Рішення № 31314587, 21.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2013р. Справа № 905/2344/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м.Маріуполь

про стягнення 110493,40грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Касьянов М.М. - за довіреністю;

від відповідача: Ушева М.І. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м.Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 45000,00грн., неустойки в сумі 60000,00грн., пені в сумі 3531,98грн., інфляційних витрат в сумі 255,12грн. та 3% річних в сумі 1706,30грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 45000,00грн., що стало підставою для нарахування неустойки в сумі 60000,00грн., пені в сумі 3531,98грн., інфляційних витрат в сумі 255,12грн.

У судовому засіданні 21.05.2013р. позивачем було надано заяву №17-05 від 17.05.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 107200,38грн., з яких: 45000,00грн. заборгованість по орендній платі, 1758,20грн. - пеня, 89,92грн. - сума інфляційних витрат, 352,26грн. - 3% річних та 60000,00грн. - неустойка. З даною заявою відповідач був обізнаний у судовому засіданні. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню. Відтак судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 107200,38грн., з яких: 45000,00грн. заборгованість по орендній платі, 1758,20грн. - пеня, 89,92грн. - сума інфляційних витрат, 352,26грн. - 3% річних та 60000,00грн- неустойка.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.04.2013р. проти позову заперечує частково. Відповідач повністю не погоджується із нарахованою неустойкою в сумі 60000,00грн. та не погоджуються із розрахунком інфляційних витрат, пені та 3% річних, вважає їх необґрунтованими та арифметично невірними.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством «Металургремонт» (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Орендар) 05 грудня 2011р. був укладений договір оперативної оренди №4707, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування основні засоби (нежитлові приміщення, транспортні засоби, обладнання), яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Вузівська, 9.

Відповідно до п.1.2. договору склад та вартість майна з урахуванням індексації станом на 01.12.2011р. визначені в Переліку майна, який погоджений сторонами, є Додатком №1 до даного договору.

Згідно п.2.1. договору майно вважається переданим в оренду з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

За приписами п.4.1. договору орендна плата в місяць за даним договором складає 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., всього 15000,00грн. Орендодавець виставляє Орендарю рахунок за орендну плату майна та надає податкову накладну та акти виконаних робіт не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітним. (п. 4.2.)

Пунктом 4.3. договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, при наявності рахунку, акта наданих послуг та податкової накладної від Орендодавця. Розмір орендної плати підлягає індексації в порядку, передбаченому діючим законодавством(п.4.5. договору).

За приписами п.5.3.2. договору Орендар зобов'язався в передбачені строки здійснювати платежі за даним договором за орендоване майно.

У разі несплати або несвоєчасної сплати орендної плати за даним договором Орендар сплачує пеню від суми прострочених платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, за весь час невиконання зобов'язань(п. 6.1. договору).

Даний договір набирає чинності з 01.12.2011р. та діє до 30.11.2012р. (п.3.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Додаток №1 - Перелік майна, який містить відомості щодо складу та вартості переданого в оренду майна.

01 грудня 2011р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування майно, яке перелічено в Додатку №1. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

В підтвердження надання Орендодавцем Орендарю послуг з оренди майна позивачем представлені акти надання послуг до договору оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. у період з грудня 2011р. по листопад 2012р., а саме акт надання послуг від 30.12.2011р. на суму 15000,00грн., акт від 31.01.2012р., на суму 15000,00грн., акт від 29.02.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 30.03.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 28.04.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 31.05.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 29.06.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 31.07.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 31.08.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 28.09.2012р. на суму 15000,00грн.. акт від 31.10.2012р. на суму 15000,00грн., акт від 30.11.2012р. на суму 1500,00грн. Всього на загальну суму 180000,00грн. Акти підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Надання послуг з оренди приміщення за договором оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. на загальну суму 180000,00грн. також підтверджується рахунками та податковими накладними, які були виставлені позивачем у період з грудня 2011р. по листопад 2012р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. позивачем на адресу відповідач були надіслані претензії та листи №124 від 15.06.2012р., № 136 від 25.07.2012р., № 153 від 21.08.2012р., № 165 від 19.09.2012р., №177 від 14.11.2012р., № 187 від 07.12.2012р., №195 від 17.12.2012р., № 200 від 25.12.2012р., №09 від 23.01.2013р. з вимогами про сплату заборгованості по орендній платі, про повернення орендованого майна, про сплату неустойки за користування майном.

За розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 45000,00грн., що стало підставою для нарахування 1758,20грн. - пені, 89,92грн. - суми інфляційних витрат, 352,26грн. - 3% річних та 60000,00грн. - неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.3 договору, відповідно до якої орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним.

Отже, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. належним чином не виконав, орендну плату час дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 45000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 45000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 89,92грн. та 3% річних в сумі 352,26грн. за період прострочення сплати орендного платежу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 89,92грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 352,26грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 1758,20грн. на підставі умов п. 6.1 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 1758,20грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неустойки в сумі 60000,00грн. за користування майном після припинення договору оренди суд відмовляє в задоволенні цих вимог з огляду на наступне.

В обґрунтування стягнення з відповідача неустойки в сумі 60000,00грн. позивач посилається на ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином за змістом ст.546 ЦК України неустойкою є вид забезпечення виконання зобов'язання.

Однією із загальних вимог, що міститься в ст.203 ЦК України, дотримання якої є необхідною для дійсності угоди, є відповідність змісту угоди нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить здійснювати, у тому числі, і угоди, відносно яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 547 ЦК України передбачає, що угода відносно забезпечення виконання зобов'язання здійснюється в письмовій формі. Угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, здійснена з недотриманням письмової форми, є нікчемною. Таким чином, виходячи із вимог ст.547 ЦК України волевиявлення сторін, направлене на виникнення прав та обов'язків по забезпеченню виконання зобов'язань за угодою, повинно здійснювати у письмовій формі відповідно до ст.207 ЦК України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ні в момент укладання договору №4707 від 05.12.2011р., ні пізніше, в процесі його укладання, сторони - ТзДВ «Металургремонт» та ПАТ «ММК ім. Ілліча» - не укладали письмову угоду відносно забезпечення виконання зобов'язань у вигляді неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України. Умови договору №4707 від 05.12.2011р. не містять інших положень відносно забезпечення виконання зобов'язання, окрім пені за несплату або несвоєчасну сплату орендної плати, погоджену в п.6.1. договору на підставі вимог передбачених ст.547 ЦК України.

Враховуючи те, що сторонами за взаємною згодою не встановлено відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді застосування приписів ст.785 ЦК України, що в свою чергу і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення ними умов договору, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судових засідань позивачем не надано суду жодного переконливого доказу щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 60000,00грн.

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 60000,00грн. є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 208, 509, 530, 546, 547, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариством з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча», м.Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 45000,00грн., неустойки в сумі 60000,00грн., пені в сумі 1758,20грн., інфляційних витрат в сумі 89,92грн. та 3% річних в сумі 352,26грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Шевченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129, п/р №26002962487612 в ПАТ «ПУМБ», в м. Донецьку, МФО 334851) на користь Товариством з додатковою відповідальністю «Металург ремонт» (87504, м. Маріуполь, вул. Вузівська, б.9, код ЄДРПОУ 00192063, п/р №2600600017978 в ПАТ «Укрексімбанк», МФО 335957) заборгованість по орендній платі в сумі 45000,00грн., пеню в сумі 1758,20грн., інфляційні витрати в сумі 89,92грн., 3% річних в сумі 352,26грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 944,01грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький