Ухвала суду № 31275024, 15.05.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/170/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П.Ю. Провадження № 22-ц/773/539/13 Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

при секретарі Шереметі Т.Г.,

з участю:

представника позивача Плеханова О.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2007 року в сумі 23555 гривень 56 копійок.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 21.05.2007 року, яка підписана нею власноруч, банк надав відповідачу кредит у сумі 7000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% місячних ( а.с 11).

В результаті неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 30.11.2012 в неї року виникла заборгованість по сплаті отриманого кредиту в розмірі 23555 грн. 56 коп., яка складається з 8081,63 грн. заборгованості за кредитом, 10565,71 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3310 грн. 73 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1097 грн. 90 коп. - штраф (процентна складова) (а.с 5-10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1048, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом наведених правових норм підпис сторін письмового договору має бути під усіма його умовами, про які домовилися сторони. Якщо сторони уклали змішаний договір, то умови різних договорів повинні міститися в письмовому тексті договору, підписаному сторонами.

Факт укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 саме кредитного договору підтверджується письмовою заявою позичальника від 21 травня 2007 року, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, строк дії договору та інші ( а.с. 11 ).

ОСОБА_2 були прийняті умови договору, що стверджується її підписом на заяві про ознайомлення з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами, а також погашенням поточних платежів за кредитом, що свідчить про часткове виконання нею умов договору ( а с. 5-10, 12-15).

Отже посилання апелянта на те, що дана заява не є кредитним договором не заслуговує на увагу та спростовується вищенаведеними обставинами.

Даний кредитний договір відповідачем з підстав його недійсності не був оспоренний.

Крім того, судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що банком було збільшено ліміт кредитування за карткою ОСОБА_2, шляхом зарахування останній відповідних коштів у розмірі 3000 гривень на її рахунок та кредитний ліміт по даній картці становив 10000 гривень.

Відповідачем дане збільшення було погоджено, шляхом зняття з картки коштів в межах збільшеного розміру кредитування. Дана обставина стверджується випискою про рух коштів за договором від 21 травня 2007 року (а.с.49-56). В подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» за неналежне виконання умов договору зменшив кредитний ліміт до 8080 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому відповідно до вимог закону з неї підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором з нарахованими процентами та штрафом.

Правильність нарахування пред'явленої до стягнення з відповідача суми підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 5-10), а також випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 (а.с.49-56).

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України апелянт не надала жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо взятого судом за основу розрахунку позивача розміру заборгованості ОСОБА_2 перед банком, а тому ці заперечення не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання ОСОБА_2 на порушення позивачем строків позовної давності, як на підставу відмови у задоволенні даного позову, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно заяви про отримання кредиту термін дії платіжної картки ОСОБА_2 до травня 2011 року, що і є строком дії, укладеного між сторонами договору.

Отже позовна давність спливає в травні 2014 року, а банк звернувся до суду з даним позовом 10 січня 2013 року, тобто до спливу позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 21 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді