Ухвала суду № 31286940, 20.05.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2844/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/806/13 Категорія:21 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Веремчук Л.М.

суддів Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнка А.А.

при секретарі Масляній С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2013 року в задоволенні даного позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням позивач та представник позивача подали апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просили скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи через її зайнятість в іншому процесі, однак доказів цього суду не надано. А тому розгляд справи проводиться за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без здійснення фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Відповідно зі ст.243 ЦК Української РСР від 1963 року (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 1983 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 був укладений договір дарування, в якому останній подарував в рівних частинах житловий будинок по АДРЕСА_1. Договір посвідчений секретарем сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №7. Право власності на зазначений житловий будинок було належним чином оформлено за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_4. 22 травня 1989 року на підставі рішення Луцької районної ради народних депутатів №118 від 15.05.1989 року. На час укладення договору дарування та оформлення права власності на майно колгоспного двору, ОСОБА_4 був зазначений як єдиний член колгоспного двору, що підтверджується витягом з погосподарської книги №2 за 1989 рік Гіркополонківської сільської ради.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки спірний правочин спадкодавець ОСОБА_6 за життя не оспорювала, а позивач, як спадкоємець, не є стороною оспорюваного правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові пункт 11 від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. ст. 317, 328, 717 ЦК України відчужити майно шляхом його дарування іншій особі може лише власник цього майна, тобто особа, яка набула право власності правомірно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.307,308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді