Ухвала суду № 31284032, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2013 р. м. Київ К-27952/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 по справі №2а-801/09/08/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (далі - ТОВ «Ельбор», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 23.04.2008 за №0003762311/0 на суму 72697,00грн., від 25.07.2008 за №0003762311/1 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008 за №0003762311/2 на суму 72697,00грн., від 26.09.2008 за №0007632311/0 на суму 7137,00грн. про донарахування ТОВ «Ельбор» податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування валових витрат за господарськими операціями щодо надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг, як таких що пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджених первинними документами.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.4.1 ст.4 та п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ), ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №221/23-11/26475539 від 16.04.2008 складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки Київської філії ТОВ «Ельбор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 за №0003762311/0, від 25.07.2008 за №0003762311/1, від 26.09.2008 за №0003762311/2 на суму 72697,00грн., яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 72697,00грн., у тому числі 49827,00грн. основного платежу та 22870,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 26.09.2008 за №0007632311/0, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 7137,00грн., у тому числі 3396,00грн. основного платежу та 3741,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР внаслідок неправомірного формування валових витрат за господарськими операціями щодо надання інформаційно-консультативних з огляду на огляду на відсутність доказів на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг.

Згідно з п.п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, за за змістом п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України №334/94-ВР до валових витрат підприємства включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до абзацу четвертого п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

За результатом розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Ельбор» є юридичною особою з 28.02.1996 та має Київську філію ТОВ «Ельбор», яка є відокремленим структурним підрозділом ТОВ «Ельбор» без права юридичної особи. Основними видами діяльності ТОВ «Ельбор» є оптова торгівля недержавних організацій, роздрібна торгівля недержавних організацій. У перевіряємий період позивач проводив свою господарську діяльність на підставі ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями із додатком до ліцензій на Київську філію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у місті Києві має оптові склади, на яких зберігається продукція для подальшої реалізації в торгових мережах міста Києва.

Умовами договорів щодо надання спірних послуг, перелік послуг детально регламентований, тобто викладено їх зміст, порядок надання, вартість та порядок їх оплати. Зокрема позивачеві надавалися інформаційно-консультативні та маркетингові послуги стосовно товару поставленого постачальниками та виконано ряд дій щодо його просування через мережу магазинів.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду попередніх інстанцій про правомірність формування валових витрат за господарськими операціями щодо передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), як таких що безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ О.І. Степашко