Постанова № 31292609, 15.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 77008/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Хобор Р.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30.01.2012 року представник Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000022320/188.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентами, на підставі яких виконувались будівельно-монтажні роботи, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується відповідними договорами із специфікаціями, банківськими виписками, об'єктними та локальними кошторисами, актами здачі приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагенти позивача на момент виконання робіт були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю..

Представник Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що 4 січня 2011 року між Апелянтом та Приватним підприємством «Цайпер Україна» (Підрядник) було укладено договір генерального підряду №14. Відповідно до умов договору підряду Позивач зобов'язується надати Підряднику проектно-кошторисні документацію та оплатити за виконані роботи. На виконання умов договору підряду після виконання робіт між Апелянтом та ПП «Цайпер Україна» були підписані відповідні акти виконаних робіт. Апелянт, як Замовник за Договором генерального підряду від 04.01.2011 р. оплатив виконані роботи та отримані послуги від ПП «Цайпер Україна, що підтверджується платіжними дорученнями. Згідно п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладним (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушення вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митний деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Апелянтом надано під час перевірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт отримання від ПП «Цайпер Україна» будівельно-монтажних робіт. Правильність оформлення первинних документів та податкових накладних Відповідачем не оспорюється. Відсутність в ПП «Цайпер Україна» транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається Відповідач, не може бут достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі правочинів. Відтак, факт не декларування контрагентами позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит Позивача та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс», зареєстроване як юридична особа 06.07.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 06.07.2005р., код ЄДРПОУ 33667107.

Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 06.07.2005. Станом на 04.02.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.07.2005р. № 18082603 присвоєно індивідуальний податковий номер 336671013067.

На підставі направлення від 06.12.2011р. № 1249, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» з питань декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин з ПП «Воллі» код ЄДРПОУ 34029609 за період з 01.10.2008р. по 01.10.2008р. та з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Цайпер Україна» код ЄДРПОУ 32484335 за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1, 2 ст.215, ст.ст. 203, 216, 288 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 207919 грн. 10 коп.

Крім того, під час перевірки підприємством не доведено факт придбання послуг від ПП «Воллі», вказана операція була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту, а в майбутньому при віднесенні до валових витрат сум по актах виконаних робіт з метою уникнення сплати податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2011 № 780/23-2/33667107 позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» код ЄДРПОУ 33667107.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 04.01.2012 року № 0000022320/18, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 311878 грн. 65 коп., основний платіж 207919 грн. 10 коп. та штрафні (фінансові) санкції 103959 грн. 55 коп. Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 04.01.2012 року № 0000022320/188.

Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про штучне формування ТзОВ «Цайпер-Україна» податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера та те, що у ТзОВ «Цайпер Україна» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угода має ознаки нікчемності.

Як встановлено 04.01.2011р. між ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» та ТзОВ «Цайпер Україна» був укладений договір генерального підряду № 14 від 04.01.2011р. на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту будівництва 6-ти поверхового житлового будинку № 1, № 3 за адресою: м. Львів-Винники, вул. Винна Гора. Відповідно до вказано вище договору ТзОВ «Цайпер Україна» (Підрядник) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи будинків в м. Львів-Винники. Замовник ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» (Замовник) зобов'язується надати Підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження виконання договору генерального підряду від 04.01.2011р. № 14 ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Цайпер Україна» для перевірки представлено акти виконаних робіт.

ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Цайпер Україна »до перевірки надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф.КБ-3.

ПП «Будівельна фірма «Квартал плюс» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Цайпер Україна»(код ЄДРПОУ 34029609) представлено реєстр отриманих та виданих податкових накладних та податкові накладні.

За отримані послуги генерального підряду позивач перерахував кошти на ТзОВ «Цайпер Україна» згідно з платіжними дорученнями.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема документами фінансового характеру.

Згідно з п. 198.3 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IVпередбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку,сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та акти виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Усі первинні документи по спірних операціях є належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову ДПІ не надало переконливих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій. Натомість позивач, надав відповідні документи (договори підряду, кошториси, акти виконаних робіт, податкові та бухгалтерські документи, платіжні доручення, виписки з банківських документів, тощо ), які свідчать про те, що укладені договори були реально виконані. Доречі, і сам будинок був зданий в експлуатацію.

За наведених обставин у суду першої інстанції не було підстав брати під сумнів надані докази і приймати рішення про відмову в позові. Доводи апеляції спростовують висновки суду першої інстанції, а тому рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198. ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі № 2а-882/12/1370 - скасувати та прийняти нову, якою позов Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова № 0000022320/188 від 04.01.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» судовий збір в розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Р.Б. Хобор

А.І. Рибачук