Ухвала суду № 31284071, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-22022/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКБ «КИЇВ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 по справі №9/559 (22а-4155/09) за позовом Публічного акціонерного товариства «АКБ «КИЇВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги приватного підприємця Публічного акціонерного товариства «АКБ «КИЇВ» (далі-ПАТ «АКБ «КИЇВ», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі-СДПІ у місті Києві, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000894320/2 від 17.04.2008, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 96643,08грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 05.06.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.06.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010, прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №334/94-ВР), п.п.4.4.1 п.4.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставі акту №940/43-20/14371869 від 14.11.2007, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки ПАТ «АКБ «КИЇВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2007, та за результатом апеляційного узгодження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000894320/2 від 17.04.2008, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 96643,08грн., у тому числі 67882,67грн. основного платежу та 28760,41грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 та п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України №334/94-ВР внаслідок неправомірного проведення амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям, які відносились до основних фондів 2 групи, що призвело до завищення амортизаційних нарахувань на загальну суму 105694,74грн.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включаються до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Згідно п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України №334/94-ВР включається до валових витрат сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Абзацом третім вказаної норми передбачено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України №334/94-ВР автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

За приписами п.п. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України №334/94-ВР у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Отже, за наявності у позивача статусу платника податку на додану вартість, відсутні законні підстави для нарахування амортизаційних нарахувань на балансову вартість легкового автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, що свідчить про правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКБ «КИЇВ» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв