Ухвала суду № 31295628, 30.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 31497/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства фірма «Нова» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП фірма «Нова» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, яким просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 квітня 2009 року № 0000562321/0, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30537,00 грн., в тому числі 20358,00 грн. за основним платежем та 10179,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що операції з придбання ПП фірма «Нова» у ТзОВ «Профліга» товарів і послуг мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами їх отримання та подальшої їх реалізації іншим контрагентам. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. Невиконання контрагентом свого зобов'язання із сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТзОВ «Профліга», оскільки останнє з лютого 2008 року не здійснює жодної господарської діяльності, знаходиться в розшуку та з березня 2008 року не подає податкової звітності. Апелянт зазначає, що наведені обставини також встановлені постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.02.2009 року у кримінальній справі № 4-16/06. Крім того, у товариства відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме основні фонди, трудові та виробничі ресурси. Також проти посадових осіб товариства порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 205, ч. 1ст. 209, ч. 3 ст. 221 Кримінального кодексу України. За таких обставин апелянт вважає нікчемними угоди, укладені між ПП фірма «Нова» та ТзОВ «Профліга», оскільки вони завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності не може бути підставою для включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.04.2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП фірма «Нова» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Профліга»за період з 01.03.2008 року по 31.08.2008 року, за результатами якої складено акт № 655/23-209/20812912.

В акті зазначено про порушення ПП фірма «Нова» вимог п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 20357,57 грн., в тому числі за березень 2008 року на суму 274,96 грн., за квітень 2008 року на суму 919,16 грн., за червень 2008 року - на суму 5068,91 грн., за липень 2008 року на суму 12841,98 грн., за серпень 2008 року - на суму 1252,56 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що ТзОВ «Профліга» знаходиться в розшуку та з березня 2008 року не подає податкової звітності. Неподання податкової звітності свідчить про відсутність господарської діяльності товариства, у товариства відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме: відсутність персоналу, основних та транспортних засобів , проти посадових осіб товариства порушена кримінальна справа за ч. 2ст. 205, ч. 1ст. 209, ч. 3 ст. 221 Кримінального кодексу України. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про нікчемність угод між ТзОВ «Профліга» та ПП фірма «Нова».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2009 року № 0000562321/0, яким ПП фірма «Нова» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30537,00 грн., в тому числі 20358,00 грн. за основним платежем та 10179,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ПП фірма «Нова» і ТзОВ «Профліга» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2006 року між ПП фірма «Нова» (Замовник) та ТзОВ «Профліга» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг та поставку товарів № 2410/1, відповідно до п. 1 якого Виконавець продає Замовнику у власність товари, надає послуги, виконує роботи за заявками Замовника належної якості, а Замовник зобов'язується придбавати в асортименті, кількості, ціні та вартості, що визначаються у накладних на товар і актах виконаних робіт, які після складання становлять невід'ємну частину цього договору.

Факт виконання умов даного договору підтверджується виписаними ТзОВ «Профліга» податковими та видатковими накладними на загальну суму 53605,15 грн. в тому числі податок на додану вартість 8934,19 грн., а також сторонами оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт.

Крім того, придбані у ТзОВ «Профліга» товари та послуги ПП фірма «Нова» в подальшому використовувались у господарських взаємовідносинах з іншими підприємствами, а саме: Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (акт виконаних робіт від 07.04.2008 року, податкова накладна від 07.04.08 № 05929); ТзОВ «Територія бізнесу» (акт виконаних робіт від 26.06.2008 року № 07658, податкова накладна від 25.06.2008 року № 06285, податкова накладна від 26.06.2008 року № 06286); ТзОВ «Л-Профі» (акт виконаних робіт від 14.08.2008 року № 07913, податкова накладна від 14.08.2008 року № 06503); АБ «Енергобанк» (акт виконаних робіт від 23.07.2008 року № 07798, податкова накладна від 24.07.2008 року № 06395, акт виконаних робіт від 02.06.08р. №07641, податкова накладна від 02.06.08 №06235, акт виконаних робіт від 02.06.2008 року № 07642, податкова накладна від 02.06.2008 року № 06236), акт виконаних робіт від 23.07.2008 року № 07799, податкова накладна від 24.07.2008 року № 06396, акт виконаних робіт від 12.08.2008 року № 07868, податкова накладна від 12.08.2008 року № 06460, акт виконаних робіт від 10.09.2008 року № 08070, податкова накладна від 18.08.2008 року № 06504).

Також 10.06.2008 року між ПП фірма «Нова» (Замовник) та ТзОВ «Профліга» (Виконавець) був укладений договір № 1407/2 про виконання робіт по налаштуванню сервера та комп'ютерної мережі, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується провести поставку матеріалів та обладнання і виконати роботи в терміни, узгоджені Сторонами.

Факт виконання умов даного договору підтверджується виписаними ТзОВ «Профліга» податковими та видатковими накладними на загальну суму 68540,22 грн. в тому числі податок на додану вартість 11423,38 грн., а також сторонами оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт.

Придбані у ТзОВ «Профліга» товари та послуги за вказаним договором були використані ПП фірма «Нова» у господарських взаємовідносинах з іншими підприємствами, а саме: Відділом освіти Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (накладна від 10.07.2008 року № 07715, податкова накладна від 10.07.2008 року № 06438); ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (накладна від 17.07.2008 року № 07773, податкова накладна від 17.07.2008 року № 06365); ДП «Полікомерція -Україна» (накладна від 29.07.2008 року № 07813, податкова накладна від 28.07.2008 року № 06405); АБ «Енергобанк» (акт виконаних робіт від 23.07.2008 року № 07798, податкова накладна від 24.07.2008 року № 06395, акт виконаних робіт від 23.07.2008 року № 07799, податкова накладна від 24.07.2008 року № 06396); ТзОВ «Оптех» (накладна від 16.07.2008 року № 07857, податкова накладна від 16.07.2008 року № 06450, накладна № від 06.07.2008 року 07856, податкова накладна від 06.07.2008 року № 06449).

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга»

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Профліга» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП фірма «Нова» у ТзОВ «Профліга» зазначених вище товарів і послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Щодо посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ч. 2ст. 205, ч. 1ст. 209, ч. 3 ст. 221 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.02.2009 року у кримінальній справі № 4-16/06 про проведення виїмки коштів ТзОВ «Профліга» у банківських установах.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-821/10/1370 за позовом Приватного підприємства фірма «Нова» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 30.04.2013 року