Рішення № 31281899, 18.05.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3346/13 Справа № 0430/1220/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондарьова Г.М. Доповідач - Варенко О.П. Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за час роботи на підприємстві вугільної промисловості (шахта «Ювілейна» ПАТ «ДТЕК «Павлограградвугілля») протягом семи років він отримав каліцтво при виконанні трудових обов'язків, факт чого підтверджується рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 1996 року і на підставі цього йому було встановлено згідно висновку МСЕК 70% стійкої втрати професійної працездатності з подальшими переосвідченням, а на підставі висновку МСЕК від 23 березня 2012 року 80% та друга група інвалідності безстроково. Втративши професійну працездатність він втратив можливість реалізувати свої можливості, вимушений постійно лікуватися, чим спричинено йому фізичний біль, душевні страждання та переживання.

Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач, де 12 жовтня 1992 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок і він отримав каліцтво, що підтверджено рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 1996 року. 28 лютого 1997 року за висновком МСЕК йому вперше було встановлено 70% стійкої втрати професійної працездатності та друга група інвалідності (а.с.29), а при повторному огляді МСЕК 23 березня 2012 року - 80% втрати професійної працездатності та друга група інвалідності безстроково за отриманою позивачем травмою у 1992 році.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні та нешкідливі умови праці, що підтверджується рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 1996 року, що призвело до ушкодження здоров'я на виробництві, моральних страждань потерпілого та посилався на те, що на час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалася п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі-Правила) в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат на час первинного висновку МСЕК від 28 лютого 1997 року (мінімальна заробітна плата на цей час становила 15 гривень), а згідно змін внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 03 жовтня 1997 року розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством,застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст.233 КЗпП України). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема вимог, що випливають з порушених особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК УРСР не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.І ст.268 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини та виходячи з вимог п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, ст.83 ЦК УРСР, ст.268 ЦК України, апеляційний суд вважає, що районний суд обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача, проте помилково визначив розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди у 8000 грн., тоді як відповідно до Правил розмір відшкодування не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат на час первинного висновку МСЕК від 28 лютого 1997 року. Мінімальна заробітна плата на той час становила 15 гривень, тобто розмір відшкодування не повинен перевищувати 3000 грн. З огляду на зазначене рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року підлягає зміні, а саме: зменшенню розміру стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 3000 (трьох тисяч) грн., в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та на виплату позивачу у відшкодування шкоди 84 гривень були предметом дослідження суду першої інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 3000 (трьох тисяч) грн.

В решті рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді