Постанова № 31316464, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. Справа № 816/216/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 816/216/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Фірма Швейпром"

про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Фірма Швейпром", в якому просив накласти арешт на розрахункові рахунки ПП "Фірма Швейпром" № 26006140517002 та № 26007140517001 в ПАТ «КБ «Надра» в межах суми боргу - 21612,69 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. по справі № 816/216/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. по справі № 816/216/13-а та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ПП "Фірма Швейпром" (ідентифікаційний код 23814633) 12.03.1996 зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

За даними Кременчуцької ОДПІ за ПП "Фірма Швейпром" рахується податковий борг у розмірі 21 612,69 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючих документів, а саме: №9055150014 від 12.09.2012 на суму 25 016,00 грн, №9055150052 від 12.09.2012 на суму 12 491,00 грн, №9055150014 від 12.09.2012 на суму штрафних (фінансових) санкцій 750,00 грн, №9055150052 від 12.09.2012 штрафних санкцій на суму 375,00 грн. Заборгованість відповідача зменшилась по уточнюючому документу, а саме: №9055149985 від 12.09.2012 на суму 6 047,00 грн, №9055149937 від 12.09.2012 на суму 4 164,00 грн, №9055150091 від 12.09.2012 на суму 5 097,00 грн, №9055150137 від 12.09.2012 на суму 1 418,00 грн.

Заборгованість відповідача частково погашена відповідачем за рахунок переплати в сумі 730,34 грн та самостійної сплати у розмірі 1 125,00 грн.

Крім того, в порядку статті 129 Податкового кодексу України відповідачеві нараховано пеню у розмірі 1562,03 грн.

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Полтаві направлено відповідачу податкову вимогу від 08.05.2012 року №409/130, яка вручена відповідачу 08.06.2012 року.

14.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ сформовано податкову вимогу №771/486 на суму податкового боргу у розмірі 21 612,69 грн та вручено відповідачу 27.09.2012.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку. Отже, сума несплаченого податкового зобов'язання є сумою податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу. Згідно відповіді Кременчуцького ВРЕВ ДАІ від 20.10.12 р. за ПП "Фірма Швейпром" транспортні засоби не зареєстровані. Кременчуцьке міжміське БТІ Полтавської обласної ради листом від 23.10.12 р. повідомило, що за даними реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 19.10.12 р. за відповідачем нерухоме майно не зареєстроване. Відповідно листа Управління Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області ПП "Фірма Швейпром" як землевласник або землекористувач в межах Кременчуцької міської ради не обліковується згідно земельно-кадастрової документації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, де визначено, що органи ДПС мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Також в постанові суду зазначено, що ПК України визначає особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладений органом ДПС на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Аналогічна норма міститься у п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.11 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.12 р. за № 9/20322.

Таким чином реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зазначив, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду. Так, згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності РРО, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі ДПС, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Положення п. 94.2 ст. 94 ПК України кореспондуються із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно п. 3.1 якого арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 п. 20.1.5 ст. 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Оскільки позивач не довів належним чином наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, а наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, суд першої інстанції зазначив, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу і винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України. При цьому суд першої інстанції погодився з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п. 20.1.17 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Разом з тим, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на безпідставному посиланні суду першої інстанції на положення п. 94.4 ст. 94 ПК України, оскільки в п. 94.2 наведеної норми не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин, а перелік обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України є додатковим до обставин, вказаних в п. 20.1.17 ст. 20 ПК України, за яких податковий орган може звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти, що находяться на рахунках платника податків.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. За змістом п. 94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз. 2 п. 94.6.2 ст. 94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п. 94.2 ст. 94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на Кременчуцьку ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п. 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках. При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків

За приписами п. 20.1.17 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, який має податковий борг, за наявності наступних підстав: відсутність майна; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Отже, підстави, встановлені наведеною нормою, є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Кременчуцької ОДПІ про накладення арешту на розрахункові рахунки ПП "Фірма Швейпром".

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 816/216/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі..

Накласти арешт на розрахункові рахунки Приватного підприємства "Фірма Швейпром" № 26006140517002 та № 26007140517001 в ПАТ «КБ «Надра» МФО банку 380764 в межах суми боргу - 21612,69 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.