Постанова № 31306922, 15.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року № 813/864/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.,

за участю представника позивача Зошій Ю.Й.,

представника відповідача Пікулика О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень .,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд», звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000722303 від 28.10.2011р., №0000712303 від 28.10.2011р., №0001982308 від 28.10.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у підприємства на момент проведення перевірки є в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт виконання робіт зі всіма його контрагентами, а факти викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, не підтверджені документами, а отже є надуманими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту проведення господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що в свою чергу свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем натомість не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд», місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Львівська обл., смт. Дашава, вул. Стрийська, 8, фактична адреса: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, зареєстроване Стрийською районною державною адміністрацією Львівської області 06.03.2008р., код ЄДРПОУ : 35424132. Позивач взятий на податковий облік в ДПІ у Стрийському районі 07.03.2008 року за № 7469. У періоді, який перевірявся, ТОВ «Форт-Агро-Буд» було платником: податку на прибуток, ПДВ, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп..75.1.2 п.75.1 ст.75, ст..77, п.82.1 ст.82, ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ДПІ у Стрийському районі від 26.09.2011р. № 986, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» код ЄДРПОУ 35424132, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.10.2011р. №3041/23-3/35424132, про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» код ЄДРПОУ 35424132, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР (змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в сумі 709951,00 грн., в т.ч. - за 3 кв. в сумі 705784,00 грн., - за 4 кв.2010р. в сумі 4167,00 грн.

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся всього на загальну суму 487884,00грн. в т.ч. - за липень 2010р. на суму 21883,00грн., - за серпень 2010р. на суму 250000,00грн., - за вересень 2010р. на суму 129167,00грн., - за жовтень 2010р. на суму 50000,00грн., - за травень 2011р. на суму 20167,00грн., - за червень 2011р. на суму 16667,00грн.

3) пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. «а» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.03р. № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб « (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого прозивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 000,00 грн., в тому числі за липень 2010р. в сумі 3 000,00 грн.

4) п.2.6, п.4.2, п.4.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. N637(із змінами та доповненнями), а саме: не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 11949,41грн.

На підставі акту перевірки від 17.10.2011р. №3041/23-3/35424132, відповідно до пп.54.3.1, пп.54.3.2, пп.54.3.3 п. 54.3, ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, та згідно з п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95 (із змінами та доповненнями) ДПІ у Стрийському районі Львівської області прийнято податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються позивачем:

- №0000712303 від 28.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 887439,00грн., в тому числі за основним платежем 709951,00 грн. та штрафні фінансові санкції 177488,00грн.

- №0000722303 від 28.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 600648,00грн, в тому числі за основним платежем 487884,00 грн. та штрафні фінансові санкції 112764,00грн.

- №0001982308 від 28.10.2011р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 59747,05грн.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000712303 від 28.10.2011р.; №0000722303 від 28.10.2011р.; №0001982308 від 28.10.2011р.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит врегульовано п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «Іртас», ТОВ «Маст-ОПТ», ТзОВ «Універсалсервіс», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Ком-Тет» та ТзОВ «Форт-Агро-Буд».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи, виконаними цими Підрядниками.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарські операції:

- по взаємовідносинах з ТзОВ «Іртас», договором №11/03-10 від 11.03.2010р., актами приймання виконаних робіт, податковими та видатковими накладними, банківською випискою, карткою рахунку;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Маст-ОПТ», договором №26/05 від 26.05.2011р., додатком до договору №26/05 від 26.05.2011р., договором №03/05 від 03.05.2010р., податковими та видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, банківською випискою, копіями рапорту №2,3,4, карткою рахунку;

- по взаємовідносинах з ТзОВ «Універсалсервіс», договором №12/05 від 12.05.2011р., податковою накладною, карткою рахунку

- по взаємовідносинах з ТзОВ «Віктор Ко», договором №б/н від 01.09.2010р., №14/4 від 14.04.2010р., податковими та видатковими накладними, банківською випискою, карткою рахунку

- по взаємовідносинах з ТзОВ «Ком-Тет», податковою та видатковою накладною, карткою рахунку.

Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №96-ХІV( з наступними змінами та доповненнями) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналізуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість», Податового кодексу України, суд приходить до висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Водночас, надані суду документи зазначеним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Суд виходить з того, що створення юридичної особи є способом (організаційно-правовою формою) реалізації засновниками своїх прав та правомірних інтересів в цивільному обороті. При цьому створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є фіктивним підприємництвом і визнається злочином(ст.205 Кримінального кодексу України). Створення таких юридичних осіб не відповідає порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи не можуть бути взяті до уваги і бути підставою для формування податкового кредиту, оскільки вони оформлені неналежним чином, складені без урахування можливості реального здійснення підприємствами своїх зобов'язань за договором поставки (щодо урахування часу, місця знаходження майна та місця поставки), а відтак вони не відображають змісту господарських операцій, що відбулись.

Представник відповідача додатково пояснив, що під час перевірки було використано також матеріали перевірки, які додані до матеріалів справи, а саме:

- акт ДПІ у Сихівському районі м.Львова. № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Іртас» (ЄДРПОУ 34419121) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року». Зазначена перевірка проведена відповідно до постанови заступника начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області Любченко А.О. від 05.11.2010р.;

- акт ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 30.12.10 № 3282/23-2/20799703 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко» (ЄДРПОУ 20799703) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року»;

- акт ДПІ у Пустомитівському районі від 12.08.2011р. № 605 /152/31773946 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Маст-ОПТ» (ЄДРПОУ 31773946) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року;

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.09.11 № 4197/2305/24478367 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалсервіс» (код за ЄДРПОУ 24478367) з питань взаємовідносин ТОВ «САТ Імпекс» код ЄДРПОУ 32564148 та ТОВ «Експертавтосервіс» код ЄДРПОУ 37201951 за період травень 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Універсалсервіс»:

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, а саме акт від 15.08.2011р. №2444/23-100/37031909 позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Тет» з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2011 року;

Будь-яка діяльність в Україні, в тому числі і господарська діяльність, здійснюється у відповідності та в рамках законодавчого поля держави. Для досягнення такої мети дії платника податку мають бути обґрунтовані наміром одержати економічний ефект, і тому націлені на максимальне зниження витрат, у тому числі у частині придбання товаро матеріальних цінностей, основних засобів чи послуг шляхом пошуку на ринку якнайдешевших пропозицій.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 N 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та його контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними субєктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

З матеріалів кримінальної справи, розслідуваної слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській області, порушеної проти керівників контрагентів позивача видно, що ні ТзОВ «Іртас», ні ТзОВ «Віктор Ко» жодної діяльності не здійснювали, з метою надання реально діючим суб'єктам господарської діяльності «послуг» по мінімізації податкових зобов'язань - безпідставному формуванню податкового кредиту, валових витрат оформляли підроблені первинні документи.

З протоколу допиту підозрюваного від 04.11.2010 р. ОСОБА, яка згідно акту перевірки ТзОВ «Іртас» у спірний період була керівником та головним бухгалтером товариства, вбачається, що дана особа жодних документів від імені ТзОВ «Іртас» не оформляла, не була директором товариства, не відкривала рахунків у банках, жодних довіреностей на право вчинення від її імені дій не давала.

Посилання представника позивача на те, що Сихівським районним судом м. Львова (постанова від 29.12.2011 р. у справі № 1-104/11) звільнено осіб що були керівниками ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор Ко» від кримінальної відповідальності не приймаються судом до уваги, оскільки до таких осіб застосовано амністію за їх клопотанням, кримінальну справу закрито за нереабілітуючими підставами. Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин можливе лише при підтвердженні матеріалами справи події злочину, наявності в діянні складу злочину, причетності підозрюваного чи обвинуваченого до вчинення злочину.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТзОВ «Маст-ОПТ», то суд зазначає, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа між тими самими позивачем та відповідачем щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000512303/0 прийнятого 29.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області, стосовно неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум сплачених ТзОВ «Маст-ОПТ» (справа №2а-11530/11/1370, постанова від 22.02.2012р., що набрала законної сили 06.06.2012р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи обо особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене Суд бере до уваги та погоджується з висновками Львівського окружного адміністративного суду викладених у постанові від 22.02.2012р. у справі №2а-11530/11/1370, щодо відсутності реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Маст-ОПТ».

Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001982308 від 28.10.2011р., яким застосовано штрафну (фінансовову) санкцію до позивача на суму 59747,05грн., то суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої готівки в касі підприємства в розмірі 11949,41грн. а саме:

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що 29.07.2010 року з каси підприємства видана готівка в сумі 8949,41грн. по відомості на виплату грошей №ВЗП-13, №ВЗП-14, №ВЗП-15 від 29.07.2010, яка підтверджена підписами одержувачів в касовій книзі за 29 липня 2010 року записи відсутні; згідно банківських квитанцій з каси підприємства 02.08.2010 було здано в банк готівкові кошти в сумі 3000,00грн. в касовій книзі за цей день записи відсутні, прибуткові та видаткові касові ордери за цей день не оформлялися. Жодних заперечень чи обґрунтувань стосовно неправомірності винесення даного повідомлення-рішення позивачем не надано.

Суд зазначає, що позивачем не надано інших доказів реальності здійснення господарських операцій, які б, зокрема, підтверджували транспортування (перевезення) товару, проведення розвантажувально - навантажувальних робіт при передачі товару.

Також, із переліку документів наданих Позивачем не можливо ідентифікувати назву перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункт навантаження та розвантаження відповідно до представлених договорів з контрагентами. Не ідентифіковано транспортних засобів які були задіяні до перевезення (відсутня інформація про транспорт та механізми), не можливо визначити реєстраційні номера та дані по фізичних особах (водіях, та працівників задіяних на механізмах) які здійснювали перевезення/навантаження/розвантаження, підготовчі та земляні роботи, не можливо визначити назву вантажу, передачу продукції покупцям та інші документи. Не можливо ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки на підприємстві відсутні довіреності, журнал реєстрації довіреностей, журнал реєстрації відряджень, накази по підприємству та посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів виданих на відрядження, будь-які акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні (інші товаросупровідні документи) з відмітками про передачу товару від вищенаведених постачальників до Позивача.

В даному випадку операції з поставки товарів, та надання послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.