Рішення № 31294533, 16.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 911/1033/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод»до Фізичної особи-підприємця Кисленка Андрія Павловичапро стягнення 6 921, 32 грн.за участю представників:

позивача:Луцький Я.І.відповідача:не з'явились суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 6 921, 32 грн. за договором купівлі-продажу № 03/11 від 16.09.2011 р., з яких: 5 624, 00 грн. - заборгованості (передоплати), 1 083, 43 грн. - пені та 213, 89 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару.

Разом з позовними вимогами позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі 6 922, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.04.2013 р.

12.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 235 від 11.04.2013 р. (вх. № 9446 від 12.04.2013 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалами господарського суду Київської області від 12.04.2013 р. відмовлено у задоволенні, заявленої позивачем, вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 16.05.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, неналежним виконання сторонами вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 298 від 16.05.2013 р. (вх. № 11345 від 16.05.2013 р.), до якого додано письмові пояснення та документи по справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 27.03.2013 р. та від 12.04.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 13.05.2013 р. місцезнаходження відповідача: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Мазепи, будинок 12, квартира 95, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.05.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

16.09.2011 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 03/11, за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а позивач - прийняти і сплатити за жир харчовий топлений вищого та першого ґатунку (свинний)/ГОСТ25292-82/ (далі - товар) в кількості і асортименті згідно рахунків-фактур.

Відповідно до п. 1.2 договору рахунок-фактура визначає найменування, кількість, вартість товару, тип упаковки та умови постачання.

Згідно з п. 1.3 договору товар вважається прийнятим за кількістю згідно фактичній масі, що вказана в накладній і перевірена на вагах, за якістю - згідно ветеринарному свідоцтву та якісному посвідченню з переліком органолептичних, мікробіологічних, фізико-хімічних показників товару, дати виготовлення та терміну використання.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається на підписання позивачем накладної.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач надає на кожну партію товару такі документи: накладна, податкова накладна, якісне посвідчення, ветеринарне свідоцтво.

Згідно з п. 3.1 договору оплата проводиться, 100 % передоплатою, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок відповідача.

У відповідності до п. 4.2 договору за кожний день прострочення відвантаження товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день оплати від вартості невідвантаженої партії товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а у фінансовій частині - до повного його виконання. Якщо ні одна зі сторін не повідомила іншу сторону про відказ від даного договору за 14 календарних днів до закінчення договору, то договір автоматично продовжується на наступний рік.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 03/11 від 16.09.2011 р. відповідачем було виставлено рахунки-фактури № 70 від 16.09.2011 р. на суму 2 241, 60 грн., № 72 від 22.09.2011 р. на суму 8 349, 96 грн., № 75 від 21.10.2011 р. на суму 5 604, 00 грн. для здійснення передоплати за товар, а позивачем, в свою чергу, було перераховано на рахунок відповідача 16 215, 56 грн. за зазначеними рахунками, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Проте, відповідачем була здійснена лише часткова поставка товару позивачу на загальну суму 10 591, 56 грн. згідно видаткової накладної № 70-1864 від 19.09.2011 р. та видаткової накладної № 72 від 03.10.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 33 від 11.01.2013 р. з вимогою сплатити існуючу суму заборгованості (передоплати) у розмірі 5 624, 00 грн. В підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 5766 від 11.01.2013 р., який залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо поставки товару або перерахування сплаченої позивачем передоплати, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи сплату позивачем коштів за поставку товару у розмірі 16 215, 56 грн. та те, що поставка товару була здійснена лише на суму 10 591, 56 грн. і позивач повідомив відповідача про необхідність повернути кошти, які були ним перераховані в якості передоплати, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок перед позивачем щодо повернення передоплати у розмірі 5 624, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що сума передоплати на час прийняття рішення відповідачем не повернута позивачу, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 624, 00 грн. - заборгованості (передоплати) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення відвантаження товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день оплати від вартості невідвантаженої партії товару, яка за розрахунком позивача складає - 1 083, 43 грн. за період з 01.12.2011 р. по 20.03.2013 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, останнім зазначені обставини не спростовано, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені.

Разом з тим, ні умови договору купівлі-продажу № 03/11 від 16.09.2011 р., ні рахунки-фактури, що виставлялися відповідачем для оплати товару, не містять визначеного строку поставки товару.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 33 від 11.01.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 5766 від 11.01.2013 р.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає 140, 99 грн. пені за період з 19.01.2013 р. до 20.03.2013 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, 213, 89 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2011 р. по 20.03.2013 р.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу № 03/11 від 16.09.2011 р. у відповідача виникли зобов'язання з поставки товару, які за своєю природою не є грошовими, а умови договору не передбачають обов'язку щодо повернення суми отриманої передплати, зокрема, щодо строку повернення коштів у разі непоставки оплаченого товару або поставки оплаченого товару не у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та факт направлення позивачем відповідачу претензії № 33 від 11.01.2013 р. з вимогою сплатити існуючу суму заборгованості (передоплати) у розмірі 5 624, 00 грн., суд вважає, що обов'язок по поверненню коштів позивачу для відповідача настав з 19.01.2013 р. та з цієї дати відповідач вважається таким, що прострочив виконання саме грошового зобов'язання.

З урахуванням вищезазначеного суд зробив перерахунок 3 % річних, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 28, 20 грн. 3 % річних за період з 19.01.2013 р. до 20.03.2013 р.

Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 5 793, 19 грн., з яких: 5 624, 00 грн. - заборгованості (передоплати), 140, 99 грн. - пені та 28, 20 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисленка Андрія Павловича (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Мазепи, будинок 12, квартира 95, ідентифікаційний номер - 2861818553) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (09600, Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Ентузіастів, будинок 6, ідентифікаційний код - 00372434) 5 624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - заборгованості (передоплати), 140 (сто сорок) грн. 99 коп. - пені, 28 (двадцять вісім) грн. 20 коп. - 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 20.05.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак