Ухвала суду № 31306971, 21.05.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0310/3533/2012 Провадження №11/773/245/13 Головуючий у 1 інстанції:Мосієвич І.В. Категорія: ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Міліщука С.Л.,

суддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,

з участю прокурора - Плечій О.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 18 березня 2013 року, якою апеляцію останнього на вирок Любомльського районного суду від 26.12.2012 року щодо ОСОБА_2 визнано такою, що не підлягає розгляду,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Любомльського районного суду від 26.12.2012 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

03 січня 2013 року засудженим ОСОБА_2 подано апеляцію на даний вирок суду.

07 лютого 2013 року постановою попереднього розгляду апеляційного суду Волинської області кримінальну справу щодо ОСОБА_2 повернуто до Любомльського районного суду для виконання вимог ст. 350 КПК України (в ред. 1960 р.).

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 15.02.2013 року апеляцію ОСОБА_2 залишено без руху та запропоновано протягом семи семи діб з моменту отримання ним копії даної постанови, виконати вимоги ч. 1 ст. 350 КПК України (в ред. 1960 р.).

Копію даної постанови ОСОБА_2 отримав в СІЗО 01 березня 2013 року.

Оскільки ОСОБА_2 у встановлений строк не виконав вищезазначених вимог закону, постановою Любомльського районного суду від 18.03.2013 року апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду від 26.12.2012 року про обвинувачення останнього за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнано такою, що не підлягає розгляду.

В апеляції засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з даною постановою суду, просить останню скасувати, визнати його апеляцію на вирок такою, що підлягає розгляду та дати розпорядження суду першої інстанції виконати вимоги ст. 351 КПК України (в ред. 1960 р.). В обґрунтування зазначає, що не зміг у встановлений судом строк усунути недоліки поданої апеляційної скарги з поважних причин, оскільки не мав можливості скористатись допомогою адвоката, якого не міг запросити самостійно, оскільки перебуває під вартою. Після того, як рідні уклали угоду з адвокатом ОСОБА_1, за допомогою останньої він склав та подав апеляцію, яка вже відповідає вимогам ст. 350 КПК України (в ред. 1960 р.).

Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови та доводи апеляції, захисника, який підтримав останню та просив її задовольнити, прокурора, який її заперечив та просив залишити постанову суду без змін, перевіривши матеріали справи за доводами апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 348 КПК України (в ред. 1960 р.) засуджений має право подати апеляцію на вирок суду і таке право йому гарантується ст. 55 Конституції України.

Приймаючи рішення про визнання апеляції засудженого такою, що не підлягає розгляду, суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_3 по даній справі з 26 грудня 2012 року утримується під вартою в слідчому ізоляторі №2 м. Луцька. Після залишення поданої у строк його апеляційної скарги без руху через її невідповідність вимогам ч. 1 ст. 350 КПК України, засуджений отримав можливість скористатись послугою захисника лише після того, як рідні уклали угоду з адвокатом ОСОБА_1 ( а.с. 197). Остання ж, після отримання відповідного дозволу в суді на зустріч з підзахисним ( а.с. а.с. 200 - 201), змогла в приміщенні СІЗО надати йому допомогу у складанні апеляції у відповідності до вимог ч. 1 ст. 350 КПК України (в ред. 1960 р.), яку в подальшому 26.03.2013 року подала до апеляційного суду ( а.с. а.с. 205 - 206).

З урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги, що первинна апеляційна скарга засудженого була подана у встановлений законом строк і відповідала основним вимогам ст. 350 КПК України (в ред. 1960 р.), колегія суддів приходить до висновку, що наведені засудженим причини несвоєчасного усунення недоліків апеляційної скарги є поважними. У зв'язку з цим постанову Любомльського районного суду від 18.03.2013 року, якою апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду від 26.12.2012 року про обвинувачення останнього за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнано такою, що не підлягає розгляду, слід скасувати, подану ним апеляцію визнати такою, що підлягає розгляду, а справу повернути в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України ( в ред. 1960 року).

Враховуючи наведене та керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ч. 5 ст. 353, ст. ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 р.),

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 18 березня 2013 року, якою апеляцію ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду від 26.12.2012 року визнано такою, що не підлягає розгляду - скасувати.

Визнати апеляцію ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду від 26.12.2012 року такою, що підлягає розгляду.

Справу направити в Любомльський районний суд Волинської області для виконання вимог, передбачених ст. 351 КПК України (в ред. 1960 р.).

Головуючий

Судді