Рішення № 31286761, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2889/13 15.05.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів"

до Аграрного фонду України

про стягнення 333 529,55 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Палієва О.М. по довіреності № 66 від 08.02.2013р.

Від відповідача: Пронін О.А. по довіреності № 249 від 04.12.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Біловодський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Аргарного фонду України заборгованості в розмірі 333 529,55 грн., відповідно до договору складського зберігання зерна № 372/11 від 13.01.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв'язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 р. №152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві", судове засідання по справі № 910/2815/13, призначене на 25.03.2013 не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. розгляд справи призначено на 15.04.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 15.05.2013р.

В процесі провадження представником відповідача наданий відзив на позов, відповідно до якого із позовними вимогами Приватного акціонерного товариства «Білоцерківський комбінат хлібопродуктів» не погоджується в повному обсязі, вважає їх не обґрунтованими виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

На початку 2012 року Аграрним фондом було підготовлено та затверджено документи, що застосовуються в процесі виконання бюджету. Кошти на реєстраційний рахунок Відповідача за КПКВК 2801250 «Витрати Аграрного фонду пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду» надійшли 27.01.2012 року. Таким чином, Аграрний фонд не мав змоги здійснити фактичну оплату послуг за зберігання зерна раніше 27.01.2013 року.

Оскільки, відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309, оплата за бюджетними зобов'язаннями здійснюється протягом 7 днів з дати взяття їх на облік, зареєструвати договір датований 13.01.2012 року неможливо, оскільки це є порушенням норм бюджетного законодавства.

У зв'язку з виявленими обставини, Аграрний фонд на адресу Позивача 11.06.2012 року направив відповідь на вимогу з пропозицією підписати новий договір складського зберігання,проте, Позивач згоди не надав.

Тобто, вина у Аграрного фонду відсутня, оскільки заборгованість перед ПАТ «Біловодський КХП» виникла не з вини Відповідача, а через неможливість зареєструвати а в подальшому оплатити договір від 13.01.2012 року Державною казначейською службою України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.05.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

13 січня 2012 року між Аграрним фондом (далі - поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством «Біловодський комбінат хлібопродуктів» (далі - зерновий склад) був укладений договір складського зберігання майна № 372/11.

Умовами договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2012р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 8.1. договору).

Відповідно до умов даного договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці урожаю 2011 року, (об'єктів державного цінового регулювання), якість якого відповідає діючому ДСТУ, за заліковою вагою в кількості не більше 1660 тонн за весь період дії договору складського зберігання зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на зазначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (пункт 1.1 договору).

Розділом третім договору встановлено права та обов'язки сторін, відповідно до якого:

3.1 Зерновий склад зобов'язаний:

3.1.1. Прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості по вологості - не більше 0,5 %, смітній домішці - не більше 0,2 %, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок Поклажодавця.

3.1.2. Прийняти зерно за заліковою вагою та провести перевірку його якості.

3.1.3. Повідомити Поклажодавця про умови зберігання зерна.

3.1.4. В разі виникнення необхідності в здійсненні додаткових заходів, пов'язаних із зберіганням зерна, письмово погодити їх з Поклажодавцем.

3.1.5. Видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва Зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та

і втрат за дорученням і за рахунок коштів Поклажодавця.

3.1.6.Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

3.1.7. У разі виявлення пошкодження зерна повідомити Поклажодавця протягом одного дня.

3.1.8. Забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду та інвентаризації протягом строку його зберігання.

3.1.9. Повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

Забезпечити доступ Поклажодавця та представників територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України для проведення щомісячних спільних перевірок кількісного та якісного стану зберігання зерна.

3.2. Зерновий склад має право:

3.2.1. Вимагати від Поклажодавця забрати зерно в розумний термін у разі закінчення строку його зберігання.

3.2.2. Вимагати від Поклажодавця відшкодування витрат, пов'язаних з достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

3.3. Поклажодавець зобов'язаний:

3.3.1. Забезпечити доставку зерна за власний рахунок.

3.3.2. Своєчасно відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.

3.3.3. Витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

3.3.4. Відшкодувати Зерновому складу витрати, пов'язані з достроковим припиненням зобов'язань, відповідно до законодавства.

3.4. Поклажодавець має право:

3.4.1. Отримувати інформацію про умови зберігання та якість зерна.

3.4.2. Переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства.

3.4.3. Замовляти додаткові послуги.

3.4.4. Проводити огляд та інвентаризацію зерна протягом строку його зберігання.

3.4.5. Проводити разом з представниками територіальних органів Держконтрольсільгосппроду щомісячні спільні перевірки кількісного та якісного стану зберігання зерна.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки відшкодування витрат, по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з п. 4.3. договору, розмір відшкодування витрат по зберіганню за тонну на місяць становить 17,50 (з ПДВ) - зберігання за тону на місяць.

Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання майна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат в строк до 30 числа кожного місяця за попередній місяць (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, відвантаження зерна поклажодавцеві або передача зерна поклажодавцем на іншого власника здійснюється після відшкодування витрат за зберігання зернового складу у повному обсязі.

Згідно з п. 4.6 договору, зміна розміру відшкодування із зберігання зерна , придбаного за кошти державного бюджету, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Договором встановлено, що зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця (п. 5.1. договору).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до пункту 4.4. договору складського зберігання зерна № 372/11 від 13.01.2012 року, відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна на зберігання Зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат в строк до 30 числа кожного місяця за попередній місяць. Пунктом 3.3.2 вище вказаного договору вказано, що відповідач має обов'язок своєчасно відшкодовувати витрати за надані послуги по зберіганню зерна. Починаючи з 13.01.2012 року по 31 грудня 2012 року відповідач не відшкодував витрати із зберігання зерна які поніс позивач, в наслідок чого виникла заборгованість в розмірі 333 529,55 грн., а саме за період зберігання:

-з 13 січня 2012 року по 31 березня 2012 року заборгованість становить 75 044,15 грн.;

-з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.;

-з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року заборгованість становить 28 720,60 грн.

12.05.2012 року на адресу відповідача було направлено вимогу в порядку ст.: 530 Цивільного кодексу України № 267 від 04.05.2012 року про оплату заборгованості за надані послуги по зберіганню в якій ПАТ «Біловодський КХП» вимагало сплатити суму боргу, що на той період становила 105 672, 82 грн. На вище вказану вимогу Аграрний фонд надав відповідь №41-07/1943 від 11.06.2012 року, в якій вказує та підтверджує, що дійсно 13.01.2012 року між нашими підприємствами був підписаний договір складського зберігання зерна №372/11, проте оплатити заборгованість немає змоги оскільки, відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03. 2012 року №309, оплата за бюджетними зобов'язаннями здійснюється протягом 7 днів з дати взяття їх на облік, і зареєструвати договір датований 13.01.2012;року неможливо, оскільки це є порушенням норм бюджетного законодавства. Хоча вищевказаний наказ датований 02.03.2012 року, а зобов'язання по договору про відшкодування витрат на зберігання в Аграрного фонду виникли значно раніше, а саме з моменту передачі зерна на зберігання тобто з 13.01.2012 року. В свою чергу Аграрний фонд не надав жодного документу в підтвердження, того, що Державна казначейська служба України відмовила представникам Аграрного фонду в реєстрації договору.

25 травня 2012 року ПАТ «Біловодський КХП» листом від 25 травня 2012 року вихідний номер 311 додатково звернулося до Аграрного фонду України з проханням вирішити питання щодо проведення оплати Аграрним фондом України заборгованості перед ПАТ «Біловодський КХП» за надані послуги по зберіганню зерна пшениці в кількості 1 641 177 кг.

19 грудня 2012 року ПАТ «Біловодський КХП» направило листа до Аграрного фонду України вихідний № 709 від 17.12.2012 року з проханням підтвердити заборгованість Аграрного фонду України перед ПАТ «Біловодський КХП» за надані товариством послуги по зберіганню 1641 177 кг зерна пшениці 2 класу 2011 року врожаю за період зберігання з 13.01.2012 року по 30.11.2012 року заборгованість складала 304 808,95 грн. А також цим же листом 'ПАТ «Біловодський КХП» направило на підпис до Аграрного фонду України акти звірки взаєморозрахунків за період зберігання з 13.01.2012 року по 30.11.2012 року а також оригінали актів виконаних робіт та розрахунки обсягу коштів за період зберігання зерна з 13.01.2012 року по 30.11.2012 року.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надав.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 333 529,55 грн. заборгованості відповідно до договору відповідального зберігання № 372/11 від 13.01.2012р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код. ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Біловодського комбінату хлібопродуктів» (42065, Сумська область, Роменський район, село Біловод, вул. Біловодська, буд. 2 код ЄДРПОУ 00955851 ) 333 529 (триста тридцять три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 55 коп. основного боргу, 6 670 (шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 59 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко