Постанова № 31324983, 21.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 5016/2937/2012(14/101)Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ПАТ НАК „Нафтогаз України" - не з'явився ,

ПАТ " Миколаївська теплоелектроцентраль" - Ходикін М.М.(за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2013р. у справі № 5016/2937/2012 (14/101)за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення 5 205,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

17.12.2012 р. Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" 5 205,36 грн. ( в т.ч. : 1305,99 грн. - втрат від інфляції; 3266, 83 грн. - пені; 632, 54 грн. - 3% річних), а також 1609,50 грн. відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення укладеного між сторонами договору купівлі продажу №14/2288/11 від 30.09.2011р. не розрахувався своєчасно у встановлені договором строки за придбаний природний газ а тому повинен сплатити, пеню передбачену умовами договору та понесені позивачем втрати від інфляції і 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.12.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

23.01.2013 р. відповідач надав місцевому суду відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні з посиланням на те, що його вина за несвоєчасне здіснення розрахунків відсутня, а відтак позивач не має правових підстав для заявлення цих вимог.

Під час розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру стягуваної суми пені.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.03.2013 р. (повний текст якого підписано суддею Мавродієвою М.В. 07.03.2013 р.) позовні вимоги задоволено частково, а саме суд стягнув з відповідача на користь позивача :

- 580,45 грн. - 3% річних, відмовивши в стягненні решти суми річних (52,09 грн.) як невірно розрахованої:

- 1303,38 грн. збитків від інфляції , відмовивши в стягненні решти суми цих збитків (2,61 грн.), як невірно розрахованої:

-500,00 грн. пені, зменшивши розмір суми, що підлягає стягненню з посиланням на ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

-1509, 71 грн. судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Місцевий суд частково задовольняючи позов погодився з позицією позивача, що відповідач порушив умови договору, а саме несвоєчасно розрахувався з останнім за придбаний за договором природний газ, а відтак вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені обґрунтовані, однак річні та збитки від інфляції розраховані позивачем невірно, а тому суд здійснивши свій розрахунок стягнув менші суми ніж зазначив позивач. Розмір пені суд зменшив пославшись на клопотання відповідача про зменшення пені, а також враховуючи рівень вини відповідача, матеріальні інтереси сторін та понесені сторонами спору збитки.

Відповідач не оскаржив вказане судове рішення в апеляційному порядку.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині відмови в стягненні на його користь пені в розмірі 2766,83 грн. скасувати та ухвалити нове яким стягнути вказаний ним в позові розмір пені в повному обсягу, а в решті частині рішення суду залишити без змін.

Свою позицію скаржник мотивував тим, що зазначені відповідачем доводи та обставини щодо необхідності зменшення пені, які місцевий суд визнав обґрунтованими, не можуть бути підставою для зменшення.

До скарги позивач додав письмове клопотання про відновлення йому строку на подання цієї апеляційної скарги, обґрунтувавши причину пропуску ним цього строку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09..04.2013 р. скаржнику відновлено строк на подачу апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.05.2013 р. об 11:00 год., про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

20.05.2013 р. від скаржника надійшло клопотання (телеграма) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити представника.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів відхилила клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника, оскільки скаржника має цілий юридичний департамент а не одного представника (юриста) і неможливість участі одного з представників юридичної особа в судовому засіданні (до речі не підтверджена будь-якими доказами ) не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представництво юридичної особи може здійснювати будь-яка інша особа за дорученням або керівник підприємства згідно посадового стану.

Представник відповідача в усних поясненнях наданих суду просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 30.09.2011 між позивачем - Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством „Миколаївська теплоелектроцентраль" (назву якого змінено на публічне акціонерне товариство) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2288/11 (надалі - Договір) згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю ( відповідачу) у VI кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується підприємствами на власні потреби та втрати.

Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 19 914 тис. куб. м.

Згідно п.5.2 Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортуванням природного газу, який становить 285 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342 грн. Всього до сплати за природний газ та послуги а його транспортування - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76 грн.

Пунктом 6.1 Договору також встановлено що оплата за газ здійснюється покупцем виключно в грошових коштах шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за п'ять днів до початку здіснення поставки .а решта 70 відсотків вартості газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору сторони також узгодили, що у разі невиконанням покупцем п.6.1 Договору він сплачує продавцю крім заборгованості пеню у розмір подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі ? відсотків від суми простроченого платежу.

Матеріали справи також свідчать, що 30.09.2011 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, за умовами якої з 01.10.2011 п.5.2 договору викладено у новій редакції, а саме: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн. У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.» Решта умов договору за згодою сторін залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами .

З матеріалів справи також вбачається, що 11.10.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, за умовами якої з 11.10.2011 п.5.2 договору викладається у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн. У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.» Решта умов договору за згодою сторін залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами (а.с.21).

З матеріалів справи вбачається і ці обставини визнаються відповідачем, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу 1 726 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 6 580 202,40 грн., а саме: протягом жовтня 2011 - 386 тис. куб. м. на загальну суму 1471586,40 грн. та протягом грудня 2011 - 1340 тис. куб. м. на загальну суму 5108616,0 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2011 та від 31.12.2011 (а.с.22 - 23) та не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладені обставини та умови здіснення розрахунків встановлені п.6.1. Договору оплата поставленого відповідачу у жовтні 2011 року газу мала бути здійсненна останнім до 14.11.2011 року, а поставленого у грудні 2011 року газу - до 14.01.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, всупереч умовам Договору розрахувався за спожитий природний газ несвоєчасно.

Так, згідно розрахунку позивача, підтвердженому наявними у справі доказами відповідачем оплата газу поставленого у жовтні була здійснена в повному обсязі та у встановлені договором термін. Газ отриманий у грудні на суму 5108616,0 грн. оплачений наступним чином: 22.12.2011 р. - 319598,29 грн.; 26.12.2011 р. - 680104,31 грн.; 27.12.2011 р. - 423449,94 грн.; 28.12.2011 р. - 521074,76 грн.; 29.12.2011 р. - 1264398,28 грн.; 30.12.2011 р. - 1177408,35 грн.; 04.01.2012 р. - 70889,85 грн.; 18.01.2012 р. - 286895,11 грн.; 01.02.2012 р. - 364797,11 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 632,54 грн. за період з 14.01.2012 по 31.01.2012.

Місцевий суд перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, здійснив свій розрахунок, в якому на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку, що нарахування слід здійснювати з 15.01.2012р. і загальна сума річних за період з 15.01.2012р. по 31.01.2012р. буде складатиме 580,45 грн. (160,69 + 419,76), а не 632,54 грн. як розрахував позивач.

Позивач також просив стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 1305,99 грн. за період з січня 2012 року по лютий 2012 року включно.

Місцевий суд перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до збитків від інфляції, здійснив свій розрахунок, в якому на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку, що сума збитків від інфляції за вказаний позивачем період складає 1303,38 грн. ), а не 1305,99 грн. як розрахував позивач.

Слід зазначити, що позивач не оскаржив рішення місцевого суду в цієї частині , тобто фактично погодився з вищевказаними розрахунками суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи скаржника щодо необґрунтованості зменшення судом першої інстанції розміру пені що підлягає стягненню, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу №26/2-147-12 від 05.11.2012 про оплату штрафних санкцій у зв'язку з порушенням своєчасності проведення розрахунків за поставлений природний газ у грудні 2011 яка була отримана відповідачем 13.11.2012 р., що підтверджується наявною у справі копію витягу з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Термін заявлений для оплати штрафних санкцій позивачем становив 3 дні з моменту отримання даної вимоги.

Проте відповідач не виконав вищевказану вимогу позивача у зазначені в неї строки.

Зазначені обставини безумовно свідчать про порушення відповідачем умов Договору та прав позивача, а тому посилання відповідача на передчасність заявлення позовних вимог в частині стягнення пені, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції.

Враховуючи, що згідно умов Договору , датою порушення терміну розрахунку буде 15-те число місяця наступного за місяцем поставки газу то місцевий суд розрахував розмір пені наступним чином.

- станом на 15.01.2012 року заборгованість відповідача становила 651692,22 грн.

з 15.01.2012 по 17.01.2012 (3 дн., ставка НБУ- 7,75%, подвійна ставка НБУ - 15,5%)

651692,22 грн. х 15,5% х 3 дн. / 365 = 830,24 грн.

- 18.01.2012р. відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 286895,11 грн., тобто залишок боргу склав 364797,11 грн.

з 18.01.2012р. по 31.01.2012р. (14 дн., ставка НБУ- 7,75%, подвійна ставка НБУ - 15,5%

364797,11 грн. х 15,5% х 14 дн. / 365 = 2168,79 грн.

01.02.2012 відповідачем було сплачено 364797,11 грн., чим остаточно погашено заборгованість.

Враховуючи викладене місцевий суд дійшов висновку, що розмір пені складатиме 2999,03 грн. (830,24 + 2168,79) а не 3266, 83 грн. як розрахував позивач.

Колегія суддів самостійно за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" було перевірено розрахунок пені наданий позивачем та зроблений судом першої інстанції та встановлено, що розрахунок зроблений місцевим судом арифметично зроблено правильно.

Водночас колегія суддів, не погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Дійсно чинним законодавством передбачена можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню. Однак таке зменшення можливе лише при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість Але згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід також зазначити, що згідно ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому згідно приписів вказаної правової норми не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що посилання суду першої інстанції як на підставу зменшення штрафних санкцій на нездійснення з відповідачем розрахунків його контрагентами, відсутність в нього грошових коштів та тяжкий фінансовий стан є необґрунтованим і ці обставини не можуть прийматись до уваги та бути підставою для зменшення штрафних санкції .

За та обставин рішення місцевого суду в частині зменшення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення пені у розмірі 2999,03 грн.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга позивача задовольняється частково йому підлягає відшкодуванню з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги пропорційно задоволеним зазначеним у скарзі вимогам.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити частково .

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2013р. у справі № 5016/2937/2012(13/101) в частині стягнення пені в розмірі 500,00 грн. та судового збору в розмірі 1509,71 грн. скасувати , а резолютивну частину цього рішення викласти в наступній редакції.:

„Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль", 54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1-А (р/р 260083011411 у МОУ ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 326461, ІПН 300839614013) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (р/р 26002301921 в АТ „Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) :

1303 (одна тисяча триста три ) грн. 38 коп. збитків від інфляції;

580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 45 коп. -3% річних;

2999 (дві тисячі дев'ятисот дев'яносто дев'ять) грн. 03 коп. - пені;

1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 71 коп. - відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд позову.

В решті частині позову відмовити."

3) Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль", на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 03 коп. часткового відшкодування витрат по сплаті судового забору за розгляд апеляційної скарги.

4) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.05.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.