Ухвала суду № 31283925, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-25005/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року

у справі № 2-а-41368/09/4/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000508/8/0 від 28 липня 2009 року та першої податкової вимоги № 1/29 від 18 серпня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000508/8/0 від 28 липня 2009 року. Скасовано першу податкову вимогу № 1/29 від 18 серпня 2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інститут Харківпроект», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інститут Харківпроект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Євробуд+» за лютий, березень, квітень, червень, вересень та жовтень 2008 року та з ПП «Укрбудінвест» за період травень, червень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2247/18-010/02497996 від 14 липня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість» на загальну суму 71508,00 грн., у тому числі по взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «Євробуд+» - на суму 68865,75 грн., у тому числі: за лютий 2008 року - 5702,00 грн., за березень 2008 року - 13921,25 грн., за квітень 2008 року - 8219,25 грн., за червень 2008 року - 15394,00 грн., за вересень 2008 року - 15160,25 грн., за жовтень 2008 року - 10469,00 грн.; ПП «Укрбудінвест» - на суму 2642,00 грн. за червень 2008 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Євробуд+», оскільки згідно автоматизованої інформаційної системи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова: АРМи «Аудит», «Бест Звіт», «Облік», поданої податкової звітності та банківських виписок у ТОВ «Євробуд+» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності - будівництва будівель, а саме: відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, з урахуванням того, що у договорах підряду, укладених між позивачем та зазначеним товариством, викладені інші відомості про підрядника, а саме - ООО «Евробуд+», ніж відомості, зазначені на печатці підрядника, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд+», що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Інститут Харківпроект» та ТОВ «Євробуд+». Також, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту червня 2008 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Укрбудінвест», оскільки ремонтно-будівельні роботи, замовлені позивачем у ПП «Укрбудінвест» були виконані із залученням субпідрядника - ТОВ «ПБК «Вертикаль», тоді як згідно листа акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 08 жовтня 2008 року № 4729/23-32948799 за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року було повідомлено, що фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ПБК «Вертикаль» відсутні трудові ресурси та необхідні фонди для виконання укладених угод, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Укрбудінвест» та ТОВ «ПБК «Вертикаль», та, як наслідок, угоди, укладені між ПП «Укрбудінвест» та позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому є нікчемними.

28 липня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000508/8/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Інститут Харківпроект» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 107262,23 грн., у тому числі: 71508,15 грн. - за основним платежем, 35754,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «Інститут Харківпроект» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Євробуд+» та ПП «Укрбудінвест», з огляду фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також з урахуванням того, що зазначення у договорах назви товариства російською мовою, або маленькими літерами не призводить до визнання договорів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених такими правочинами, а також зважаючи на те, що доказів, які б підтверджували не спричинення реальних правових наслідків, по договорах, укладених між позивачем та ПП «Укрбудінвест», податковим органом не надано. Також суд виходив з того, що доказів наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами оспорюваних правочинів, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Згідно положень частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», і запроваджено їх застосування з 01 липня 2002 року.

Пунктом 2 наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширено типові форми: № КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; № КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Зокрема, згідно положень пунктів 1 Пояснень щодо заповнення «Акту приймання виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-3), затверджених наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику); довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання будівельно-ремонтних робіт на підставі укладених між позивачем та ТОВ «Євробуд+» і ПП «Укрбудінвест» договорів (арк. справи 121, 125, 145, 154, 163-164, 172-173, 176) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), договірними цінами, визначеними у відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, виписками банку (арк. справи 122-124, 126-145, 147-153, 155-161, 165-171, 174-175, 177-180, 182-201, 209-210, 213-220).

Матеріли справи містять акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 18 грудня 2008 року № 5043/182/31634135 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Укрбудінвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за травень, червень 2008 року», в якому вказано, що: ПП «Укрбудінвест» здійснює такі види діяльності, зокрема: 45.21.1 - будівництво будівель, 45.21.7 - монтаж та встановлення збірних конструкцій, для виконання яких має відповідну ліцензію; ТОВ «ПБК «Вертикаль» виконало для ПП «Укрбудінвест» роботи, про що виписало акти виконаних підрядних робіт та податкові накладні, одним із замовників яких було ТОВ «Інститут Харківпроект» (на суму податку на додану вартість 2642,40 грн.); станом на 18 грудня 2008 року у ПП «Укрбудінвест» кредиторської заборгованості перед ТОВ «ПБК «Вертикаль» немає. Також у акті перевірки було вказано, що договори, укладені між ПП «Укрбудінвест» та ТОВ «ПБК «Вертикаль», є нікчемними, оскільки відповідно до штатного розкладу ТОВ «ПБК «Вертикаль» протягом періоду, який перевірявся, на підприємстві обліковувалось 14-15 штатних робітників (арк. справи 107-111).

Також матеріли справи містять акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19 лютого 2009 року № 776/1800/32867055 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Євробуд+» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2008 року», в якому вказано, що ТОВ «Євробуд+» здійснює такі види діяльності, зокрема: 45.21.1 - будівництво будівель (основний вид діяльності), 45.21.2 - будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену, 45.25.4 - монтаж металевих конструкцій; згідно банківських виписок за період, який перевірявся, ТОВ «Євробуд+» отримувало оплату від ТОВ «Інститут Харківпроект» за ремонтні роботи; згідно листа ТОВ «Євробуд+», скерованого до органу державної податкової служби, всі документи, які підтверджують фінансово-господарську діяльність товариства вилучені згідно протоколу виїмки від 13 листопада 2008 року; ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова листом від 09 грудня 2008 року звернулось до СВ ПМ ДПА у Харківській області з проханням надати для перевірки вилучені документи, проте на дань складення акті перевірки відповіді не отримала; у зв'язку з відсутністю документів у ТОВ «Євробуд+» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період, який перевірявся, показники про обсяги поставок та придбання, податкового кредиту та податкових зобов'язань - є недійсними (арк. справи 49-98).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказані вище акти перевірок контрагентів позивача не спростовують факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євробуд+» і ПП «Укрбудінвест», а містять інформацію щодо існування таких господарських операцій та реквізитів первинних документів, які підтверджують їх виконання.

Щодо тверджень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, що у договорах підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Євробуд+», викладені інші відомості про підрядника, а саме - ООО «Евробуд+», ніж відомості, зазначені на печатці підрядника, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд+», що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Інститут Харківпроект» та ТОВ «Євробуд+», то вони були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки спростовуються пунктом 2.1 статті 2 статуту ТОВ «Євробуд+» (арк. справи 99), з урахуванням того, що ідентифікаційний код, зазначений ТОВ «Євробуд+» у реквізитах договорів та податкових накладних, відповідає ідентифікаційному коду, вказаному на печатці ТОВ «Євробуд+», а також зважаючи на те, що зазначення у договорах назви товариства російською мовою, або маленькими літерами не призводить до визнання договорів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених такими правочинами.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння сторонами оспорюваних правочинів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 00000508/8/0 від 28 липня 2009 року та наявність підстав для його скасування та, як наслідок, неправомірність виставлення позивачу першої податкової вимоги № 1/29 від 18 серпня 2009 року.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна