Рішення № 31294435, 16.05.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 909/263/13-г Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Дирекції теплопостачання, вул.Шевченка, 3а, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000

про стягнення боргу у сумі 168 210,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мицько Роман Миколайович - заступник начальника відділу представництва інтересів Компанії в судах, (довіреність №273/10 від 14.12.12)

від відповідача: 1.Олійник Олексій Володимирович - керівник, (довідка №420897 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України )

2. Капітан Євдокія Олексіївна - представник, ( доручення №63 від 11.04.13)

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(далі Позивач) звернулася в суд з позовом до Дирекції теплопостачання (далі Відповідач) про стягнення боргу у сумі 168 210,02 грн., з яких: 122 646,18 грн. - борг за поставлений природний газ, 23 085,02 грн. - пеня, 10 172,36 грн. - інфляційні, 12 306,46 грн.- 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №14/2352/11 від 30.09.11.

Представник відповідача подав суду клопотання, яким просить долучити до матеріалів справи протокол №2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Івано-Франківської області від 12.04.13 та при винесенні рішення, просили суд врахувати поданий протокол та те, що частина боргу сплачена в грудні 2011р. добровільно, а тому - зменшити розмір пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне:

Між сторонами по справі 14.10.11 укладено Договір купівлі-продажу природного газу за державні кошти №06/10-1131-БО-15, згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов"язався передати у власність відповідачу (покупцю) імпортований природний газ, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору (п.1.1. Договору).

Постачальник передає покупцю в період з 01.10.10р. по 31.12.10р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 357 тисяч кубічних метри.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 природний газ на загальну суму 1 051 362,97 грн., що підтверджується матеріалами справи - актами передачі-приймання природного газу (а.с.51-53).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ в сумі 928716,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.20-49), заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду становила 122 646,18 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

Пунктом 4.1. Договору, встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на протокол №2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Івано-Франківської області від 12.04.13 не є доказом про відсутність боргу, оскільки сума боргу не погашена, грошові кошти на виконання протокольного рішення не поступили на рахунок позивача, а отже має місце заборгованість перед ним.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 122 646,18 грн. заборгованості за переданий природний газ обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 10172,36 грн. - інфляційних за лютий 2011-січень 2013 років та 12 306,46 грн. - 3% річних за період з 21.001.11 по 28.02.13, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних та 3% річних судом перевірена.

Щодо стягнення 23 085,02 грн. пені за період прострочки з 21.01.11 по 21.07.11 та клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій на 50 %, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Пунктом 7.3.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду.

У п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так як заборгованість в сумі 122 646,18 грн. є фактично різниця в тарифах, порядок погашення якої визначено постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.12 (Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування), що становить 13% від вартості отриманого газу, враховуючи відсутність вини відповідача в несплаті вказаної суми через відшкодування з бюджету, та беручи до уваги те, що зобов"язання по оплаті вартості отриманого газу, яка не є різницею в тарифах оплачена в грудні 2011 року повністю, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд в порядку виключення вважає за можливе зменшити розмір стягнення пені на 30 %, в зв"язку з чим до стягнення підлягатиме відповідно 16159,52 грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 122 646,18 грн. основного бору, 16159,52 грн. пені, 10 172,36 грн. інфляційних та 12 306,46 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 3364,2 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 233 ГК України, ст.ст.509, 526, 530, 546, 549, 612, 624, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дирекції теплопостачання про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ у сумі 168 210,02 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Дирекції теплопостачання, вул.Шевченка, 3а, м.Тлумач, Івано-Франківська область, 78000, код 23806591) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827) - 122 646 (сто двадцять дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 18 коп. основного бору, 16159 (шістнадцять тисяч сто п"ятдесят дев"ять) грн. 52 коп. пені, 10 172 (десять тисяч сто сімдесят дві) грн. 36 коп. інфляційних, 12 306 (дванадцять тисяч триста шість) грн. 46 коп. - 3% річних та 3364 (три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 6925,5 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.05.13

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О. М. 21.05.13