Рішення № 31309934, 21.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2013 р. Справа № 918/533/13

за позовом Заступника прокурора м. Рівне

в особі Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства "Теплотранссервіс"

до відповідача Підприємця Міщук Ольги Дмитрівни

про стягнення в сумі 7 164 грн. 93 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін :

від позивача: не з'явився

від позивача: Бондар Ю.М., дов. від 30.01.2013 року

від відповідача: Корнейко В.І., дов. від 23.04.2013 року

від прокуратури: Гераисмчук Ю.М., посв. № 010595 від 20.10.2012 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року заступник прокурора м.Рівне в особі Рівненської міської Ради в особі Управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства "Теплотранссервіс" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємця Міщук Ольги Дмитрівни про стягнення в сумі 7 164 грн. 93 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

15.10.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1704 на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Договірні зобов'язання відповідач не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого станом на 22.03.2013 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 6 934,02 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 182,11 грн., 36,42 грн. 3% річних, 12,38 грн. інфляційних.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 526, 549-551, 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 16.04.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 23.04.2013 року.

Ухвалою суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено на 29.04.2013 року.

29.04.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній про стягнення заперечує з тих підстав, що починаючи з жовтня 2011 року приміщення магазину "Хоттабич", яке належить відповідачеві, встановлено автономну систему опалення та відключено від централізованої системи теплопостачання. Відтак послуги з постачання теплової енергії позивачем не надавалися, а тому підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року.

У судовому засіданні 14.05.2013 року оголошено перерву до 21.05.2013 року.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1704 на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

За п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Соборна,32/19.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням місцевого самоврядування, виходячи із кліматичних умов. Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції - згідно з навантаженням, зазначеним в договорі; по гарячому водопостачанню - по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 177 від 11.10.2011 року «Про тарифи на послуги теплопостачання» визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 136 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Теплотрансервіс» Рівненської міської ради, згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту опублікування рішення та коригуються у встановленому порядку.

Згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 177 від 11.10.2011 року вартість 1 Гкал з ПДВ склала 904,20 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період - 24,41 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

За підп. 3.2.1. п. 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 6 934,02 грн., що виникла за жовтень 2012 року - березень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Судом встановлено, що приміщення відповідача приладами обліку не обладнане, тому позивач використовував розрахунковий метод нарахування кількості теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання прийнятих на себе зобов`язань, відтак вимоги позивача про стягнення 6 934,02 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 182,11 грн. пені, 36,42 грн. 3% річних та 12,38 грн. інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. п. 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України, дійшов висновку, що розмір перших складає 36,98 грн. (при заявленому - 36,42 грн.), а інших - 12,39 грн. (при заявленому - 12,38 грн.).

Отже, виходячи із права особи самостійно визначити розмір позовних вимог, а також враховуючи те, що заявлені позивачем 3% річних та інфляційні не перевищують дійсного розмір, що підлягає до стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення у заявленому обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розмір останньої складає 184,88 грн., а заявлено до стягнення 182,11 грн., а відтак пеня підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, в обґрунтування заперечень на подану позовну заяву відповідач посилається на те, що у жовтні 2011 року він відключився від централізованої системи теплопостачання у зв'язку із встановленням автономної системи опалення.

На підтвердження зазначеного відповідачем надано:

- заяву голови ОСББ "Соборна,32", адресовану позивачу, щодо надання техумов для розробки проекту індивідуального опалення на відключення від мереж центрального опалення, зокрема магазину "Хоттабич";

- лист-повідомлення голови ОССБ "Соборна,32" від 13.10.2011 року, адресованого позивачу, в якому повідомлення про відключення кв. № 19 (магазин "Хоттабич") від мережі централізованого опалення у зв'язку з влаштуванням в квартирі автономного опалення;

- лист позивача № 01-13/4463 від 21.10.2011 року, адресований голові ОСББ "№Соборна,32", в якому повідомляється, що для відключення від централізованої системи теплопостачання необхідно отримати: дозвіл міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального та гарячого водопостачання на відключення, технічний висновок про можливість влаштування автономної системи опалення і гарячого водопостачання об1єкта;

- заяву голови ОСББ "Соборна,32" від 28.10.2011 року, адресовану позивачу, з проханням надіслати представника для відключення;

- витяг з протоколу № 2 від 23.03.2011 року засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання;

- довідку, видану ФОП Ляшенко С.В., про те, що 08.10.2011 року у приміщенні магазину "Хоттабич" встановлено електричне опалення;

- квитанції про сплату вартості використаної електроенергії;

- довідку ФОП Ваврика А.П., про те, що 30.09.2011 року приміщення магазину "Хоттабич" від'єднано від мережі центрального теплопостачання;

- довідку голови ОСББ "Соборна,32" про те, що в будинку встановлено 20 систем автономного опалення;

- технічні умови № 37 від 25.12.2003 року на реконструкцію системи теплопостачання у зв'язку з переобладнанням кв. 19 житлового будинку по вул. Соборній,32 у м. Рівне під магазин промислової групи товарів;

- робочий проект "Реконструкція системи теплопостачання у зв'язку з переобладнанням квартири 319 житлового будинку по вул. Соборна,32 в м. Рівне під магазин промислової групи товарів" 2004 року;

- заяву відповідача від 02.10.2012 року, адресовану позивачу, в якій останній просить розірвати договір на централізоване опалення у зв'язку з тим, що з жовтня 2011 року встановлено електроопалення;

- акт № 1704 від 31.08.2012 року звірки взаємних розрахунків.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Суд, оцінивши надані відповідачем докази в підтвердження факту відключення від централізованого теплопостачання, встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, магазин "Хоттабич" належить відповідачу на праві власності та використовується ним для підприємницької діяльності, знаходиться в нежитловому приміщенні, яке раніше входило до складу житлового фонду як квартира № 19 по вул. Соборній,32 в м. Рівне. Опалювальні прибори нежитлового приміщення відповідача входили до єдиної системи централізованого опалення будинку, тому питання як отримання послуг централізованого опалення, так і відключення від нього урегульовано нормами чинного законодавства.

Зокрема, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, урегульовано відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг , і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктами 24-28 Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але таке відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється виключно з дотриманням порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Для відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води необхідна наявність технічної можливості такого відключення, що має бути передбачено затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках урегульовано Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

При цьому, виходячи із зазначеного Порядку, відключенню підлягає увесь будинок, а не окремі його приміщення (квартири).

Згідно з п. 2.5. Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п. 2.6. Порядку).

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ініціювання процедури відключення від централізованого теплопостачання щодо частини квартир та магазину відповідача розпочато у 2011 року, тобто після набрання чинності Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, який передбачає можливість відключення лише будинку в цілому, а не окремих його приміщень (квартир).

Крім того, єдиним документом, який може підтверджувати факт відключення, є акт про відключення будинку від ЦО і ГВП, складений у порядку, визначеному наказом № 4 від 22.11.05 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

За таких обставин докази, надані відповідачем у підтвердження відключення приміщення магазину "Хоттабич" від системи центрального теплопостачання, не можуть бути прийняті судом як допустимі.

Так само суд не приймає до уваги заяву відповідача про розірвання договору, оскільки остання подана з порушенням строку, визначеного п. 8.4. договору.

Крім того, згідно з підп. 2.2.3. договору розірвання договору на відпуск теплової енергії допускається за заявою споживача виключно після виконання ним технічних вимог на відключення.

Щодо акту звірки взаємних розрахунків, то останній не є первинним документом, що підтверджує існування будь-яких обставин, а може приймається судом тільки сукупно з іншими доказами.

У свою чергу, на підтвердження факту надання послуг з централізованого постачання позивачем долучено до матеріалів справи паспорти готовності будинку по вул. Соборній,32 до роботи в опалювальний період: 2011/2012 та 2012/2013 років.

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщук Ольги Дмитрівни (вул. Гур'єва, 11, кв. 23, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний номер 1978906441) на користь Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (вул. Д. Галицького,27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 30841056) 6 934,02 грн. основного боргу, 36,42 грн. 3% річних, 12,38 грн. інфляційних, 182,11 грн. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщук Ольги Дмитрівни (вул. Гур'єва, 11, кв. 23, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний номер 1978906441) в доход Державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.