Ухвала суду № 31292272, 01.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ковєй Л.В.

Категорія 20 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі : Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - КП Волноваське БТІ, приватний нотаріус Волноваського районного нотаріального округу, орган опіки та піклування Волноваської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання недійсним витягу з Державного реєстру правочинів

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням

за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 02 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу жилого будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Волноваського нотаріального округу ОСОБА_7, 23.10.2010 року в реєстрі за №1552; визнання недійсним витягу з Державного реєстру правочинів сформований приватним нотаріусом Волноваського нотаріального округу - ОСОБА_7, від 23.10.2010 року на жилий будинок АДРЕСА_1, відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання утратившими право на житло задоволено. Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таким, що втратили право на житло в будинку АДРЕСА_1.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального прав, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У відповідності із ч.1ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, від останніх надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутність.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_6 за зустрічним позовом, які підтримала апеляційні скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності з положеннями статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив її обставини, дав оцінку наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір купівлі продажу будинку відповідає вимогам ст.ст.203,655-657 ЦК України, факту вчинення позивачкою правочину проти її волі внаслідок застосування насильства не доведено, право покупця, як власника будинку підлягають захисту.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та положенням закону.

Згідно з положеннями статей 655, 657 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із положеннями ч.1 статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 02.09.2006 року належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

23 жовтня 2010 року зазначений будинок позивачка продала відповідачу ОСОБА_4 за 28192 гривень.

Договір купівлі продажу посвідчено приватним нотаріусом Волноваського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 за Р.№1552, за участю сторін, які власноручно його підписали та підтвердили повний розрахунок.

Право власності покупця ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 листопада 2010 року за Р.№7077, в книзі 33 . (а.с.44-51)

На час розгляду справи у спірному будинку зареєстровані позивачка ОСОБА_3, її діти: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та онука ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.55-57)

Звертаючись у січні 2011 року до суду з даним позовом на підставі ч.1 ст.231 ЦК України, позивачка посилалась на те, що вона змушена була продати будинок проти своєї волі, оскільки боялась за життя свого сина ОСОБА_6, який заборгував знайомому 30000 гривень і той погрожував йому та у різний спосіб, із застосуванням психічного тиску вимагав повернення боргу. Вважає ці обставини такими, що вплинули на її волевиявлення.

Між тим, належних і допустимих доказів, які б свідчили про доведеність застосування до позивачки ОСОБА_3, або її сина ОСОБА_6, фізичного чи психічного тиску з боку будь якої особи, що могли вплинути на волевиявлення позивачки при укладенні договору купівлі продажу будинку, останньою не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Позивачка ОСОБА_3 і ОСОБА_6 при розгляді справи в апеляційному суді не заперечували, що факт наявності боргу, який виник у останнього перед своїм товаришем у 2007 році на час укладення договору був неповернутим і він відчував свою винність в цьому, і саме у рахунок боргу був проданий будинок; що до укладення договору, у зв»язку із застосуванням психічного насильства вони за допомогою до правоохоронних органів не звертались, при укладенні договору про наявність будь якого тиску з боку іншої сторони нотаріуса не повідомляли, до цього часу в інший спосіб борг не повернутий.

Більш того, розмір боргу відповідає ціні продажу будинку, зазначеної у спірному договорі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_3

Наведені в апеляційних скаргах доводи цих висновків не спростовують та не приводять судову колегію до висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, за якими можливе скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом та обгрунтовуючи позовні вимоги на підставі ст. 391 ЦК України та ст.71,72 ЖКУРСР, ОСОБА_4 посилався на те, що відповідачі порушують його права власника будинку, оскільки після продажу будинку не звільнили його та не знімаються з реєстрації.

Згідно із положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Факт проживання в будинку та не зняття з реєстрації відповідачами за зустрічним позовом визнається.

Посилання відповідачів на те, що укладеним договором та зняттям з реєстрації порушені права неповнолітньої дитини, яка зареєстрована в будинку на правах члена сім»ї колишнього власника, є неспроможними, оскільки права власності на нього вона не мала.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив зустрічний позов ОСОБА_4

Оскаржуване рішення відповідає положеннями статей 3,10,60,61,212,213 ЦПК України, нормам матеріального закону ст.ст. 203,209,215,231,391 ЦК України, роз»ясненням, викладених у п.21 постанови №9 від 6.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а тому підстав для задоволення апеляційних скарг не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 02 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді