійливих. Батьків ОСОБА_6 поряд не було, вони приїхали вже коли хлопців забрали в міліцію, посадивши в автозак. Тобто батьки ОСОБА_6 приїхали, коли дітей вже не було в лікарні. Вона розповіла батькам ОСОБА_6 все, що знала. В той день її син був одягнений у чорні брюки, футболку чи кофту із довгим рукавом і олімпійку на замку. Взутий був у кросівки, сині, і здається щось голубе чи синє із білим. Сина забрали працівники міліції із лікарні, вона лише в міліцію приносила йому речі переодягнутися. В лікарні сина ніхто не переодягав. На другий день їй сказали, щоб вона принесла сину речі, тому, що потрібно речі у які він був одягнений, віддати на експертизу. Наступного дня, коли вони прийшли до міліції, прибули адвокати, підписали договір із адвокатами і почали адвокати працювати. Вони укладали угоду на захист інтересів її сина із адвокатом ОСОБА_11. ОСОБА_37 був адвокат ОСОБА_6. Адвокатів обох привели ОСОБА_6, сказали, що нормальні адвокати, добре спілкуються між собою. Коли її сина допитували в лікарні, то він давав пояснення і відповідав на всі запитання, а коли уже з"явився адвокат, то він заборонив ОСОБА_6 давати будь-які пояснення. Те, що її син в подальшому не давав покази, це була позиція адвоката. Коли вони вже відмовились від послуг адвоката ОСОБА_11, з"явився телефон ОСОБА_2. Перша розмова із ОСОБА_2. у них була біля аптеки, але так постійно з першого дня коли їх дітей забрали, з 26 числа, вона її бачила біля їх адвокатів. Постійно де проводились якісь дії, вона була поряд із ОСОБА_11. Їх адвокат, переговоривши із адвокатом ОСОБА_2., сказав, що їх син буде сидіти, бо тут уже все домовлено. Перша розмова із адвокатом ОСОБА_2 відбулася приблизно 8 чи 9 жовтня, де були присутні адвокат ОСОБА_2, вона та її чоловік, який підійшов пізніше. До них неодноразово підходили люди і давали телефон адвоката, який їм допоможе. Вони вирішили поговорити із людиною, яка знає цю ситуацію і може допомогти. Коли їм призначили зустріч біля аптеки на базарі, до них підійшла ОСОБА_2, яка пропонувала, щоб ОСОБА_6 брав всю вину на себе і тільки на себе. Він поранений, ніхто йому статтю вмінять не буде, що це все буде проплачено стороною ОСОБА_6. Тобто, конкретніше, щоб вбивство хасида її син брав на себе, що його будуть захищати і дадуть два роки умовно. Вона не передавала своєму сину розмову із ОСОБА_2. стосовно того, щоб він брав усю вину на себе. Вона стверджувала, що її дитина не буде брати на себе чужу вину, якщо він це зробив, то він буде відповідати. На сьогоднішній день вона передавала сину їх розмову з ОСОБА_2., але це не вплинуло на ті покази, які зараз дає її син. Він давав покази самостійно. Батьки ОСОБА_6 їм нічого не пропонували. Вона їх бачила двічі, вони один раз прийшли зразу на другий день вранці, потім ще раз прийшли і все, більше вона їх не бачила;

- показаннями свідка ОСОБА_38, який в судовому засіданні повністю підтримав покази дані ним на досудовому слідстві та показав, що в ніч з 25 на 26, приблизно, о першій годині чи близько другої години, до нього зателефонувала дружина і сказала, що сина підрізали і щоб він їхав в м. Умань, бо на той час він був у с. Іванівці. Ще вона сказала, що викликала міліцію і швидку. Він відразу сів в машину і поїхав. Не доїжджаючи до с. Родниківка до нього зателефонував син і сказав, що він знаходиться у приймальному відділенні міської лікарні. Коли він приїхав, то сина оглядав хірург і через хвилину його повели в операційну. Він лише встиг запитати в сина, що сталося. Він йому відповів, що так трапилось, що їх підрізали. На запитання з ким він був, син йому показав на ОСОБА_6. До цього моменту він ОСОБА_6 не знав, але його син із ОСОБА_6 товаришували близько двох років. Коли хірург повів його сина в операційну, він хотів поговорити із ОСОБА_6. Підійшовши до нього, він почав у нього розпитувати, але ОСОБА_6 йому нічого не відповідав, жодного слова лише махав головою. Він то мив руки, то обтріпував штани. Коли ОСОБА_6 мив руки, бігла з рук грязна вода, коричнева. Він не бачив на ОСОБА_6 крові. Потім приїхали працівники міліції і їх допитували. В лікарні в нього із сином була розмова, коли його допитувала жінка, старший лейтенант. Він бачив, що там є труп, тому під час допиту запитував сина, чи він брав в руки ножа. Син йому сказав, що він ножа в руки не брав. Вони бились, його підрізали і все. Він не запитував у сина через що сталось вбивство, він допитувався у нього, чи це він зробив, чи ні. Він задавав питання синові, чи це він вбив хасида, він йому сказав, що ні. Син говорив, що їх били хасиди, вони тікали їх догнали, поранили і що бігли вони в сторону церкви. Його син перед цим був в Данії, вони з ним постійно спілкувались по скайпу і син йому розповідав, що ОСОБА_6 захоплюється ножами. Зокрема розповідав, що ОСОБА_6 йому говорив, що придбав собі ножа, а у його батька є ножка кози і він собі зробить ручку для ножа. Хлопці обоє були випивші, ОСОБА_6 був "розтеряний", але п"яними вони не були тому, що давали покази. Коли він приїхав у лікарню, то батьків ОСОБА_6 не було. Він побачив, що ОСОБА_6 тримає телефон в руці, знайшов де написано "папа", подзвонив, пояснив що сталось і сказав, щоб батьки приїжджали в міліцію. Він не чув, які пояснення давав ОСОБА_6, тому що стояв далеко. Їх допитали і забрали, і все, більше він сина не бачив. Він не бачив чи була зустріч ОСОБА_6 із батьками, їх забрали, то ще батьків ОСОБА_6 не було. Батьки ОСОБА_6 приїхали до них 26.09.10 року, вранці, десь о четвертій годині і єдине, що вони говорили це те, щоб вони нікому не вірили, якщо їх будуть зіштовхувати лобами. Коли він купував хліб біля лікарні, до нього підійшов незнайомий чоловік, який сказав, що знає, що їх син закритий, дав номер телефона і сказав, щоб вони зателефонували і їм допоможуть. На той час у них уже був номер телефона адвоката ОСОБА_2. Приїхавши додому, вони з дружиною зрівняли номера телефонів із тим, що у них уже був і вони виявились однаковими. Вони зателефонували, їм призначили зустріч на базарі біля аптеки. Він був присутній при цій розмові, їм пропонували, щоб син брав все на себе, бо його легше буде "отмазать", оскільки він поранений, все буде проплочено і йому буде два роки умовно. На зустрічі був він, його дружина та адвокат ОСОБА_2. Вказана подія відбувалась дев"ятого чи десятого числа. Зміст розмови із адвокатом ОСОБА_2 вони синові не передавали, його захисникові також, оскільки їм не давали зустрічі із сином;

- показаннями свідка ОСОБА_39, даними ним під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, відповідно до яких він показав, що в 2009 році він працював різноробочим у брата ОСОБА_13, якого він добре знає, на ім'я ОСОБА_40, а саме: в продуктовому магазині по вул. Пушкіна, м. Умань. Потім в кінці 2009 року він звільнився із вказаного місця роботи. На початку вересня 2010 року, до нього зателефонував ОСОБА_13 та запропонував йому роботу, а саме охоронником жилого дев'ятиповерхового будинку по вул. Пушкіна, м. Умань, номер будинку він точно не пам'ятає. Його безпосереднім робочим місцем є побутове приміщення будинку, що розташоване поруч з будинком та вхідними воротами до двору будинку. У період часу з 25.09.2010 року до 26.09.2010 року він знаходився на робочому місці, охороняв будинок. 26.09.2010 року, близько 01-ї години 20-30 хвилин, до вхідних воріт даного будинку під'їхав легковий автомобіль, невеликих розмірів, темно-червоного кольору, марки автомобіля він не знає, державного номерного знаку він не запам'ятав. Вхідні ворота освітлювались, але неякісним світлом. Йому було відомо, що даний автомобіль належить братові ОСОБА_13., ОСОБА_8, якого він також наглядно знав. Автомобіль в'їхав до подвір'я будинку та зупинився поряд зі "сторожкою", таким чином, що автомобіль знаходився між сторожкою та будинком, задньою своєю частиною був направлений до вул. Пушкіна. Він знаходився в приміщенні "сторожки". Потім він почув звук розбитого скла та тупий звук від якогось предмета, що начебто впав на асфальтне покриття. Після чого, відразу до приміщення "сторожки" забіг ОСОБА_8. та відразу ж схопив лопату, що стояла біля входу, та вибіг на подвір'я. Йому особисто ОСОБА_8. нічого не казав. Лопата совкова з металу, має держак з дерева довжиною більше 1 м, точно вказати не може. Коли ОСОБА_8. вибіг на подвір'я, то крикнув голосно : "ОСОБА_13!", та побіг у напряму вул. Пушкіна. У даному будинку на другом поверсі проживає ОСОБА_13. Після вказаного крику ОСОБА_8. відразу ж, за лічені секунди, вибіг ОСОБА_13., котрий побіг також у напрямку вул. Пушкіна. Після чого він лише вийшов із "сторожки" та побачив розбите заднє скло у вище вказаному автомобілі. На вул. Пушкіна він не виходив, тому не може сказати за ким та у якому напрямку побігли ОСОБА_13. та ОСОБА_8. Він не вийшов до вказаної вулиці, у зв'язку із тим, що залишився охороняти автомобіль та будинок. Окрім ОСОБА_13. та ОСОБА_8., у той час він нікого більше не бачив. До автомобіля ніхто не підбігав із сторонніх осіб та його не чіпав. Потім, близько 03-ї години до нього прийшли працівники міліції та повідомили, що вбито ОСОБА_8. Хто міг це вчинити, йому не відомо (т. 3, а.с. 85-87; т. 5, а.с.16);

- показаннями свідка ОСОБА_41, даними ним під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, відповідно до яких він показав, що по сусідству із ним проживають два брата хасиди ОСОБА_13 та ОСОБА_10, яких він знає наглядно. 25.09.2010 року було весілля в його сина, яке святкували в спортивно-оздоровчому комплексі. Додому вони приїхали приблизно о 01:30 год. 26.09.2010 року. Він знаходився в дворі свого будинку і почув крик на вулиці Пушкіна. Коли він подивився в сторону, де почув крик, то побачив, що на проти його будинку пробігли три молодих хлопці (не хасиди), двоє з яких худощавої тілобудови, на вигляд було їм 20-25 років. Третій був нижчий по зросту. Були одягнуті в темний одяг, який саме він не роздивився. В тому місці, де він їх бачив, місце освітлене не сильно. Хлопці бігли в трьох, відстань між кожним була практично менша ніж 1 м, тобто вони практично бігли поряд. Бігли вони швидко, в сторону вул. Садової. Відстань від нього до вказаних хлопців була приблизно 30 м, а можливо і трохи більше. За даними хлопцями на відстані 15-20 м бігли два хасиди ОСОБА_13 та ОСОБА_10. Перший біг ОСОБА_10, а за ним ОСОБА_13, відстань між ними була 1-2 м. В руках в ОСОБА_13 була лопата, вони бігли в сторону вул. Садова, як він зрозумів, що хасиди бігли за вказаними хлопцями. При цьому хасиди, щось кричали на своїй мові. Потім через кілька хвилин він почув крик на вулиці. Він вийшов на вулицю і пішов в сторону, де почув крик, щоб подивитися, що там трапилося. Коли він підходив до старого в'їзду до ветлікарні, то почув крик ОСОБА_13, він кричав на своїй мові, його він не зрозумів, йому здалося, що він кричав на допомогу до своїх хасидів. Він зрозумів, що там йшла бійка, він вирішив повернутися назад до себе додому і відійшов декілька кроків, але почув як його почав кликати ОСОБА_13, а саме він кричав: "ОСОБА_41, ОСОБА_41". Тоді він вернувся і почав до нього бігти, він підбіг до другої хати, де розташована взуттєва майстерня і там побачив ОСОБА_13. Він запитав його, що трапилося. ОСОБА_13 почав кричати, що його ОСОБА_8 зарізали. Він запитав як зарізали. ОСОБА_13 кричав лише: "Там, там.". При ньому був ліхтар і він побіг першим в тому напрямку, куди показав ОСОБА_13, шукати ОСОБА_8. Він прибіг і виявив, що збоку на обочині, на землі лежав ОСОБА_10 і біля нього на землі була кров. Він був без свідомості. Він злякався даної події. ОСОБА_13 почав кричати йому, щоб він викликав швидку допомогу і він повідомив ОСОБА_13, що в нього не має мобільного телефону, що він його залишив вдома. Він побіг додому, щоб взяти мобільний телефон і викликати швидку допомогу (т. 3, а.с. 88-90);

- показаннями свідка ОСОБА_42, даними ним під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, відповідно до яких він показав, що він працює в нічному клубі "Іксія", м. Умань. Працює він позмінно, а саме тиждень через тиждень. У період часу з 25.09.2010 року до 26.09.2010 року він знаходився на робочому місці. За часом він на роботі не звертає уваги. В ніч на 26.09.2010 року у нічному клубі було у загальному близько 120 осіб, як чоловіків, так і жінок. У нього розвинута пам'ять на обличчя, тому всіх відвідувачів, які перебували в клубі у вказаний день, він може пригадати, а саме: за їх рисами обличчя, якщо йому покажуть їх фотографії. Під час впізнання він впізнав по фотографіях трьох молодих чоловіків, котрі були відвідувачами клубу, а саме: у ніч на 26.09.2010 року. Їх він побачив, здається, вже після 01-ї години 26.09.2010 року, вони відпочивали, як за столиком, так і за барною стойкою, чи вживали вони спиртні напої, йому не відомо, тому що на це не звертав уваги. О котрій годині вказані чоловіки покинули нічний клуб, йому не відомо. При вході до нічного клубу, охорона обов'язково перевіряє вміст кишень одягу, сумок, а також повністю сканує тіло відвідувача за допомогою металошукача, з метою виявлення колючо-ріжучих предметів, а також вогнепальної та пневматичної зброї. У разі виявлення такого предмету, його вилучають та зберігають у сейфі закладу, або ж взагалі не пускають до закладу. Даних чоловіків також перевіряли у зв'язку з виявленням вказаних предметів, але нічого не виявили, у тому числі і ножів. Верхній одяг відвідувачів зберігається в гардеробній, що розташована перед безпосередній входом до закладу, де відвідувачів перевіряє вже охорона. Речі, що здаються до гардеробу, охорона перевіряє (т. 5, а.с. 27);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_9. від 27.09.2010 року, відповідно до якого, останній вказав та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись 26.09.2010 року поблизу будинку АДРЕСА_5, зокрема крім іншого, показав, що дійсно в них, а саме в нього, ОСОБА_6. та ОСОБА_7. 26.09.2010 року після 1-ої години, виник конфлікт з хасидами на вул. Пушкіна в м. Умань та підтвердив той факт, що ОСОБА_6. підійшов до тротуару підняв камінь з місця їх насипу і кинув ним по хасидському автомобілі, розбив заднє скло автомобіля (т. 3, а.с. 76-77), що відповідає показам підсудних, потерпілого, свідків та матеріалам справи зібраним в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_41 від 28.09.2010 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого він показав, що бачив, 26.09.2010 року приблизно о 1 год. 30 хв. по вул. Пушкіна м. Умань трьох хлопців европейської зовнішності, які бігли зі сторони вул. С. Перовської в сторону вул. Кулика, а за ними бігло двоє хасидів на ім"я ОСОБА_10 та ОСОБА_13. Потім він почув крик з вул. Пушкіна, вийшовши на вулицю з подвір"я його покликав ОСОБА_13 та повідомив, що ОСОБА_8 підрізали. Він побачив поблизу будинків ОСОБА_43 та ОСОБА_41 на землі ОСОБА_8, який був без свідомості та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись (т. 3, а.с. 91-96);

- протоколом огляду місця події від 26.09.2010 року, а саме: ділянки території подвір"я будинку АДРЕСА_5 та фототаблицями до нього, відповідно до якого, крім іншого, при огляді автомобіля марки "DAIHATSU MOVE +", червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на асфальтованій площадці подвір"я будинку № 23 по вул. Пушкіна, м. Умань, між входами до вказаних під"їздів, зовнішнім оглядом встановлено, що вітрове скло дверцят багажного відділення автомобіля має пошкодження, а саме розбиту шибку майже по усій поверхні скла, залишки скла на дверцятах вкриті тріщинами. На асфальті під задніми дверцятами багажного відділення автомобіля наявний осип скла у вигляді мілких за розмірами уламків у значній кількості ( т. 2, а.с.14-29), що пітверджує покази підсудних, потерпілого, свідка ОСОБА_9, про пошкодження автомобіля. Згідно даного протоколу огляду місяця події, з місця події, крім іншого, вилучено шматок цементної тротуарної плитки, виявлений поблизу воріт до подвір"я будинку АДРЕСА_5, що також відповідає та підтверджує покази свідка ОСОБА_9;

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 1032 від 26.09.2010 року, згідно якого в ОСОБА_6. виявлено гостру алкогольну інтоксикацію (т. 2, а.с. 64);

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 1030 від 26.09.2010 року, відповідно до якого в ОСОБА_7. виявлено гостру алкогольну інтоксикацію (т. 2, а.с. 65);

- протоколом огляду предметів від 26.09.2010 року, відповідно до якого описані предмети, що вилучені в ході слідства, серед яких детально описано шматок тротуарної плитки (т. 2, а.с. 200-203);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 03.11.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 показав, що, коли виходив з будинку АДРЕСА_5, почув звук розбитого скла з вулиці. Вийшовши на вулицю, він побачив автомобіль брата, але сказати, хто розбив скло, чим і навіщо не може так як лише чув звук розбитого скла. ОСОБА_6. в свою чергу, на дату проведення вказаної очної ставки, повідомив, що не пам"ятає хто, коли і як розбив скло в автомобілі хасида, Крім цього, щодо інших обставин справи вони наполягли на своїх показах (т. 4, а.с. 136-138);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_7. та ОСОБА_6 від 15.12.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_7. показав, зокрема серед іншого, що на вул. Пушкіна, після того як вони вийшли з автомобіля таксі, поряд біля них проїхав автомобіль червоного кольору, невеликих розмірів, державний номерний знак був не України, який повернув до будинку хасидів. Вони стояли від вказаного автомобіля на відстані 8-10 метрів. Потім він побачив замах руки ОСОБА_6. та почув звук розбитого скла, після чого він подивився в бік вказаного автомобіля та побачив розбите заднє скло в автомобілі, а ОСОБА_6. відмовився від відповіді на запитання в порядку ст. 63 Конституції України. Крім цього, ОСОБА_7. наполіг на своїх показах та прямо вказав, що ОСОБА_6. вчинив вбивство ОСОБА_8., що тільки в ОСОБА_6. був ніж, а також те, що після бійки ОСОБА_6. показав йому ножа та пояснив, що він підрізав хасида, а ОСОБА_6. відмовився від дачі показів та відповіді на запитання на підставі ст. 63 Конституції України (т. 5, а.с. 35-37); Посилання ОСОБА_6. на те, що вказана процесуальна дія проведена з порушенням процесуальних норм, спростовується постановою про закриття кримінального провадження від 29.04.2013 року відносно слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_44 в зв"язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України;

- постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 27.09.2010 року, відповідно до якої серед іншого визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи шматок цементної тротуарної плитки ( т. 2 а.с. 204);

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 29.09.2010 року, відповідно до якої визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи автомобіль DAIHATSU MOVE+, д.н.з. НОМЕР_1 ( т. 3 а.с. 138);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 15.01.2011 року, відповідно до якої серед іншого до справи приєднано речовий доказ шматок тротуарної плитки ( т. 5 а.с. 112);

- висновком судової автотоварознавчої експертизи №78/1 від 02.11.2010 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого матеріальний збиток завданий власнику автомобіля "DAIHATSU MOVE PLUS", д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, що мало місце 26.09.2010 року в період часу приблизно з 01.10. год по 01.30 год, по вул. Пушкіна, м. Умані становить 426 гривень (чотириста двадцять шість грн) (т. 1, а.с. 88-98);

- актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 587 від 10.12.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_6. на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє і при збереженості у нього емоційно-вольової сфери, інтелекту, пам"яті, критичних і прогностичних функцій, з урахуванням тривалого, задовільного рівня соціальної адаптації - був здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними як в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, так і на теперішній час. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6. може правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати про них покази, брати участь у слідчих діях та судовому засіданні. Застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, ОСОБА_6. не потребує (т. 5, а.с. 5-8);

- висновком судово-медичного експерта № 646 від 27.09.2010 року, відповідно до якого в ОСОБА_7, 1978 року народження, виявлено косо-горизонтальну рану в проекції 6-8 ребер зліва в ділянці між задньо-пахвинною та лопатковою лініями, які утворились від дії колюче-ріжучого предмета, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т. 2, а.с. 217-218);

- висновком судово-медичного експерта № 647 від 27.09.2010 року, відповідно до якого в ОСОБА_9, 1982 року народження, виявлено видовжений синьо-багряний синець в верхній третині правого плеча по передньо-бічній поверхні. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 210-211), що повністю узгоджується з показами свідка ОСОБА_9, які дані ним в судовому засіданні;

- висновком судово-медичного експерта № 648 від 27.09.2010 року, відповідно до якого в ОСОБА_6, 1987 року народження, виявлено два косих садна на нижній повіці лівого ока, садно спинки носу зліва, глибоке садно в ділянці правої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії в п'ятому міжребер'ї, два садна в епігастральній ділянці, забій грудної клітки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові та потерпілим і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 224-225);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_13. від 29.09.2010 року, відповідно до якого він крім іншого, підтвердив той факт, що між ним та його братом з однієї сторони, та двома хлопцями з іншої сторони, 26.09.2010 року на вул. Пушкіна в м. Умань, виник конфлікт з бійкою, і що в одного з тих хлопців, які приймали участь в бійці з ним та його братом, був ніж, та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись (т. 3, а.с.144-147) і його покази співпадають з показами даними ним в ході судового розгляду кримінальної справи;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_30 від 28.09.2010 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого вона вказала, що 26.09.2010 року приблизно о 1 год. 30 хв. вона перебувала за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_6. Через деякий час чоловік повідомив їй, що підрізали хасида на ім"я ОСОБА_10. Вона разом з хасидом на ім"я ОСОБА_13, який прибіг з її чоловіком побігла на вул. Пушкіна, де поблизу будинку ОСОБА_43 по вул. Пушкіна м. Умань побачила ОСОБА_8, який лежав на вулиці та на місці події відтворила обставини подій, що з нею відбулись (т. 3, а.с. 99-102);

- протоколом огляду місця події від 26.09.2010 року ділянки проїжджої частини вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області між буд. №№ 22 і 21/Д - 16 і 13 та фототаблицями до нього (т. 2, а.с. 30-40);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_6 від 28.09.2010 року, відповідно до якого він вказав та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись, а саме конфлікт між ним та ОСОБА_7. з одного боку, та хасидами з іншого боку, який мав місце 26.09.2010 року після 1-шої години (т. 3, а.с.104-105);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_7. від 18.10.2010 року, відповідно до якого він показав, що між ним та ОСОБА_6 з однієї сторони, та хасидами з іншої сторони, 26.09.2010 року виникла бійка, та крім іншого, показав, що після того, як вони втекли від хасидів його наздогнав ОСОБА_6. Він тримав свої руки спереду, долонями догори, на долонях він тримав того ж ножа, яким користувався у сауні. Ніж був в розкладеному вигляді, в крові, обидві долоні ОСОБА_6 також були в крові. На одязі та на обличчі він крові у ОСОБА_6 не помічав, так як не звертав на це уваги. Тоді ж ОСОБА_6 сказав " Кажеться я в нього попав". Він здогадався, що він має на увазі те, що вдарив ножем когось із хасидів, з якими в них виник конфлікт. Він на той момент відчував фізичний біль в ділянці рани, йому було погано, він зняв із себе верхню та спідню кофти, спідньою кофтою ( зеленого кольору) він перев"язав рану, а саме обмотався нею в ділянці торсу. Весь цей час ОСОБА_6 стояв поруч та тримав у руках того ж ножа, був схвильований. Потім ОСОБА_6. тримав ножа за руків"я своєю рукою, а він краєм тієї ж своєї спідньої кофти витер лезо ножа, щоб стерти кров, при цьому він ножа, здається не торкався. Потім він взяв того ножа двома пальцями лівої руки за кінчик леза та з розмаху кинув його в лівий бік від себе, але куди саме - точно вказати не може та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись та на місці події відтворив обставини подій, що з ним відбулись ( т. 4, а.с. 105-106). Покази дані ОСОБА_7. під час відтворення обстановки та обставин події, в частині описаній вище, повністю співпадають з показами даними ним в ході судового розгляду справи, а тому суд вважає їх правдивими та такими, що відповідають дійсності, так як не містять суперечностей та неточностей;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_7. від 18.10.2010 року, відповідно до якого останній, крім іншого, вказував на те, що між ним та ОСОБА_6 з однієї сторони та хасидами з іншої сторони 26.09.2010 року виникла бійка;

- протоколом огляду трупа від 26.09.2010 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого на тілі трупа ОСОБА_8. виявлено тілесні ушкодження (т. 2, а.с. 41-51);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання і його наслідки від 26.09.2010 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_6. та пояснив, що він приймав участь у бійці 26.09.2010 року приблизно о 01.20 год. (т. 2, а.с. 190-191);

- висновком судово-медичної експертизи № 416/584 (трупа) від 23.12.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_8. спричинено тілесні ушкодження у виді: садно спинки носа, садно підборіддя, що виникли від дії тупих твердих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень; колото-різаної рани грудної клітки, різаної рани 2-го пальця лівої кисті, трьох колото-різаних ран лівого колінного суглоба, колото-різаної рани лівої виличної ділянки, різаної рани крила носа, різаної рани лівої щоки, які утворились від дії гострих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; проникаючої колото-різаної рани живота з пошкодженням товстої кишки, що виникло від дії гострих предметів, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, що спричинило внутрішню та зовнішню кровотечу та призвело до знекровлення організму, які виникли від дії гострих предметів та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_8, 1990 року народження, наступила внаслідок проникаючої колото-різаної рани грудної клітки з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, що спричинило внутрішню та зовнішню кровотечу та призвело до знекровлення організму (т. 2, а.с. 231-233);

- висновком судово-медичного експерта № 658 від 29.09.2010 року, відповідно до якого в ОСОБА_13, 1985 року народження, виявлено рану в ділянці слизової нижньої губи, дещо справа, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові та освідуваним і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т. 3, а.с. 128-129), що відповідає показам потерпілого, даних ним в судовому засіданні;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-1309 від 15.11.2010 року, відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові та епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті лівої та правої рук ОСОБА_8. є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_8. та ОСОБА_6. Генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7. відсутні серед змішаних слідів крові та епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_8. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_7. виключається (т. 3, а.с. 201-204);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-1319 від 15.11.2010 року, відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові на куртці ОСОБА_6. ( об"єкт № 10) є змішаними і містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8. та ОСОБА_6. та невстановленої особи чоловічої генитичної статі. Генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7. відсутні серед змішаних генетичних ознак в об"єкті № 10 (т. 4, а.с. 35-39);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-1317 від 15.11.2010 року, відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові на куртці, джинсах ОСОБА_8 є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_8. та ОСОБА_6. (т. 4, а.с. 46-52);

- актом амбулаторної судово-психологічної експертизи № 101 від 13.03.2013 року, відповідно до якого в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, підекспертний ОСОБА_6 не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому будь-якому вираженому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку ( за відсутності основних феноменологічних критеріїв в їх необхідній сукупності) ( т. 9 а.с. 150-154);

- актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 581 від 08.12.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_7. на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє і при збереженості у нього емоційно-вольової сфери, інтелекту, пам"яті, критичних і прогностичних функцій, задовільного рівня соціальної адаптації був здатний у вказаний період часу та здатний на теперішній час усвідомлювати власні дії і керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_7. може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, давати по них покази, приймати участь у слідчих діях та судовому засіданні. Застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, не потребує. В період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7. не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому особливому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку (т. 4, а.с. 143-149).

Показання потерпілого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_32., ОСОБА_30., ОСОБА_36., ОСОБА_38., ОСОБА_34., ОСОБА_31 ., які вони давали під час досудового слідства, повністю співпадають з їх показаннями, які вони дали під час судового слідства, не мають протиріч, доповнюють один одного та відтворюють дійсні обставини вчинення злочинів, підтверджуються іншими матеріалами справи, зібраними на досудовому слідстві у встановленому законом порядку, а тому суд вважає їх правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 по факту умисного вбивства ОСОБА_8. 26.09.2010 року, близько 01-ї години 30 хвилин, поблизу будинку № 13, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, з поясненням наявністю самооборони від натовпу хасидів, наявністю в момент спричинення удару в хасидів лопати та ножа, його незгоду з кваліфікацією злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, суд розцінює як засіб захисту, спробу підсудного пом"якшити покарання, уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України і при цьому його показання спростовуються :

- показаннями самого підсудного ОСОБА_6., які він дав в судовому засіданні, а саме в частині нанесення ударів хасиду в грудну клітину саме ножем;

- показаннями підсудного ОСОБА_7., який, крім іншого, показав, що вийшло тільки двоє хасидів, більше до них ніхто не приєднувався, показами потерпілого ОСОБА_13., який крім іншого показав, що він пам"ятає, що бились тільки двоє хлопців, один із лопатою, а другий із ножем, тобто двоє з їх сторони і двоє із його. Всього в бійці приймало участь четверо осіб. показаннями свідка ОСОБА_9, який крім іншого, показав, що коли він ще там стояв, то інших хасидів там не було, а також те, що більше в полі його зору він нікого не бачив, окрім одного хасида, показаннями свідка ОСОБА_41., даними ним на досудовому слідстві, та дослідженими в судовому засіданні, відповідно до яких він показав, що за хлопцями европейської зовнішності на відстані 15-20 м бігли два хасиди ОСОБА_13 та ОСОБА_10. Перший біг ОСОБА_10, а за ним ОСОБА_13, відстань між ними була 1-2 м.;

- показаннями підсудного ОСОБА_7., який, крім іншого, показав, що вони почали тікати втрьох уже із ОСОБА_9 в одному напрямку. Бійка розпочалась на перехресті вулиць Пушкіна і Кулика, розпочалась вона коли їх наздогнали хасиди. ОСОБА_9 втік перший і бистріше, а вони вдвох з ОСОБА_6 були ззаду і получається, що хасиди догнали їх. У той вечір коли сталась дана подія ніякого ножа у нього не було і ОСОБА_6 ножа йому не передавав. Пробігши метрів 400 він відчув удар ззаду, втратив рівновагу, але не впав на землю, а присів. Біля нього був хасид із лопатою в руках, той що був водієм. Він у нього видер лопату замахнувся і ударив його один раз по спині, далі він почав махати цією лопатою, щоб відігнати його від себе. Коли він знаходився обличчям вниз, то бачив як біля нього пробігло двоє людей, один із яких був без взуття. Біля нього знаходились ще один хасид і ОСОБА_6. Лопату, яку він відібрав у хасидів він викинув. Коли він відігнав хасидів від себе, вони побігли в тінь. Він зупинився, не хотів уже за ними бігти, розвернувся тікати і в цей момент викинув лопату. Після цього хасиди знову почали за ним бігти. Хасиди відбігли в сторону, він пробіг метрів 10-15 за ними і кричав, щоб злякати їх. Вони побігли в тінь і він зупинився, так як не хотів за ними далі бігти, розвернувся і вони почали йти від хасидів в сторону. Потім хасиди повернулись знову і знову почалась бійка, під час тієї бійки вони уже були на освітленому місці, тому він бачив, що ОСОБА_6 із ще одним хасидом знаходились не далеко від нього. Він бився із тією людиною, яка була без взуття і не була водієм автомобіля і у якої не було лопати, бо лопату він уже забрав і викинув. ОСОБА_6 у цей момент бився із водієм автомобіля.

- показаннями потерпілого ОСОБА_13., який показав, що в момент спричинення тілесних ушкоджень його брату ножем, він бився з іншим хлопцем.

Доказів наявності в хасидів ножа в момент бійки, суду не надано.

Суд вважає, що вищеописане повністю спростовує показання підсудного ОСОБА_6. про наявність в його діях самооборони.

Життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід"ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя.

Враховуючи те, що удар ножем нанесений в грудну клітку з пошкодженням лівої легені, аорти та серця, тобто у життєво важливі органи людини ( фактично має місце умисне поранення життєво важливих органів потерпілого, внаслідок чого сталася смерть, що судовою практикою розцінюється як свідчення умислу винного на позбавлення життя і такі дії кваліфікуються як умисне вбивство), знаряддям злочину є ніж, і підсудний не навів обставин, які б могли виключити настання такого наслідку як смерть потерпілого від удару цим знаряддям злочину, те, що між моментом нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_8. підсудним ОСОБА_6 та смертю потерпілого пройшов незначний проміжок часу, оскільки потерпілий помер в приймальному відділенні Уманської міської лікарні, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, а тому суд вважає, що в діях підсудного є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, і органом досудового слідства його дії кваліфіковано вірно.

Невизнання вини підсудним ОСОБА_7. по факту приховування особливо тяжкого злочину 26.09.2010 року, близько 01-ї години 35 хвилин, на території дитячого садку № 28, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, з посиланням на те, що не мав наміру приховувати знаряддя вчинення злочину, на той момент не знав про вчинений ОСОБА_6 злочин, суд розцінює як засіб захисту, спробу підсудного пом"якшити покарання, уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України і при цьому його показання спростовуються:

- показами самого підсудного ОСОБА_7., дані ним на досудовому слідстві, в частині того, що ОСОБА_6 стояв і тримав поперед себе ножа при цьому говорив щось не розбірливе. В нього тряслися руки, сам він також трясся. Він зрозумів тільки одну фразу, а саме те, що ОСОБА_6 сказав: "Здається я у нього попав". Після слів: "Здається я в нього попав", він зрозумів, що під час бійки можливо в руку, можливо в ногу попав. Коли ОСОБА_6 говорив йому цю фразу, то у нього в руках був ніж, той самий, що був у нього в сауні. Ніж був розкладений, руки і ніж були в крові. Коли він побачив ОСОБА_6 у якого був ніж у руках, і руки були в крові, і після його слів: "Здається я у нього попав" він для себе зробив висновок, що ОСОБА_6 поранив когось із хасидів. В його розумінні слово "поранив" означає, що скориставшись ножем він наніс хасидам якісь тілесні ушкодження. Він побачив стан ОСОБА_6, зрозумів, що він скоїв щось не хорошее, і щоб запобігти подальшим діям ОСОБА_6 з цим ножем, він взяв ножа у нього з рук і відшвирнув його далеко в сторону, в темноту і навіть не дивився куди, просто відкинув ніж від себе. Перед тим як викинути ніж, він тернув по лезу ножа своїм одягом. Це не можна назвати, що він витер ніж. Це він зробив для того, щоб не запачкатися самому. Аналогічні покази підсудний ОСОБА_7 в частині ножа, дав в судовому засіданні;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_7. від 18.10.2010 року, відповідно до якого він крім іншого показав, що весь цей час ОСОБА_6 стояв поруч та тримав у руках того ж ножа, був схвильований. Потім він тримав ножа за руків"я своєю рукою, а він краєм тієї ж спідньої кофти витер лезо ножа, щоб стерти кров, при цьому він ножа, здається не торкався. Потім він взяв ножа двома пальцями лівої руки за кінчик леза та з розмаху кинув його в лівий бік від себе, але куди саме - точно вказати не може. При відтворенні обставновки та обставин події були присутні адвокати ОСОБА_7., і згідно даних вказаного протоколу будь-яких доповнень, заяв чи клопотань від учасників процесуальної дії не надходило. Всі учасники, в тому числі і ОСОБА_7., поставили свої підписи у вказаному протоколі, що свідчить про те, що ОСОБА_7. погодився з тими показами, які відтворені в протоколі та прочитані слідчим вголос ( т. 4 а.с. 105-106). Вищеописане відтворення обставновки та обставин події проводилось за участі захисників підсудного ОСОБА_7. - ОСОБА_1. та ОСОБА_45. На запитання слідчого ОСОБА_46. про доповнення та запитання з боку учасників слідчої дії, заяв і зауважень не поступило. Тобто, підсудний ОСОБА_7. та його захисники, повністю погодились з викладеним в протоколі про відтворення обставновки та обставин події;

- протоколом очної ставки між ОСОБА_7. та ОСОБА_6 від 15.12.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_7. наполіг на своїх показах та прямо вказав, що ОСОБА_6. вчинив вбивство ОСОБА_8. та підтвердив той факт, що тільки в ОСОБА_6. був ніж, а також те, що після бійки ОСОБА_6. показав йому ножа та пояснив, що він підрізав хасида, а ОСОБА_6. з даного приводу від відповіді відмовився на підставі ст. 63 Конституції України (т. 5, а.с. 35-37).

З досліджених доказів, судом встановлено, що ОСОБА_7. достовірно бачив факт бійки ОСОБА_6. з хасидом; те, що хасид залишився лежати на землі на місці бійки; в момент викриків потерпілого ОСОБА_8 про нанесення йому ударів в серце ОСОБА_7. знаходився на одинаковій відстані із потерпілим ОСОБА_13; ОСОБА_6. повідомив йому одразу після бійки, що підрізав хасида; він бачив ніж в руках ОСОБА_6. на якому була кров, а також бачив кров на руках ОСОБА_6., ОСОБА_7., в цей момент перебував в стані осудності, а тому суд вважає, що він усвідомлював тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Враховуючи вищевикладене, те, що своїми активними діями, ОСОБА_7. приховав знаряддя вчинення злочину, сліди злочину на знарядді вчинення злочину, усвідомлював, що він приховує саме злочин, так як ОСОБА_6. повідомив йому, що він підрізав хасида, а тому суд вважає, що в діях підсудного ОСОБА_7. є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 396 КК України і органом досудового слідства його дії кваліфіковано вірно.

Зміна показів в судовому засіданні підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7., посилання на чинення фізичного та психологічного тиску на них з боку працівників правоохоронних органів під час досудового слідства спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноваженого Уманського УМВС ОСОБА_48., старшого оперуповноваженого Уманського МВ УМВС ОСОБА_47., старшого слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_46. та інших працівників Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 21.12.2010 року ( т. 6 а.с. 245-246), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноваженого Уманського УМВС ОСОБА_48., старшого оперуповноваженого Уманського МВ УМВС ОСОБА_47. та інших працівників Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 06.10.2010 року ( т. 6 а.с. 247), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2012 року за ст. ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України відносно старшого оперуповноваженого Уманського УМВС ОСОБА_48., старшого оперуповноваженого Уманського МВ УМВС ОСОБА_47., старшого слідчого СВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_49., в.о. начальника СВ Уманського МВ УМВС ОСОБА_46., постановою про закриття кримінального провадження від 29.04.2013 року відносно слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_44 в зв"язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Оцінюючи зібрані у справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає пред'явлене обвинувачення доведеним.

Суд вважає, за необхідне виключити з пред»явленого органом досудового слідства обвинувачення кваліфікуючу ознаку, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України « винятковий цинізм», оскільки в обвинуваченні відсутні характеризуючі ознаки виняткового цинізму.

Суд вважає, що в діях підсудного ОСОБА_6 є ознаки складу злочину, передбаченого п. 14) ч. 2 ст. 115 КК України за кваліфікуючою ознакою «з мотивів релігійної нетерпимості», але оскільки ні прокурор, ні інші учасники судового розгляду не заявили клопотання про збільшення обсягу обвинувачення, суд у відповідності до ст. 275 КПК України, позбавлений такої можливості, а тому розглядає справу в межах пред»явленого обвинувачення.

Дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує:

- по факту вчинення хуліганських дій 26.09.2010 року, близько 01-ї години 10 хвилин, поблизу будинку № 23, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області за ч. 1 ст. 296 КК України - як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю;

- по факту вбивства ОСОБА_8. 26.09.2010 року, близько 01-ї години 30 хвилин, поблизу будинку № 13, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, за ч. 1 ст. 115 КК України - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Дії підсудного ОСОБА_7 суд кваліфікує:

- по факту приховування злочину 26.09.2010 року, близько 01-ї години 35 хвилин, на території дитячого садку № 28, що розташований по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області за ч. 1 ст. 396 КК України - як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

При призначенні покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи підсудних, які за місцем проживання та місцем останньої роботи характеризуються позитивно.

Обставинами, що пом'якшують призначення покарання підсудному ОСОБА_6., суд визнає часткове визнання вини у вчинених злочинах, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставиною, що пом'якшує призначення покарання підсудному ОСОБА_7., суд визнає знаходження на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставиною, що обтяжуює призначення покарання підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7., суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп"яніння.

Суд підстав, для визнання підсудному ОСОБА_7. обставиною, що пом»якшує призначення покарання- активне сприяння розкриттю злочину, не вбачає.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_6. позитивно характеризується за місцем проживання та місцем останньої роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, частково визнає вину у вчинених злочинах, однак і те, що підсудний вчинив злочин, один з яких Законом віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, інший до категорії злочинів середньої тяжкості, обставину, що обтяжує призначення покарання підсудному, а також те, що збитки в добровільному порядку не відшкодував, з урахуванням кількості епізодів, вчинених підсудним, тяжких, невідновлювальних наслідків вчиненого ним злочину - смерті потерпілого, відношення підсудного до вчинених ним злочинів, той факт, що саме хуліганські дії підсудного ОСОБА_6. спричинили виникнення конфлікту, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства і находить за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, з поміщенням його в кримінально - виконавчу установу, з призначенням покарання за правилами ст. 70 КК України, і вважає, що призначення саме такого покарання є необхідним і буде достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання підсудному ОСОБА_6 суд не вбачає.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_7. позитивно характеризується по місцю проживання та місцю останньої роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, однак і те, що він вчинив злочин, який Законом віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, обставину, що обтяжує призначення покарання підсудному, вважається особою, яка не має судимості в силу ст. 89 КК України, відношення підсудного до вчиненого ним злочину, недостатність пом"якшуючих призначення покарання обставин, для застосування до підсудного ст. 75 КК України, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства і находить за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі. Разом з тим, з урахуванням положень п. в) ст. 1 ЗУ " Про амністію у 2011 році" № 3680 від 08.07.2011 року, ч. 2 ст. 3 ЗУ " Про застосування амністії в Україні" № 392/96 від 01.10.1996 року ( зі змінами та доповненнями) суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7. від призначеного покарання в зв"язку з тим, що вчинений підсудним злочин не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів і він на момент набрання чинності даним Законом мав неповнолітню дитину.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання підсудному ОСОБА_7. суд не вбачає.

У справі потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є відповідно, батьком та матір'ю загиблого,ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які є його рідними братами, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 - його рідними сестрами, заявлені цивільні позови до підсудного ОСОБА_6. про стягнення з останнього моральної шкоди в розмірі по 1 000 000 гривень на кожного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам ( усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

За нормами діючого законодавства, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року, центральною ознакою проживання однією сім'єю є систематичне ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні.

Враховуючи вищевикладене, матеріальний стан підсудного та потерпілих, суд вважає, що цивільні позови по справі заявлені потерпілими ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, не підлягають до задоволення, а цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_15, підлягають до задоволення частково, а саме в сумі по 500 000 гривень кожному. Суд при вирішенні питання стосовно розміру відшкодування моральної шкоди виходить з того, що останні втратили сина, в зв"язку з чим відчувають психологічний біль, втрата є невідновлюваною, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди суд керується принципами гуманізму, виваженості, співмірності.

Суд вважає, що потерпілими ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та їх представником не доведено той факт, що останні проживали однією сім"єю з загиблим ОСОБА_8.

Суд вважає за можливе прийняти відмову потерпілого ОСОБА_13 від позовних вимог до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень, так як така відмова не суперечить діючому законодавству, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб. Провадження у справі в цій частині закрити.

Враховуючи часткове задоволення цивільних позовів потерпілих, суд вважає за необхідне залишити арешт на 1/3 частину квартири засудженого ОСОБА_6. АДРЕСА_1, накладений згідно постанови слідчого від 13 січня 2011 року, до вирішення питання про виконання вироку в частині цивільного позову потерпілих ( т. 5 а.с. 93-94), ( т. 8 а.с.67).

Згідно постанови про виділення матеріалів та направлення їх для додаткової перевірки від 15.01.2011 року ( т. 5 а.с. 101-102) з матеріалів кримінальної справи виділено документи відносно ножа, який було виявлено та вилучено 26.09.2010 року під час огляду місця події з автомобіля ОСОБА_8., а тому суд вважає за необхідне направити начальнику Уманського МВ УМВС України в Черкаській області ніж, який виявлено та вилучено 26.09.2010 року під час огляду місця події з автомобіля ОСОБА_8., для долучення до матеріалів перевірки, без прийняття рішення по ньому, як речовому доказу в даній кримінальній справі.

Долю інших речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудних.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України ( 1960 р), суд

З А С У Д И В :

Підсудного ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 296 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання :

- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 10 ( десяти) років позбавлення волі з поміщенням засудженого в кримінально-виконавчу установу;

- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 3 ( трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з поміщенням засудженого до кримінально-виконавчої установи.

Підсудного ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання :

- за ч. 1 ст. 396 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Керуючись п. в) ст. 1 ЗУ " Про амністію у 2011 році", засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді 2 ( двох) років обмеження волі звільнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, по 500 000 ( п"ятсот тисяч) гривень моральної шкоди, кожному.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Прийняти відмову потерпілого ОСОБА_13 від позовних вимог до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та провадження у справі в цій частині закрити.

Залишити арешт на 1/3 частину квартири засудженого ОСОБА_6 АДРЕСА_1, накладений згідно постанови слідчого від 13 січня 2010 року, до вирішення питання про виконання вироку в частині цивільного позову потерпілих.

Речові докази у справі :

- слід низу взуття, п"ять слідів пальців рук, три сліди долонь, слід тканини, що вилучено під час огляду місця події від 26.09.2010 року біля буд. № 23 по вул. Пушкіна в м. Умань Черкаської області; шість змивів крові, що вилучено під час огляду місця події від 26.09.2010 року біля буд. № 22, 21/Д-16, 13 по вул. Пушкіна, м. Умань Черкаської області; зрізи нігтів, зразки волосся, дактилокарта та одяг з трупа ОСОБА_8, що вилучено під час огляду трупа від 26.09.2010 року в морзі м. Умань Черкаської області; зрізи нігтів, змиви з рук, дактилокарта, що вилучено під час відібрання зразків для експертного дослідження в ОСОБА_7. від 26.09.2010 року; зрізи нігтів, змиви з рук, дактилокарта, що вилучено під час відібрання зразків для експертного дослідження в ОСОБА_6. від 26.09.2010 року; зрізи нігтів, змиви з рук, дактилокарта, що вилучено під час відібрання зразків для експертного дослідження в ОСОБА_9 від 26.09.2010 року; зразки крові ОСОБА_7., ОСОБА_9, ОСОБА_6., що вилучено під час відібрання зразків для експертного дослідження, шматок тротуарної плитки, що вилучено під час огляду місця події від 26.09.2010 року, совкову лопату, що вилучено під час огляду місця події від 26.09.2010 року біля буд. № 22, 21/Д-16, 13 по вул. Пушкіна, м. Умань, Черкаської області, які передані на зберігання в кімнату збереження речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області - знищити;

- кофту, футболку, джинсові штани та взуття ОСОБА_7., що вилучено під час виїмки в останнього від 26.09.2010 року та передано на зберігання в кімнату збереження речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області - повернути засудженому ОСОБА_7., за належністю;

- куртку, светер, джинсові штани та взуття ОСОБА_6., що вилучено під час виїмки в останнього від 26.09.2010 року та передано на зберігання в кімнату збереження речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області - повернути засудженому ОСОБА_6., за належністю;

- взуття ОСОБА_9, що вилучено під час виїмки в останнього від 26.09.2010 року та передано на зберігання в кімнату збереження речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області - повернути ОСОБА_9. за належністю;

- робочий зошит сауни комплексу "Гонтів Яр", м. Умань Черкаської області, що вилучено під час виїмки від 09.12.2010 року та передано на зберігання в кімнату збереження речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області - повернути адміністрації сауни комплексу "Гонтів Яр", м. Умань Черкаської області за належністю;

- автомобіль марки "DAIHATSU MOVE PLUS", державний номер НОМЕР_1, що вилучено під час огляду місця події від 26.09.2010 року біля буд. № 23 по вул. Пушкіна, м. Умань Черкаської області, який залишено на зберігання потерпілому ОСОБА_13, залишити останньому, звільнивши його від розписки;

- сто гривень, годинник "Камертон", обручка, ремінь, запальничка, блістер таблеток "Валідол", мобільний телефон "Нокіа", що вилучені під час особистого огляду затриманного ОСОБА_7. від 26.09.2010 року та залишені останньому на зберігання, залишити ОСОБА_7. за належністю, звільнивши його від розписки;

- ланцюжок, хрестик, обручка, флеш-карта, ключі, 287 гривень, гаманець, документи на право володіння транспортним засобом, що вилучено під час особистого огляду затриманого ОСОБА_6. від 26.09.2010 року та передано останньому на зберігання - залишити ОСОБА_6 за належністю, звільнивши його від розписки;

- мобільний телефон "Нокія", батарея живлення, сім-карта, 164 гривні, що вилучені під час особистого огляду затриманого ОСОБА_9 від 26.09.2010 року; куртка, футболка, джинсові штани, картуз, що вилучені під час виїмки в останнього від 26.09.2010 року та залишено ОСОБА_9. на зберігання - залишити останньому за належністю, звільнивши його від розписки;

- картку виклику швидкої допомоги м. Умань, Черкаської області, що вилучено під час виїмки від 28.09.2010 року, яка залишена при матеріалах кримінальної справи - залишити в матеріалах кримінальної справи;

мобільний телефон "Соні еріксон", що вилучено під час особистого огляду затриманого ОСОБА_6. від 26.09.2010 року, повернути останньому за належністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_6 судові витрати за проведення :

02.11.2010 року судової автотоварознавчої експертизи № 78/1 в сумі 619 гривень 02 коп., на : одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код 25574009, рахунок 31254272210063, банк одержувача УДК в Черкаській області, МФО 854018;

08.10.2010 року судової імунологічної експертизи № 2/1609 в сумі 1031 грн. 04 коп. на : одержувач НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063, ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018;

08.10.2010 року судової імунологічної експертизи № 2/1610 в сумі 1288 грн. 80 коп. на : одержувач НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063, ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018;

15.11.2010 року судових молекулярно-генетичних експертиз №№ 20-1309-20-1315, 20-1317-20-1319 в сумі 55 814 грн. 40 коп. на : одержувач ДНДЕКЦ МВС України, код 25574630, рахунок 31255272210705, банк одержувача ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу за експертні роботи.

Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення :

08.10.2010 року судової імунологічної експертизи № 2/1608 в сумі 1031 грн. 04 коп. на : одержувач НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063, ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018;

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6 судові витрати за проведення :

23.12.2010 року судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-1430 в сумі по 1 033 грн. 60 коп. з кожного, на : одержувач ДНДЕКЦ МВС України, код 25574630, рахунок 31255272210705, банк одержувача ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу за експертні роботи.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з дня затримання, а саме з 20 грудня 2010 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_6 в строк відбування покарання, затримання в період з 26 вересня 2010 року до 04 жовтня 2010 року.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

Головуючий - суддя : Мазай Н.В.

Судді : Ротаєнко Д.С.

Діденко Т.І.