Ухвала суду № 31283907, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/56456/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслозавод" (далі - ПАТ "Шаргородський маслозавод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Шаргородському районі) в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у задоволенні позову ПАТ "Шаргородський маслозавод" відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ "Шаргородський маслозавод" залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Шаргородський маслозавод".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шаргородському районі 21.03.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Шаргородський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт №58/23/00444576 від 21.03.2011 року.

Виявлені під час перевірки та зафіксовані у вказаному акті порушення полягали в тому, що позивачем не дотримано вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також аб. 5 п. 5 "Порядку нарахування, виплати і використання дотацій с/г товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №152, в результаті чого ПАТ "Шаргородський маслозавод" невчасно перерахована сума податку на додану вартість на не бюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість та становить 346093, 97 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року №0000052301 по податку на додану вартість в сумі 346093,97 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до п.п. 3.2.3. п. 3.2. акту перевірки №58/23/00444576 перевіркою дотримання термінів перерахування на спец рахунок для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року встановлено, порушення строку для зарахування переробним підприємством суми податку на додану вартість.

Станом на 30.03.2010 року по особовому рахунку: 14010110 "ПДВ для виплати дотацій с/г виробникам за молоко, м'ясо" сума недоїмки становила 346093,97 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач являється переробним підприємством.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п.5 "Порядку нарахування, виплати і використання дотацій с/г товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №152, визначена до сплати за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства) сума податку на додану вартість зараховується переробним підприємством на не бюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку переробне підприємство не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним податковим періодом, подає за кожний звітний податковий період для підтвердження сплати сум податку на додану вартість реєстр платіжних на фактично зараховані на не бюджетний рахунок кошти і виписку територіального органу Державного казначейства з такого рахунка. Сума податку на додану вартість, щодо якої переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження щодо зарахування її на не бюджетний рахунок, вважається такою, що використовується не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при поданні податкової декларації за лютий 2010 року у графі 20 визначив зобов'язання по ПДВ в сумі 447776, 00 грн., яка підлягала нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Податок на додану вартість 30.03.2010 року був частково погашений в сумі 101682,03 грн. за рахунок переплати. Залишок несплаченої суми становить 346093,97 грн., яка визначена в податковому повідомленні-рішенні №0000052301 від 23.03.2010 року, як сума штрафної санкції відповідно до Порядку нарахування, виплати і використання дотацій с/г товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №152.

Відповідно до п. 4 Порядку, сума податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню на не бюджетний рахунок, відкритий переробному підприємству в територіальному органі Державного казначейства (далі - не бюджетний рахунок), визначається щомісяця відповідно до декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства). Перераховані товаровиробникам з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на не бюджетні рахунки суми податку на додану вартість, що розраховуються такими підприємствами за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства), а також суми податку на додану вартість, не зараховані на не бюджетні рахунки та виплату яких здійснено з не бюджетних рахунків з порушенням вимог цього Порядку, зокрема з порушенням строків, установлених законодавством для сплати податку на додану вартість, вважаються такими, що використовуються не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету, що не звільняє переробні підприємства від виплати дотацій у відповідних сумах.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем порушено вищевказані норми законодавства, що являється підставою для застосування передбачених Порядком санкцій.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Шаргородський маслозавод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров