Ухвала суду № 31292281, 08.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Категорія 46 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, розподілу спільно нажитого майна та визнання майна об'єктом спільної власності подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 березня 2013 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, розподіл спільно нажитого майна та визнання майна об'єктом спільної власності подружжя до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про захист права власності, права користування майном та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 недійсним.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з положеннями ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_4, який про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зупиняючи провадження у справі суд керувався п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України і виходив із свого обов'язку зупинити провадження у справі внаслідок неможливості розгляду цієї цивільної справи до розгляду у тому ж суді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про захист права власності, права користування майном та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 недійсним.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.201 ЦПК України, суд зобов"язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 33 постанови №2 від 12 червня 2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції«, суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201,202, 205, 207 ЦПК України перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зупинення провадження на підставі п.4 ч.1 статті 201 ЦПК України можливе лише у разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 у вересні 2012 року звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім»єю без реєстрації шлюбу та розподілу сумісно нажитого майна.

Тобто предметом даного спору є розподіл май на, придбаного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в період проживання однією сім»єю, у тому числі і будівельних матеріалів, витрачених на ремонт житлового будинку та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на частку цього будинку, оскільки вона вважає, що набула це право у зв»язку із збільшенням вартості будинку за рахунок спільних коштів.

05.02.2013 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу відповідач ОСОБА_4 продав зазначений будинок ОСОБА_5, яка звернулась до суду про визнання права власності на самочинні споруди до цього будинку.

Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 28.02.2013 року, яке не набрало законної сили і оскаржується в апеляційному порядку, за ОСОБА_5 було визнано право власності на самочинні споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано.

У зв»язку із подачею ОСОБА_5 до суду позову про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, 26.02. 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу зазначеного будинку, що був укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посилаючись на те, що цей будинок є предметом спільної сумісної власності її та ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі за її позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4, розподілу спільно нажитого майна та визнання майна об'єктом спільної власності подружжя, яка не знаходить свого вирішення в суді більш ніж 6 місяців, оскільки ухвалене по ній рішення буде мати значення для вирішення іншої справи, в якій заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі продажу спірного будинку, а не навпаки.

Таким чином, оскаржувана ухвала, як така що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307,311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 березня 2013 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді