Рішення № 31324217, 15.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1283/13 15.05.2013 15.05.2013 15.05.2013

Провадження №22-ц/784/1328/13

Провадження №22 Ц -784/1328/2013 р. Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.

Категорія-14 Суддя-доповідач апеляційного суду:Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2013 р., травня місяця, 15 дня, м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Скопенко В.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представників:

позивача - ОСОБА_4

відповідача - Лисенко В.С., Макарчука С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2013 р., постановлене за

позовом

ОСОБА_3 до Миколаївського обласного центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності ( далі- Центр ПД та РВД) про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

08.04.2011 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Центру ПД та РВД про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він є автором монографій «ІНФОРМАЦІЯ_2», виданої Інститутом Історії України Національної Академії Наук України у 2000 р. та «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованої тим же видавцем у 1997 р.

У 2005 році видавництвом «Світогляд» було видано першу книгу багатотомного видання «Реабілітовані історією» автором якого зазначено редакційно-видавничу групу при редакційній колегії обласної книги серії видання «Реабілітовані історією» ( далі РВГ), правонаступником якої є відповідач.

В зазначеній книзі поміщена аналітична стаття про масові репресії на Миколаївщині в 20-30-х роках 20 століття на 90 аркушах без зазначення його авторства.

Значна частина цієї статті переписана з належної йому монографії, тобто, є плагіатом.

Таким же чином з порушенням авторських прав видана й друга книга зазначеного видання.

Так перший розділ книги «ІНФОРМАЦІЯ_1 також переписана з монографії«ІНФОРМАЦІЯ_2»

Посилаючись на факт порушення авторських прав позивач просив у судовому порядку визнати цей факт, зобов'язати відповідача оприлюднити визнання авторського права на сторінках газети «Радянське Прибужжя» та відшкодувати йому завдану порушенням авторського права моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та наявним доказам.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з доведеності факту порушення авторства ОСОБА_3 у створенні книги першої та другої багатотомного видання «Реабілітовані історією», але в той же час, відмовляючи у задоволенні позову, обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачем вжито заходів стосовно нарахування та виплати авторської винагороди, а його авторство зазначено у книзі третій цього видання.

З такими висновками суду погодитись в повній мірі неможливо, оскільки до них суд прийшов без належного з'ясування дійсних обставин справи та врахування вимог норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Так, відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, використанням і захистом об'єктів авторського права і суміжних прав регулюються конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про авторське право та суміжні права» ( далі- Закон № 3792- XII), Законом України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 р. ( далі Закон № 318/97 ВР) та іншими нормативно-правовими актами України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ст.1 Закону № 3792- XII автором вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення (ст. 13 цього ж Закону)

За таких же умов, автору та співавтору належить особисте немайнове право на службовий твір, тобто твір, який створено на замовлення роботодавця автора.

Останньому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 Закону № 3792- XII, в то же час, належить виключне майнове право на службовий твір.

Перелік немайнових та майнових прав, які належать автору, наведено у статтях 14-15 цього Закону.

Зокрема, автор вправі вимагати визнання свого авторства.

Відповідно до положень ст.. 50 Закону № 3792- XII порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, зокрема є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права автора, визначені статтями 14 і 38 цього Закону та їх майнові права, визначені статтями 15,39,40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; плагіат та інші дії, передбачені цією статтею.

Способи цивільно-правового захисту авторських прав наведено в статті 52 Закону № 3792- XII.

Так, автор права якого порушено, вправі вимагати у судовому порядку визнання та поновлення авторських прав, публікації в ЗМІ даних про допущенні порушення авторського права, відшкодування моральнї шкоди, збитків та виплати відповідної компенсації.

Доведення факту порушення авторських прав здійснюється засобами доказування, передбаченими чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Що стосується плагіату, то зазначений факт має доводитися із застосуванням спеціальних знань з урахуванням положень ст. 143-146 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у складі Миколаївської редакційно-видавничої групи приймав участь у написанні книги першої, другої, третьої та четвертої обласного тому (науково-документальної серії книг) багатотомного видання «Реабілітовані історією» Миколаївська область, у тому числі розміщеної у трьох перших книгах видання аналітичної статті, яка була розділена на частини, кожна з яких має самостійну назву.

Так перша частина аналітичної статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» поміщена у книзі першій видання.

Друга частина аналітичної статті під назвою: Репресивна політика тоталітарного режиму на Миколаївщині в 40-х-першій половині 50-х р р. XX ст. » поміщена у книзі другій видання.

Зазначене підтверджується поясненнями сторін, змістом вступних статей від редакційної колегії книги першої та другої видання, у тому числі, порівняльною таблицею, письмовими поясненнями представника відповідача, у яких співавторство позивача у написанні перелічених книг не заперечується.

ОСОБА_3 є автором монографій «ІНФОРМАЦІЯ_2», виданої Інститутом історії України Національної Академії наук України у 2000 р. та «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованої тим же видавцем у 1997 р.

В позовній заяві він стверджував, що значна частина аналітичної статті переписана з цих монографій.

Заперечуючи проти позову відповідач цих тверджень в порядку, передбаченому ст. 143-146 ЦПК України не спростував, про призначення літературознавчої експертизи не клопотав.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону № 318/97 ВР кожен примірник видання повинен містити вихідні відомості, елементами яких є відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання.

Всупереч цим приписам серед вихідних відомостей поміщених у книгах першій та другій видання дані про співавторство ОСОБА_3 відсутні.

Встановлене є порушенням, передбаченим ст. 50 Закону № 3792- XII. та слугує підставою для застосування цивільно-правових способів захисту порушеного авторського права у відповідності до положень ст. 52 Закону № 3792- XII., тобто визнання у судовому порядку факту співавторства позивача, покладення на порушника обов'язку щодо здійснення публікації в засобах масової інформації про визнання співаторства та відшкодування моральної шкоди.

Зазначення його серед авторів у книзі третій видання та виплата авторської винагороди не відновлює немайнове авторське право як співавтора названих статей.

Вирішуючи спір суд цих обставин та вимог закону не врахував, що є підставою для скасування рішення, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 шляхом визнання його співавторства, покладення на порушника обов'язку щодо здійснення публікації в засобах масової інформації про визнання співаторства та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи нове рішення такого змісту колегія суддів виходить також з того, що визнання співавторства ОСОБА_3 у створенні аналітичної статті не позбавляє відповідача, встановленого статтею 16 Закону № 3792- XII виключного майнового права на створений співавторами твір, яким є обласний том (науково-документальної серії книг) багатотомного видання «Реабілітовані історією» Миколаївська область та не порушує його права щодо використання цього службового твору.

Доводи представника відповідача про відсутність його вини у порушенні авторських прав позивача не заслуговують на увагу, оскільки саме РВГ, правонаступником якої є Центр ПД та РВД, зобов'язана була при підготовці книг до друку у відповідності з договором з видавцем, згідно з вимогами ст. 23 Закону № 318/97 ВР зазначити у вихідних відомостях дані про співавторство ОСОБА_3 у кожному примірнику видання, участь у створенні якого він приймав.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню на користь держави витрати на судовий збір у розмірі 17 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2013 р. - скасувати . Постановити у справі нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 співавтором аналітичної статті: «ІНФОРМАЦІЯ_2» книги першої та аналітичної статті: «ІНФОРМАЦІЯ_1.» книги другої обласного тому (науково-документальної серії книг) багатотомного видання «Реабілітовані історією» Миколаївська область.

Зобов'язати комунальну установу - Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності опублікувати в газеті «Рідне Прибужжя» на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що ОСОБА_3 є співавтором аналітичної статті: «ІНФОРМАЦІЯ_2» книги першої та аналітичної статті: «ІНФОРМАЦІЯ_1.» книги другої обласного тому (науково-документальної серії книг) багатотомного видання «Реабілітовані історією» Миколаївська область.

Стягнути з Миколаївського обласного центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди одну гривню та у доход держави 17 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

В.В. Коломієць